ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/1939/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: - Осіпової О.О.,
суддів: - Златіна С.В., Воловика С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача від 29.01.2026 року № 064250011973 про відмову у призначенні пенсії позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ);
- ? зобов`язати відповідача призначити позивачу 24 грудня 1971 року народження пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ з 29 січня 2026 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 р. адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано Рішення відповідача від 29.01.2026 року № 064250011973 про відмову у призначенні пенсії позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ;
- зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ від 22.01.2026 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду;
- в решті позовних вимог - відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 р., відповідач подав апеляційну скаргу.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування вимог зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Вказує, що позивач не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 не прожив необхідний строк у зоні гарантованого добровільного відселення, а окремі періоди роботи, військової служби та навчання не можуть бути зараховані до страхового стажу. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо меж судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Неподання відзиву відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції та розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Апеляційний розгляд справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що згідно з посвідченням від 24.01.2023 серії НОМЕР_1 позивач є громадянином, який постійно проживав або постійно працював на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 3).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону № 796-ХІІ.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Заява позивача про призначення пенсії на пільгових умовах розглянута відповідачем за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1.
Рішенням відповідача від 29.01.2026 № 064250011973 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку у зв`язку з недостатнім періодом проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами № 796-XII, № 1058-IV, Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 501 від 25.08.1992, який був чинним станом на час видачі Позивачу відповідного посвідчення (далі - Порядок № 501), постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (далі - Постанова № 551), Порядком № 22-1.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом № 1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 01 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регламентовані Законом № 796-XII.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV:
учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років;
які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років;
які працювали з 01.07.1986 по 31.12.1986 у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII).
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-IV і цього Закону (ч. 3 ст. 55 Закону № 796-XII).
Відповідно до ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно з абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Відповідно до ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з п. 5 Порядку № 501 визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01 липня до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.
Згідно з п. 2 Порядку № 501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII.
Відповідно до п. 10 Порядку № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII, іншими актами законодавства.
Порядком № 22-1 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Згідно з пп. 5 п. 2.1 розділу 2 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які засвідчують особливий статус особи, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796-XII.
Згідно з пп. 7 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі ст. 55 Закону № 796-XII.
Системний аналіз ст. 65 Закону № 796-ХІІ, Порядку № 501 та п. 10 Порядку № 551 свідчить, що посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є документом, який підтверджує відповідний статус особи та надає право користуватися передбаченими законом пільгами. Документи, на підставі яких посвідчення було видано, є підставою для набуття такого статусу, однак після його встановлення саме посвідчення підтверджує наявність відповідного статусу особи.
Колегія суддів звертає увагу, що посвідчення позивача є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавалося, не скасовувалося, а належність позивача до відповідної категорії осіб відповідачем не спростована. За таких обставин орган Пенсійного фонду під час вирішення питання про призначення пенсії не наділений повноваженнями фактично здійснювати повторну перевірку законності набуття особою відповідного статусу або ставити під сумнів рішення компетентного органу щодо видачі посвідчення.
Посилання апелянта на відсутність окремих документів, які підтверджують відповідний період проживання, саме по собі не може бути достатньою підставою для відмови у призначенні пенсії, якщо статус особи вже підтверджений належним посвідченням, а інші матеріали пенсійної справи підтверджують наявність необхідних юридичних фактів.
Посилання апелянта на дискреційні повноваження є безпідставними, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не вирішує питання на власний розсуд, а зобов`язаний діяти відповідно до вимог Закону №796-ХІІ та Закону №1058-IV. За наявності передбачених законом умов відповідач не вправі відмовити особі у реалізації права на пенсійне забезпечення.
З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам статті 2 КАС України, оскільки прийняте без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Аналогічний правовий висновок щодо того, що посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є документом, який підтверджує відповідний статус особи, а документи, на підставі яких воно видане, є лише підставою для визначення такого статусу, викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 346/6218/16-а та від 31 липня 2019 року у справі № 348/2357/16-а.
Таким чином, оскільки позивач має чинне посвідчення, видане компетентним органом, а відповідач не навів жодних доказів його недійсності чи скасування, висновок про відсутність у позивача права на зниження пенсійного віку ґрунтується виключно на переоцінці документів, які вже були предметом перевірки під час визначення його статусу, що суперечить вимогам Закону № 796-ХІІ.
Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача, оскільки воно прийняте без належної оцінки поданих позивачем документів, із неправильним застосуванням положень ст. 55 та 65 Закону № 796-ХІІ, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не спростовують правильності його висновків.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені ст. 315 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик