ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/17715/25 пров. № А/857/33919/26
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (головуючий суддя Ланкевич А.З., м. Львів) у справі № 380/17715/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР-БУД ТРЕЙД" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400050/2 від 05.03.2025 року та №UA209000/2025/400075/2 від 08.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МКУ). Позивач не погоджується із зазначеними в рішеннях про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Зокрема, вказує, що ЦМР за своєю суттю є транспортним документом і не містить відомостей щодо вартості перевезення; маршрут перевезення товару пролягав з Бандирми (Туреччина) до Порубного, а зазначення в графі 4 ЦМР м.Бурса не свідчить про понесення додаткових витрат, оскільки місто Бурса знаходиться на маршруті між Бандирмою та Порубним; витрати з навантаження товару на умовах поставки EXW Bandirma входять до загальної вартості транспортно-експедиційних послуг, наданих експедитором МПП «Соломія», і підтверджуються рахунками-фактурами №64 від 25.02.2025 та №128 від 02.05.2025, довідками калькуляціями транспортних витрат, заявками на транспортні послуги; витрати на транспортування фактично оплачені платіжними інструкціями №366 від 06.03.2025 та №822 від 12.05.2025; видання рахунку на оплату транспортних послуг до дати перетину вантажем державного кордону не свідчить про невідомість витрат на момент виставлення рахунку, оскільки розмір транспортних витрат визначається з огляду на наперед відому відстань; порядок здійснення оплати за товар (повна попередня оплата чи оплата частинами) не є ціноутворюючим фактором і не впливає на митну вартість товару; ціна товару погоджена сторонами у рахунках-фактурах (інвойсах) №CI#RVN312.WL.UA.YK від 18.02.2025 та №CI#RVN349.WL.UA.YK від 30.04.2025; експортна декларація країни відправлення не є обов`язковим документом, що підтверджує митну вартість; відсутність підписів відправника та перевізника у графі 22 ЦМР не впливає на правильність визначення митної вартості; митні декларації, на які посилається митний орган як на джерела інформації для коригування, стосуються відмінних від оцінюваних товарів інших виробників, які постачалися з інших міст на значно більшу відстань. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400050/2 від 05.03.2025 та №UA209000/2025/400075/2 від 08.05.2025 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 380/17715/25 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасоване рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400050/2 від 05.03.2025 та №UA209000/2025/400075/2 від 08.05.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок та витрати, пов`язані із розглядом справи, на переклад документів у сумі 22000 (двадцять дві тисячі) грн 00 копійок.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що у графі 4 міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 442578 та № 442119 місцем завантаження товару вказано м. Бурса, тоді як у графі 20 митних декларацій та у зовнішньоекономічному контракті задекларовано умови поставки EXW Bandirma. Митний орган наголошує, що відстань між м. Бурса та м. Бандирма становить 120 км, а відтак у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо невключення до заявленої митної вартості витрат на перевезення товару на цьому відрізку маршруту, що є прямим порушенням вимог пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України.
Крім того, апелянт вказує, що згідно з правилами Інкотермс 2000 умови поставки EXW передбачають покладення витрат з навантаження товару на покупця. Проте у поданих декларантом комерційних документах, зокрема у рахунках-фактурах на транспортно-експедиційні послуги, витрати на навантаження окремо не виділені та документально не підтверджені, що свідчить про їх невключення до бази оподаткування.
Також митниця звертає увагу на невідповідність дат складання документів: рахунки на відшкодування транспортних витрат (№ 64 від 25.02.2025) були виставлені до моменту фактичного перетину вантажем митного кордону (28.02.2025 та 05.05.2025 відповідно), через що транспортні витрати об`єктивно не могли бути достеменно відомі у повному обсязі на момент їх формування. Додатково вказується на суперечності щодо умов оплати товару між контрактом, додатковими угодами та інвойсами, а також на відсутність підписів перевізника або відправника у відповідних графах CMR.
Апелянт окремо наголошує на порушенні декларантом вимог статті 254 Митного кодексу України щодо обов`язкового надання перекладу документів українською мовою, які складені іноземною мовою. Невиконання цього обов`язку позбавило митний орган можливості належним чином перевірити та підтвердити задекларовані відомості.
