Справа № 451/695/26
Провадження № 2/451/855/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
18 серпня 2026 року місто Радехів
Розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника позивачки про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановила:
17 серпня 2026 року представник позивачки звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних та карткових рахунках відповідача у банківських установах України у сумі 179 482,52 грн (еквівалент 4 113,10 доларів США заборгованості за договором позики). Заява мотивована тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Як на підставу реального ризику невиконання рішення, заявник вказав на наявність у відповідача великих боргів, що підтверджується численними справами у провадженні суду: трьох судових рішень про стягнення на користь фінансових установ 251 836,94 грн, а також перебуванням у провадженні суду ще трьох справ про стягнення коштів за договорами позики.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Зважаючи на вказане, розгляд заяви здійснюється судом 18 серпня 2026 року без повідомлення сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Суд вважає неспроможними доводи представника позивачки про те, що наявність інших судових рішень та відкритих справ є безумовним доказом умислу відповідача приховати кошти.
Так, відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, правових позицій Касаційного цивільного суду у складі ВС у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 907/935/21 та від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20), інститут забезпечення позову є інструментом захисту від недобросовісних дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання рішення. Сама по собі наявність у відповідача інших невиконаних зобов`язань чи судових процесів свідчить лише про його незадовільний фінансовий стан (скрутне становище), а не про вчинення ним цілеспрямованих дій щодо приховування майна від конкретного позивача.
Представником позивачки не надано жодного належного доказу, який би свідчив про те, що відповідач закриває рахунки, переказує кошти на користь третіх осіб або вчиняє інші дії для штучного зменшення своїх активів. Самі лише припущення про можливі труднощі з виконанням рішення у майбутньому не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Окрім цього, судом встановлено, що відповідач є чинним військовослужбовцем ЗСУ, який виконує завдання у складі збройних сил України. На його поточні карткові рахунки надходить грошове забезпечення за несення військової служби, що є його основним та єдиним засобом до існування в умовах воєнного стану.
Накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у загальній сумі 179 482,52 грн призведе до блокування його грошового забезпечення. Відповідно ж до практики Верховного Суду щодо захисту соціальних прав військовослужбовців та дотримання принципу пропорційності (зокрема, постанови Великої Палати ВС), повне позбавлення військовослужбовця засобів до існування під час захисту держави є неспівмірним заходом, який порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, згідно з правовою позицією ВС (постанова КЦС ВС від 14 червня 2023 року у справі № 201/10041/21), накладення майнових обмежень (арешту) на кошти особи, яка через об`єктивні причини (перебування у складі ЗСУ) позбавлена можливості особисто реалізувати свої процесуальні права на захист, суперечить засадам розумності та рівності сторін.
За таких обставин, оскільки представником позивачки не доведено об`єктивного існування обставин реальної загрози невиконання рішення, а обраний захід є неспівмірним і порушує конституційні гарантії військовослужбовця, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 258-260, 353 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 179 482, 52 грн, що знаходяться на його поточних та карткових рахунках у банківських установах України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційногосуду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О. Куцик-Трускавецька