Справа № 572/5202/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Бельзецької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сокаль в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завданої шкоди (збитків) у сумі 149724 грн., 29 коп.,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача 149724,29грн. майнову шкоду, 2551,50грн. вартість оплати перекладу документів та сплачений судовий збір.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що за допомогою месенджеру WhatsApp з відповідачем було досягнуто домовленості про те, що остання виконає заповнення декларації RMPD та внесе її системи E-TOLL про перевезення позивачем транспортного засобу. Так 05.08.2025р. відповідачем було складено електронний документ RMPD2025[телефон приховано] та завантажено в систему E-TOLL, що підтверджується самою декларацією зокрема в графі «користувач, який реєструє декларацію» та «користувач, який змінює декларацію» зазначено ОСОБА_3 .
Однак при перетині українсько-польського кордону Зосин-Устилуг працівниками митного посту встановлено невірні дані у декларації RMPD2025[телефон приховано] та складено протокол дорожньої перевірки MKR202500409782/TRD/303040.TD.332.2025. Зі змісту вказаного протоколу встановлено, що перевезення здійснювалося з вантажем у вигляді автомобіля «Mercedes-Benz» з Нідерландів до України, однак у декларації RMPD2025[телефон приховано] містяться помилкові дані про транспорт, тобто порушення ст.28b Закону від 06.09.2001. Зокрема в декларації наявна інформація що перевезення здійснюється без вантажу, а правильно має бути з вантажем. За результатом виявленого правопорушення на позивача накладено штраф в сумі 12000,00 злотих.
ОСОБА_1 сплатив вказаний штраф, тобто зазнав майнової шкоди оскільки поніс витрати за неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань, а тому просить стягнути такі в судовому порядку. Сплату штрафу підтверджує копіями квитанцій, при чому ним було здійснено конвертацію валюти у долари США а потім у гривні, та разом із банківською комісією сума збитків становить 149724,29грн.
Більше того, позивачем скеровано досудову вимогу, проте така була проігнорована. Для підготовки позову до суду також були понесені витрати у зв`язку із перекладом документів, долучених до матеріалів справи. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачки заподіяну шкоду.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Стець Р.Я. просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю. Зазначає, що декларант несе відповідальність за подання недостовірних відомостей наведених у декларації. Між сторонами не виникло зобов`язальних правовідносин а лише була усна домовленість про те, що ОСОБА_2 заповнювала митну декларацію за позивача, проте жодних відомостей про межі відповідальності не передбачалось. За таких обставин відповідач не несе відповідальності за відшкодування шкоди завданої неналежним виконанням своїх зобов`язань. Позивач достовірно знав що несе відповідальність згідно за подання недостовірних відомостей у митній декларації, проте намагається тягар відповідальності перекласти на відповідачку.
У відповідь на відзив позивач посилається на судову практику Верховного Суду у яких зазначено, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах є належним електронним доказом у справах. Так сторони погодили усі умови перевезення, позивачем надіслано всі необхідні документи походження транспортного засобу, сплачено вартість послуг зі складання декларації отже відповідач взяла на себе зобов`язання які повинні належно виконуватися, а у даному випадку понести відповідальність за неналежне виконання. Оскільки відповідач сама заповнювала та відправляла декларацію про переміщення транспортного засобу через митний контроль позивачем, який не мав доступу до системи декларування, тому вона несе відповідальність за правильність заповнення та правдивість заповнення такої.
Заперечуючи проти такої позиції представник відповідача зазначає, що у випадку укладення між сторонами письмового договору де б передбачалися усі його істотні умови ОСОБА_2 могла б нести відповідальність за неналежне виконання взятих зобов`язань проте в даному випадку цього не відбулося. Позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок між такою поведінкою та заподіяними збитками отже неможливо покласти обов`язок на відшкодування збитків.
У додаткових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що договір між сторонами було укладено у спрощений спосіб, що є чинним згідно законодавства, а отже внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань настають правові наслідки. Відповідач допустила помилки при оформленні митної декларації, внаслідок чого на позивача було накладено штраф, отже між діями відповідачки та завданими збитками існує причинно-наслідковий зв`язок, а тому позов є обгрунтованим.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та надані пояснення судом встановлено наступне.
05.08.2025р. перевізник ОСОБА_1 здійснив завантаження у Допплерлаан4, НС Драхтен, Нідерланди транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter» V459DR, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною №54326.
Декларацію про перевезення та присвоєння номера НОМЕР_1 внесено користувачем ОСОБА_3 .
Згідно відомостей вказаної декларації перевізник ОСОБА_1 здійснює перевезення вантажу із Нідерландів в Україну через кордон Зосин-Устилуг. В графі «Інформація про вантаж» зазначено Без вантажу, «Тип перевезення» - Транзитний транспорт.
Однак Митний відділ в Зосині 06.08.2025 року склав протокол дорожньої перевірки MKR202500409782/TRD/303040.TD.332.2025 зі змісту якого встановлено, що у декларації RMPD2025[телефон приховано] містяться порушення, зокрема при перевезенні автомобіля «Mercedes-Benz» з Нідерландів до України у декларації виявлено порушення ст.28b Закону від 06.09.2001. Зокрема в декларації наявна інформація що перевезення здійснюється без вантажу, а правильно має бути з вантажем. За результатом виявленого правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 12000,00PLN (злотих).
Вказана сума було конвертована в іноземну валюту та повністю сплачена ОСОБА_1 , про що долучено відповідні квитанції.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилався на те що відповідачем не належно виконано взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого він зазнав майнових витрат, тому має право на відшкодування такої шкоди винною особою.
На підтвердження позовних вимог позивачем подано в матеріали справи скріншот з програми WhatsApp переписки між сторонами, яка стосується предмета спору.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 вирішуючи питання щодо використання електронних доказів у справі, зазначила таке: «Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
У даній справі суд враховує, що сторони не заперечують факту електронного листування у месенджері тому враховує таке листування як належний доказ у справі, оскільки може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин, які дає можливість встановити обсяг обставин у даному випадку із врахуванням всіх інших обставин.
Як встановлено із електронного листування, що також не заперечується її учасниками, що позивач звернувся до відповідача задля заповнення відомостей у декларації щодо перевізника, номера машини, GPS, кордону через який буде їхати авто.
Позивачем надавалася відповідна інформація, зроблено скрін-шот номеру автомобіля, відправлено відомості про геолокацію, надіслано паспортні дані. В свою чергу відповідач заповнює інформацію, вказує подальші дії, перевіряє чи відображається подана інформація в електронній системі. Також сторони досягли згоди щодо оплати вартості наданих послуг, які успішно сплачено позивачем на реквізити відповідачки, які були переслані у месенджері.
Однак заперечуючи проти позову представник відповідача посилався на те, що сторони не досягли всіх істотних умов договору, зокрема у вказаній переписці не досягнуто які дії повинні бути виконані сторонами та наслідки невиконання таких.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
З матеріалів справи, вбачається , що між сторонами існує зобов`язання, яке має ознаки виконання зобов`язання оскільки така дія є правочином - є правомірною та спрямованою на настання певного цивільно-правового результату (припинення зобов`язання).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Згідно ч. 1,2 ст. 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повіреному, який діє як комерційний представник (стаття 243 цього Кодексу), довірителем може бути надано право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього запиту про це. Комерційний представник повинен в розумний строк повідомити довірителя про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено в ході розгляду справи між сторонами виникли договірні правовідносини, згідно яких довіритель доручає, а повірений від імені, в інтересах, має заповнити онлайн міжнародну товарно-транспортну накладну про поставку на територію України транспортного засобу з Нідерландів в Україну через кордон Зосин-Устилуг.
Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 , стверджував, що відповідачем не належно виконано взяті на себе зобов`язання.
Проте суд звертає увагу, що сторони не узгодили окремі умови договору зокрема відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, строк виконання, форс-мажорні обставини та невідворотні за даних умов обставини, тощо.
Важливим є також той факт, що згідно ст. 265 МУ України Декларантом має право виступати: 1) особа, яка самостійно здійснює декларування у власних інтересах та від власного імені (утримувач митного режиму); 2) особа, в інтересах та від імені якої здійснюється декларування (утримувач митного режиму в разі прямого представництва); 3) особа, яка здійснює декларування в інтересах іншої особи (утримувача митного режиму), але від власного імені (непрямий митний представник).
Згідно п.8 ст.264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Таким чином на момент виникнення договірних зобов`язань сторони допустили недосконалість та нечіткість формулювань, використаних у типовому договорі доручення на поставку автомобіля, окремих умов договору зокрема відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань тому покладення такого обов`язку виключно на відповідача не допускається. Тому на даний момент у сторін виникли різні тлумачення договірних зобов`язань, з зв`язку із чим суд вважає за доцільне покласти таку відповідальність за невірні відомості у митній декларації RMPD2025[телефон приховано].
За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.
Доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завданої шкоди (збитків) - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 адреса: АДРЕСА_2
Головуючий: Л. Ю. Фарина