Щодо розподілу судових витрат, Львівська митниця стверджує про безпідставність стягнення за рахунок її бюджетних асигнувань 22 000,00 грн витрат на переклад документів. Апелянт мотивує це тим, що перекладач не залучався до участі в адміністративному судочинстві ухвалою суду в порядку статті 71 КАС України, а отже, вказані суми не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи у розумінні статті 137 КАС України, і не підлягають розподілу. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві зокрема зазначає, що у кожному з випадків маршрут пролягав від заводу виробника в м. Бандирма до пункту пропуску Порубне на державному кордоні України. Оскільки місто Бурса територіально знаходиться безпосередньо на цьому маршруті (по дорозі від м. Бандирма до кордону), задекларовані транспортні витрати, обчислені від м. Бандирма, об`єктивно покривають більшу відстань. Відтак, твердження митниці про можливе заниження митної вартості є абсурдними, адже позивач оплатив і задекларував транспортування за довшим маршрутом. Наявність неточностей у CMR (яка за своєю правовою природою є транспортним, а не фінансовим документом) жодним чином не впливає на правильність визначення числових значень митної вартості товарів.
Щодо витрат на навантаження товару позивач пояснює, що вказані операції повністю охоплюються комплексною транспортно-експедиційною послугою, яка надавалась МПП «Соломія» на підставі договору про транспортне обслуговування. Вартість цієї послуги була заздалегідь погоджена у фіксованому (паушальному) розмірі (90 000,00 грн та 95 000,00 грн відповідно), повністю оплачена згідно з поданими платіжними інструкціями та в повному обсязі включена до митної вартості. Позивач наголошує, що чинне законодавство не зобов`язує сторони деталізувати кожну окрему фізичну дію (як-от заїзд автотранспорту, завантаження, закріплення ременями тощо) окремим рядком у рахунку-фактурі, а митний орган зі свого боку не надав жодних доказів існування будь-яких інших, прихованих платежів за навантаження.
Стосовно відсутності перекладів документів позивач зауважує, що стаття 254 Митного кодексу України прямо дозволяє декларанту подавати митному органу документи іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, якою є англійська мова. Крім того, в оскаржуваних рішеннях митниці відсутність перекладів не була визначена як обґрунтована підстава для коригування митної вартості, а митний орган не конкретизував, які саме дані він не зміг ідентифікувати.
Позивач також звертає увагу суду на неправомірність застосування відповідачем резервного (шостого) методу визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. Джерелом інформації для коригування митниця використала митні декларації щодо імпорту товарів, які суттєво відрізняються від оцінюваних (зокрема, шпалери вінілові на флізеліновій основі замість паперових), виготовлені іншими виробниками та постачалися за іншими, значно довшими маршрутами (з м. Адана та м. Мерсін), що закономірно зумовлює вищі транспортні витрати та, відповідно, вищу митну вартість таких товарів.
Заперечуючи проти доводів апелянта щодо неправомірності розподілу судових витрат, позивач вказує, що витрати у сумі 22 000,00 грн були понесені на офіційний письмовий переклад документів, які долучалися як письмові докази у справі. Відповідно до частини 1 статті 15 КАС України судочинство провадиться державною мовою, тому здійснення перекладу доказів було фактичною та неминучою умовою для їх належного подання та дослідження судом. Ці витрати підтверджені рахунками на оплату, актами приймання-передачі наданих послуг та платіжними дорученнями, а тому вони правомірно визнані судом першої інстанції витратами, пов`язаними з підготовкою до розгляду справи, що підлягають стягненню з суб`єкта владних повноважень згідно з пунктом 5 частини 3 статті 132 КАС України.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР-БУД ТРЕЙД» (місцезнаходження: вул.Угрина, буд.17, с.Липники, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81134; код ЄДРПОУ:42454019) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73).
04.03.2024 між ТОВ «СТАР-БУД ТРЕЙД», як покупцем, та компанією RAVENA DUVAR KAGITLARI SAN. A.S. (Туреччина), як продавцем, укладено договір №RAV-STAR01/04.03.24 (далі - Контракт), за умовами якого продавець постачає на адресу покупця шпалери на умовах поставки EXW Bandirma (ІНКОТЕРМС 2000).
До Контракту сторонами укладено додаткові угоди №1 від 29.04.2024 та №2 від 30.12.2024, якими, серед іншого, узгоджувалися умови оплати товару.
На виконання умов Контракту, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №CI#RVN312.WL.UA.YK від 18.02.2025, позивач придбав у продавця товар - шпалери, вироблені з паперу, покритого з лицьового боку зернистим, тисненим, забарвленим, надрукованим малюнком або іншим способом, оздобленого шаром пластмаси, торговельної марки RAVENA, виробництва RAVENA DUVAR KAGITLARI SAN. A.S. (Туреччина), загальною вартістю 55388,00 доларів США.
З метою митного оформлення цього товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209140005428U1 від 04.03.2025. Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) у розмірі 2395707,36 грн.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією, в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист №PL#RVN312.WL.UA.YK від 21.02.2025, рахунок-проформу №PI#RVN312.WL.UA.YK від 18.02.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №CI#RVN312.WL.UA.YK від 18.02.2025, міжнародну товарно-транспортну накладну №442578 від 25.02.2025, супровідний документ Т1 №25TR16[телефон приховано]M6 від 26.02.2025, сертифікат про походження товару №C1652733 від 25.02.2025, некласифікований комерційний документ №RV32025000000010 від 24.02.2025, платіжні інструкції в іноземній валюті №289 від 25.02.2025 та №336 від 03.03.2025, рахунок-фактуру №64 від 25.02.2025, довідку калькуляцію транспортних витрат від 25.02.2025, договір №RAV-STAR01/04.03.24 від 04.03.2024, додаткові угоди №1 від 29.04.2024 та №2 від 30.12.2024, договір №01 на транспортне обслуговування від 03.01.2025, заявку на транспортні послуги №31 від 21.02.2025, картку обліку АТЗ від 03.03.2025, копію митної декларації країни відправлення №25160100EX00022394 від 25.02.2025.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком. У відповідь декларантом додатково надіслано платіжну інструкцію від 03.03.2025 на оплату 70% платежу, а також додаткові угоди №1 та №2 до Контракту.
05.03.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400050/2, у графі 33 якого було зазначено, що декларантом за власним бажанням надано експортну МД, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній відміток митних органів; у гр.22 ЦМР відсутній підпис перевізника; у гр.4 ЦМР зазначено, що завантаження товару відбулося у м.Бурса, проте у гр.20 МД задекларовано умови поставки EXW Bandirma; відповідно до положень Інкотермс термін EXW означає, що продавець надає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб, проте витрати з навантаження, покладені на покупця, в товаросупровідних документах не відображені та не включені до розрахунку митної вартості; до митного оформлення надано рахунок на відшкодування витрат на перевезення №64 від 25.02.2025, тобто на момент виставлення рахунку, витрати на транспортування вантажу не були відомі у повному обсязі; у п.3.2 Контракту купівлі-продажу зазначено, що поставка відбувається за умови повної попередньої оплати за товар (30% авансовий платіж, 70% перед відвантаженням), проте до митного оформлення надано платіжну інструкцію тільки на оплату 30%.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA110150/2025/932 від 24.01.2025, де митна вартість товару №1 зі схожими характеристиками становить 3,055 дол.США за кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося. Скоригована митна вартість товару склала 62933,92 доларів США.
Крім того, на виконання умов Контракту, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №CI#RVN349.WL.UA.YK від 30.04.2025, позивач придбав у продавця товар того ж асортименту і характеристик загальною вартістю 47025,00 доларів США.
