Справа № 464/4325/24 Г оловуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.
Провадження № 22-ц/811/920/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2025 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
встановив:
У червні 2024 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ СК «АРКС») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 38965 грн. 50 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18.10.2022 року о 16:30 на вул. Пластова, 10 у м. Львові сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Peugeot», р.н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ З ІІ ВОРТЕКС, майнові інтереси якого на момент ДТП були застраховані в ПрАТ СК «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» №47531Га2д від 14.07.2022 року та додатку №2 до договору.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 08.11.2022 року у справі №464/5076/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На підставі заяви потерпілого про подію та відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, ПрАТ СК «АРКС» виплатило на користь власника автомобіля марки «Peugeot», р.н.з. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 38965 грн. 50 коп., а оскільки на момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому він, як винуватець ДТП, повинен відшкодувати позивачу всю суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 38965 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «АРКС» судовий збір у розмірі 3028 грн.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати та ухвалити нове рішення.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем на надано доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, а також доказів понесення витрат на відновлювальний ремонт автомобіля.
Також звертає увагу на невідповідність доказів, які підтверджують виконання ремонтних робіт після страхового випадку, крім того, позивачем не надано акт приймання-передачі наданих послуг (акт виконаних робіт), де платником послуг виступає ПрАТ СК «АРКС», а замовник ТОВ З ІІ ВОРТЕКС.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у проведенні експертизи.
Додає, що він вимагав проведення експертизи у відзиві на позовну заяву і був впевнений, що суд її призначить.
Звертає увагу, що у відзиві він наголосив, що якщо в процесі розгляду справи його докази будуть непереконливими для відмови в позові, то необхідно провести незалежну експертну оцінку пошкоджень автомобіля, оскільки він не згідний з вартістю відновлювального ремонту і з фактом заміни легко ушкоджених деталей на нові.
Вважає, що його присутність при визначенні пошкоджень автомобіля внаслідок ДТП, яке сталося з його вини, мала бути обов`язковою.
Також звертає увагу, що оскільки до позивача перейшло право вимоги щодо виплат, а вартість замінених деталей врахована в повному розмірі, він має право на отримання пошкоджених деталей, позаяк, позивач не надав пояснень, де зараз знаходяться замінені деталі, про стан замінених деталей та їх залишкову вартість.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив, що у разі непереконливості його доказів, провести юридичну експертизу документів на предмет їх відповідності законодавству України, а в крайньому випадку, ініціювати проведення незалежної експертної оцінки пошкоджень автомобіля з поверненням йому замінених деталей.
03.04.2025 року позивач ПрАТ СК «АРКС» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта.
10.04.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає про безпідставність позову.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 07.08.2026 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.10.2022 року о 16:30 на вул. Пластова, 10 у м. Львові ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом не впевнився у безпеці маневру, чим порушив п.2.3б, 10.9 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки «Peugeot», р.н.з. НОМЕР_2 , завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 08.11.2022 року у справі №464/5076/22, що набрала законної сили 18.11.2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Власником пошкодженого транспортного засобу марки «Peugeot», р.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ З ІІ ВОРТЕКС.
На момент ДТП, майнові інтереси власника транспортного засобу марки «Peugeot», р.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані в ПрАТ СК «АРКС» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» №47531Га2д від 14.07.2022 року.
15.11.2022 року ПрАТ СК «АРКС», на підставі заяви страхувальника від 18.10.2022 року про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, акту огляду транспортного засобу від 28.10.2022 року, ремонтної калькуляції №1.003.22.0 від 01.11.2022 року, страхового акту №ARX3432101 від 14.11.2022 року, розрахунку страхового відшкодування, здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО ФОП ОСОБА_2 у розмірі 38965 грн. 50 коп., здійснивши таким чином відшкодування завданих ОСОБА_1 збитків.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 щодо автомобіля марки «Volkswagen», р.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
У частинах першій та третій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником
і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Умовами договору добровільного страхування наземного транспортного засобу «Все включено» №47531Га2д від 14.07.2022 року передбачено, що страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, наведеними у п.23.2 договору (п.23.1 договору).
Відповідно до п.23.2.3 договору, до страхових випадків належать збитки внаслідок ДТП.
Розділом 25 договору визначено, що у разі настання передбаченої п.23.2 договору події страхувальник зобов`язаний протягом 3 робочих днів з моменту настання події сповістити про це страховика шляхом надання заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування; без письмової згоди страховика не давати обіцянок та не приймати пропозицій щодо відшкодування завданих збитків.
Відповідно до п.27.1 договору, страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, та на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком. При пошкодженні транспортного засобу страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п.27.13 договору (у даному випадку - СТО за вибором страховика), згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію завданих збитків (наряд-замова, рахунок, акт виконаних робіт, тощо).
З наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем, встановлено, що 15.11.2022 року ПрАТ СК «АРКС» на підставі заяви страхувальника від 18.10.2022 року про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, акту огляду транспортного засобу від 28.10.2022 року, ремонтної калькуляції №1.003.22.0 від 01.11.2022 року, страхового акту №ARX3432101 від 14.11.2022 року, розрахунку страхового відшкодування здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО ФОП ОСОБА_2 в розмірі 38965 грн. 50 коп.
Згідно платіжного доручення №929252 від 15.11.2022 року, ПрАТ СК «АРКС» здійснило платіж на користь ФОП ОСОБА_2 . В призначенні цього платежу зазначено: «Страхове відшкодування згідно акту №ARX3432101, ТОВ З ІІ ВОРТЕКС, ІПН 3235299, рах.№1243 від 01.11.22 Без ПДВ».
Згідно з п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Також, у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то, з урахуванням положення статті 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.
П.3 ч.1 ст.988 ЦК України та п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором. Таким чином, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, в межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.
Колегія суддів звертає увагу, що порядок визначення витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, встановлює Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року №1074/8395 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції №137/5/2732 від 08.12.2004 року, №1335/5/1159 від 24.07.2009 року).
Відповідно до п.8.5.9 Методики, кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначається за інформацією довідкової літератури та комп`ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).
Згідно з п.8.5.10 Методики, дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, теж беруть відповідно до додатка 8, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ.
Відповідно до п.59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням для складання кошторису відновлювального ремонту включена комп`ютерна програма «Audatex».
Ремонтна калькуляція 1.003.22.0 від 01.11.2022 року розрахована ПрАТ СК «АРКС» за комп`ютерною програмою Audatex, що відповідає умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма Audatex рекомендована п.59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом №142/5/2092 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, слід виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Таким чином, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
В даному випадку, доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок СТО ФОП ОСОБА_2 №1243 від 01.11.2022 року; від 06.10.2021 року, та підтвердження його оплати - платіжне дорученням №929252 від 15.07.2022 року.
Згідно зі ст.75 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1-4 ст.12, ч.ч.1-5, 6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, переваги більш вагомих доказів. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Аналізуючи викладене та в сукупності оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги, що ПрАТ СК «АРКС» виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, шляхом оплати вартості відновлювального ремонту автомобіля, що підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів доходить висновку, що сплачена позивачем сума для здійснення відновлювального ремонту автомобіля потерпілої особи в розмірі 38965 грн. 50 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку суброгації.
Відповідач ОСОБА_1 , ставлячи під сумнів надані позивачем докази, в достовірності яких у колегії суддів не виникають сумніви, не надав жодних доказів на спростування вартості завданих збитків.
Щодо заяви відповідача про передачу пошкоджених запчастин, що не можуть використовуватись за призначенням, але мають певну цінність, суд зазначає наступне.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.9 постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Відповідно до п.24.3.11 договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №47531Га2д від 14.07.2022 року, страховик має право: одержати у власність ТЗ, складові частини, деталі та обладнання ТЗ, відносно яких страхове відшкодування виплачено в повному обсязі відповідно їхньої вартості.
Страховиком, відповідно до пункту 1 договору добровільного страхування наземного транспорту є АТ СК «АХА Страхування» (тепер - ПрАТ СК «АРКС»).
Таким чином, за умовами договору, який укладено з ТОВ З ІІ ВОРТЕКС, АТ СК «АХА Страхування» мало можливість отримати у власність складові частини, деталі та обладнання ТЗ відносно яких страхове відшкодування виплачено в повному обсязі відповідно їхньої вартості.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реалізації АТ СК «АХА Страхування» цього права і знаходження в його розпорядженні відповідного майна, в зв`язку з чим, відповідач може вимагати їх передачі лише від потерпілого, а не від страхової компанії.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що в даній справі позов до відповідача пред`явлено страховою компанією, а не потерпілою особою, в якого може знаходитись відповідне майно, яка не є учасником справи.
Тому заява відповідача про передачу йому пошкоджених в результаті дорожньо-транспортної пригоди запчастин є такою, що заявлена поза межами предмета спору.
Щодо заявлених в апеляційній скарзі клопотань відповідача ОСОБА_1 про проведення юридичної експертизи документів на предмет їх відповідності законодавству України та ініціювання проведення незалежної експертної оцінки пошкоджень автомобіля з поверненням відповідачу замінених деталей, то такі клопотання не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не конкретизовано, які питання потрібно ставити на вирішення таких експертиз, кому слід доручити їх проведення, не конкретизовано стосовно чого необхідно проводити експертизу.
Відповідач, заявляючи клопотання про призначення експертиз, фактично просить такі призначати, якщо у суду виникнуть сумніви в переконливості його доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що в силу наведених вище норм процесуального права щодо змагальності сторін, суд не зобов`язаний здійснювати збирання доказів на користь однієї із сторін, якщо надані нею докази будуть недостатніми для задоволення позову чи відмови в його задоволенні.
Відповідач з моменту вчинення ним ДТП мав достатньо часу для збирання доказів та подання їх до суду на підтвердження вартості завданих ним збитків.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, дослідженим в судовому засіданні, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, і не допустив порушення норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 07 серпня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич