ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/57628/25
УХВАЛА
"14" серпня 2026 р. м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Осіпової О.О.,
суддів - Златіна С.В., Воловика С.В.,
вирішуючи питання про призначення до розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 320/57628/25.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення з 01 січня 2023 року щомісячних страхових виплат позивачу за спеціальний медичний догляд та постійний сторонній догляд, а також відшкодування витрат, визначених висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації; відповідача зобов`язано поновити відповідні нарахування та виплату; стягнуто на користь позивача 10 000,00 грн моральної шкоди; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подали апеляційні скарги.
Разом з тим представником Царінного Анатолія Костянтиновича заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Обґрунтовуючи необхідність розгляду справи у судовому засіданні, представник ОСОБА_1 посилається, зокрема, на те, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників, у зв`язку з чим сторони були позбавлені можливості надати безпосередні усні пояснення; зазначає про складність спірних правовідносин, зокрема питань правонаступництва органів Пенсійного фонду України, соціальну значимість спору, необхідність повного дослідження матеріалів справи, а також посилається на особливості становища позивача та необхідність забезпечення ефективного судового захисту його прав.
Розглянувши зазначене клопотання, матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження здійснюється без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, установлених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, зокрема, якщо справу може бути розглянуто за наявними у ній доказами і в разі якщо не надійшло клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Водночас сама по собі наявність клопотання учасника справи про проведення судового засідання не зумовлює автоматичного обов`язку суду апеляційної інстанції призначати справу до розгляду з повідомленням (викликом) сторін. Вирішуючи це питання, суд має оцінити, чи є необхідність у безпосередньому заслуховуванні учасників справи з огляду на характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів, а також доводи апеляційної скарги та заперечення на неї.
Щодо доводу про позбавлення можливості надати усні пояснення.
Колегія суддів не погоджується з доводом представника Царінного Анатолія Костянтиновича про те, що розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін призвів до позбавлення позивача можливості реалізувати свої процесуальні права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
При цьому суд першої інстанції прямо роз`яснив учасникам справи право заявити клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивач скористався зазначеним процесуальним правом та подав відповідне клопотання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у задоволенні цього клопотання відмовлено. При цьому суд першої інстанції оцінив предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин, обсяг і характер доказів у справі та дійшов висновку про відсутність необхідності проведення судового засідання.
Отже, позивач не був позбавлений можливості порушити питання про необхідність його участі у судовому засіданні. Навпаки, відповідне право ним було реалізоване, а подане клопотання - розглянуте судом по суті.
Сам факт того, що за результатами розгляду цього клопотання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності проведення судового засідання, не свідчить про обмеження права позивача на судовий захист.
Щодо посилання на складність спірних правовідносин.
Не є підставою для проведення судового засідання і посилання представника позивача на складність спору, зокрема на питання правонаступництва органів Пенсійного фонду України.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, питання правонаступництва, застосування Закону України № 2620-ІХ, Закону України № 1105-XIV, постанов Кабінету Міністрів України № 1323, № 1442 та № 438 були предметом правової оцінки суду.
Таким чином, наведені питання за своїм характером є питаннями правової оцінки та застосування норм матеріального права до встановлених обставин справи, а не обставинами, які потребують обов`язкового безпосереднього заслуховування учасників справи.
Складність нормативного регулювання спірних правовідносин сама по собі не означає необхідності усного розгляду справи.
Щодо доводу про необхідність повного дослідження матеріалів справи.
Необґрунтованим є також посилання заявника на необхідність проведення судового засідання з метою повного та всебічного дослідження матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вживав необхідних процесуальних заходів саме для забезпечення повноти встановлення обставин справи.
Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином засвідчені у повному обсязі матеріали пенсійної справи позивача.
У подальшому, встановивши неповноту поданих відповідачем матеріалів, суд першої інстанції ухвалою від 23 березня 2026 року повторно витребував повний обсяг матеріалів пенсійної справи.
Отже, необхідність отримання та дослідження додаткових доказів у цій справі не зумовлювала необхідності проведення судового засідання, оскільки відповідні докази могли бути витребувані, подані та досліджені у письмовому провадженні.
При цьому представником позивача не зазначено конкретних доказів, які неможливо дослідити безпосередньо у судовому засіданні, або обставин, встановлення яких потребує усних пояснень учасників справи.
Щодо посилання на необхідність особистої участі позивача.
Посилання на необхідність особистої участі позивача також не є достатньо обґрунтованою підставою для проведення судового засідання.
Представником позивача не зазначено, які саме обставини, що мають істотне значення для вирішення апеляційної скарги, можуть бути встановлені виключно шляхом безпосереднього заслуховування позивача.
Водночас обставини щодо стану виплат, звернень позивача до органів Пенсійного фонду України, змісту відповідного листування, наявності у позивача права на відповідні соціальні послуги та компенсації підтверджуються документами, наявними в матеріалах справи. Зокрема, суд першої інстанції встановив обставини щодо неодноразових звернень позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у 2023- 2025 роках.
Отже, необхідність усного викладення цих обставин самим позивачем заявником належним чином не обґрунтована.
Щодо соціальної значимості спору.
Колегія суддів також враховує характер спірних правовідносин та те, що спір стосується соціальних виплат.
Водночас соціальна значимість спору сама по собі не є процесуальною підставою для обов`язкового розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У кожній конкретній справі суд оцінює необхідність проведення судового засідання з огляду на предмет спору, характер доказів та необхідність здійснення безпосередніх процесуальних дій.
У цій справі представником позивача не наведено, яким саме чином соціальний характер спірних правовідносин зумовлює необхідність усного розгляду апеляційної скарги.
Щодо необхідності повного та ефективного судового захисту.
Посилання на необхідність забезпечення ефективного судового захисту також не свідчить про обов`язковість проведення судового засідання.
Право на справедливий судовий розгляд не означає безумовного права на усний розгляд кожної адміністративної справи, якщо її обставини та характер правовідносин дозволяють суду вирішити справу на підставі наявних матеріалів.
Письмове провадження є передбаченою Кодексом адміністративного судочинства України формою розгляду справи та саме по собі не свідчить про звуження процесуальних прав учасників справи.
При цьому учасники справи мають можливість реалізовувати свої процесуальні права шляхом подання апеляційної скарги, відзиву, письмових пояснень, заяв та клопотань.
Таким чином, колегія суддів, оцінюючи доводи клопотання у сукупності з матеріалами справи, предметом та підставами позову, характером спірних правовідносин, характером доказів, а також змістом рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що необхідності у безпосередньому заслуховуванні учасників справи немає.
Матеріали справи є достатніми для вирішення апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
При цьому представником ОСОБА_1 не наведено конкретних обставин, які неможливо встановити на підставі наявних у справі доказів, не зазначено доказів, які потребують безпосереднього дослідження в судовому засіданні, та не обґрунтовано, які саме усні пояснення можуть мати істотне значення для правильного вирішення апеляційної скарги.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволенню не підлягає.
Разом з тим, згідно п. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Водночас, ч. 2 ст. 309 КАС України передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, ухвалення рішення в розумні строки відповідно до ст. 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується ст. 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. Консультативна рада європейських суддів згадала свій висновок № 6 (2004), у якому підкреслюється, що "якість" правосуддя не можна ототожнювати з простою "продуктивністю". Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість процесу є лише одним з елементів.
24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабну військову агресію проти українського народу.
Через зазначене, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час постановлення даної ухвали.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02 березня 2022 року процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
За приписами ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційних скарг на розумний строк.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 262, 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи № 320/57628/25 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.
Призначити справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Розгляд апеляційних скарг розпочати з "17" серпня 2026 р.
Продовжити строк розгляду справи на розумний термін, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Колегія суддів: О.О. Осіпова
С.В. Златін
С.В. Воловик