З метою митного оформлення цього товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209140011183U9 від 07.05.2025. Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) у розмірі 2044393,16 грн.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією, було надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист №PL#RVN349.WL.UA.YK від 02.05.2025, рахунок-проформу CI#RVN332.WL.UA.YK від 20.03.2025, рахунок-фактуру (інвойс) №CI#RVN349.WL.UA.YK від 30.04.2025, міжнародну товарно-транспортну накладну №442119 від 02.05.2025, супровідний документ Т1 №25TR16[телефон приховано]M1 від 03.05.2025, сертифікат про походження товару №C01668148 від 02.05.2025, некласифікований комерційний документ №RV32025000000023 від 02.05.2025, платіжні інструкції в іноземній валюті №551 від 01.04.2025 та №609 від 08.04.2025, рахунок-фактуру №128 від 02.05.2025, довідку калькуляцію транспортних витрат від 02.05.2025, договір №RAV-STAR01/04.03.24 від 04.03.2024, додаткові угоди №1 від 29.04.2024 та №2 від 30.12.2024, договір транспортно-експедиційного обслуговування №01 від 03.01.2025, заявку на транспортні послуги №59 від 28.04.2025, договір транспортно-експедиційного обслуговування від 02.01.2025, картку обліку АТЗ від 06.05.2025, копію митної декларації країни відправлення №25160100EX00051442 від 02.05.2025.
Митний орган повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів. У відповідь декларантом додатково надіслано договір про надання транспортних послуг між МПП «Соломія» та ТОВ «АФ-Транс», платіжну інструкцію №551 від 01.04.2025 на суму 19035,00$, платіжну інструкцію №609 від 08.04.2025 на суму 19035,00$.
08.05.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400075/2, у графі 33 якого було зазначено, що декларантом за власним бажанням надано експортну МД, яка не може бути взята до уваги через відсутність в ній відміток митних органів; у гр.22 ЦМР відсутній підпис відправника; у гр.4 ЦМР зазначено, що завантаження товару відбулося у м.Бурса, проте у гр.20 МД задекларовано умови поставки EXW Bandirma, у рахунку на відшкодування транспортних витрат вказано розрахунок за транспортування на маршруті Бандірма-Порубне-Львів, в експортній МД зазначено умови поставки EXW Балікесір; витрати з навантаження товару на умовах EXW не відображені у товаросупровідних документах; до митного оформлення надано рахунок на відшкодування витрат на перевезення №128 від 02.05.2025, тобто на момент виставлення рахунку витрати на транспортування вантажу не були відомі у повному обсязі; у рахунку №128 від 02.05.2025 та довідці про відшкодування витрат на перевезення відсутні відомості про особу, що його виписала, що, на думку митного органу, суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; заявка на перевезення №59 від 28.04.2025 не засвідчена стороною виконавця; графік фактично здійснених платежів не відповідає умовам, зазначеним у проформі або у Додатковій угоді.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA110150/2025/5464 від 24.04.2025, де митна вартість товару №1 зі схожими характеристиками становить 3,055 дол.США за кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося. Скоригована митна вартість товару склала 52297,29 доларів США.
Загальна сума різниці митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваних рішеннях, становить 71669,28 грн.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400050/2 від 05.03.2025 та №UA209000/2025/400075/2 від 08.05.2025, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини першої статті 248 Митного кодексу України розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).
За положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина друга статті 51 МК України).
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною першою статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Із наведених положень колегія суддів висновує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності суттєвих розбіжностей у маршруті перевезення, а саме зазначення у графі 4 міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 442578 та № 442119 міста Бурса як місця завантаження за наявності контрактних умов поставки EXW Bandirma, колегія суддів зазначає наступне.
Ключовим законодавчим критерієм для застосування частини третьої статті 53 Митного кодексу України є наявність таких розбіжностей, які об`єктивно мають вплив на правильність визначення митної вартості. Місто Бурса географічно знаходиться на маршруті слідування вантажу від міста Бандирма до державного кордону України (пункт пропуску Порубне). З наявних у матеріалах справи комерційних та розрахункових документів (договорів, заявок, рахунків-фактур та платіжних інструкцій) підтверджується, що транспортні витрати обчислювались, були оплачені та задекларовані за більший маршрут - від міста Бандирма до державного кордону України. Ці витрати були в повному обсязі включені декларантом до митної вартості. Відтак, формальна неточність у заповненні транспортного документа не призводить до заниження бази оподаткування, оскільки митним органом не доведено факту понесення декларантом будь-яких прихованих чи додаткових витрат на транспортування на відрізку між вказаними містами.
Перевіряючи доводи митного органу щодо відсутності документального підтвердження витрат на навантаження товару, які за умовами EXW покладаються на покупця, колегія суддів враховує приписи частини десятої статті 58 Митного кодексу України. Відповідно до цієї норми до ціни договору додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, якщо вони не включалися до неї. Разом з тим, згідно з положеннями статей 1 та 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторське обслуговування є комплексною послугою, що включає організацію та забезпечення перевезень. З поданих до митного оформлення документів (договір на транспортне обслуговування № 01 від 03.01.2025, заявки № 31 та № 59) вбачається, що експедитор надавав послугу з організації перевезення за фіксованою (паушальною) вартістю. Законодавство України не покладає на декларанта чи експедитора імперативного обов`язку деталізувати кожну окрему фізичну операцію (завантаження, закріплення тощо) окремим рядком у рахунку-фактурі за наявності погодженої загальної вартості послуг. Оскільки загальна вартість комплексної послуги (90 000,00 грн та 95 000,00 грн) була документально підтверджена та в повному обсязі додана до митної вартості товару, доводи апелянта у цій частині є необґрунтованими.
Щодо посилань апелянта на невідповідність дат складання рахунків на відшкодування транспортних витрат (25.02.2025 та 02.05.2025), які передують датам фактичного перетину митного кордону (28.02.2025 та 05.05.2025), колегія суддів зазначає, що формування рахунків до моменту завершення перевезення є звичною комерційною практикою, що базується на попередньо узгодженій вартості послуг у заявках на транспортування. Зазначена обставина жодним чином не свідчить про те, що транспортні витрати були невідомі або неповні на момент їх декларування, і не є підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення декларантом вимог статті 254 Митного кодексу України через ненадання перекладів документів українською мовою, колегія суддів звертає увагу, що вказана норма прямо передбачає можливість подання митному органу документів, складених іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, до яких належить англійська мова. Сам по собі факт ненадання перекладу на етапі митного контролю не може слугувати самостійною та безумовною підставою для коригування митної вартості. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що відсутність перекладу об`єктивно унеможливила ідентифікацію числових значень складових митної вартості у поданих комерційних документах або стала перешкодою для їх розуміння.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально, а різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби.
Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з митного органу 22 000,00 грн судових витрат на переклад документів, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.
Апелянт безпідставно ототожнює процесуальний інститут залучення перекладача як учасника судового процесу згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України із витратами сторони на підготовку письмових доказів до розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Частиною першою статті 72 цього ж Кодексу визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відсутність перекладу документів на державну мову виключає можливість дослідження їх як доказів та надання їм оцінки судом.
Оскільки надані позивачем під час митного оформлення комерційні та товаросупровідні документи були складені іноземною мовою, здійснення їх офіційного перекладу українською мовою було об`єктивно необхідною та неминучою умовою для їх подання до суду та належного дослідження як письмових доказів у справі. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як підтверджується матеріалами справи, витрати на здійснення перекладу документів у сумі 22 000,00 грн були фактично понесені позивачем, що належним чином підтверджено первинними бухгалтерськими документами, зокрема: рахунком на оплату № 144 від 02.05.2025, платіжною інструкцією № 764 від 02.05.2025, актом № 144 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 20.05.2025, рахунком на оплату № 156 від 24.05.2025, платіжною інструкцією № 862 від 14.05.2025 та актом № 156 приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 29.05.2025.
Вказані витрати є співмірними, розумними та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї адміністративної справи, оскільки документи перекладалися з метою доведення правомірності заявленої митної вартості та спростування доводів суб`єкта владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, яке слід скасувати.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законними та скасуванню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 380/17715/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Глазько
судді І. В. Глушко
Р. М. Шавель