Сарненський районний суд
Рівненської області
_________________________________________________
Справа № 572/6442/25
Провадження № 2-др/572/9/26
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2026 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Слободянюка Б. К.
за участю секретаря судових засідань - Кардаш К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11491 грн.
Відповідач просив відмовити в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, необхідно ухвалити додаткове рішення і до такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником надано: копію договору про надання правової допомоги № 2227-ц/2025 від 27.10.2025 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Міжнародне адвокатське бюро» та позивачем; копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 27.10.2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 20.11.2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 30.04.2026 року.
Тобто, представником позивача надано всі необхідні документи, які передбачені ч. 3 ст. 137, ст. 141 ЦПК та в термін відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у додатковій постанові у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідач не погодився з заявленою заявою про стягнення витрат на правову допомогу та просив відмовити.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи складність справи, суть спору (спір про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ціна позову 58000 грн.), обсяг наданих послуг, необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи, а також необхідним розміром таких витрат, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи судом, є сума 5500 грн.
Таким чином заяву про винесення додаткового рішення слід задовольнити частково.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди задовольнити частково.
Ухвалити по справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня його проголошення.
Суддя: