Справа № 464/3543/26
пр.№ 2/464/2619/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2026 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 464/3543/26 за позовом позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
у с т а н о в и в:
Позивач звернулася до Сихівського районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 10 000,00 грн, щомісячно, покликаючись що відповідач ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання дітей.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 21 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання призначене на 10:30 год 13 серпня 2026 року не з`явилися.
Позивач скористалася правом відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задоволити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого. Відзив на позовну заяву не подала.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбачені ст.223 ЦПК України. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4 ст.223 ЦПК України).
За умовами ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням наявності всіх наведених вище умов суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Виходячи з положень ст.ст.141, 181, 182 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою ст.157 цього Кодексу.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного зобов`язані розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як визначено ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Указане кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що аліменти це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів та їх розмір, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму на дитини, її потреб, зважаючи на обов`язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Сторони перебувають у шлюбі та є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає разом з позивачем. Вказане підтверджується: свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження та відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади.
До позову позивачем долучено низку письмових доказів стану здоров`я дитини: висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 03 липня 2023 року та 17 квітня 2026 року щодо освітніх потреб, рекомендації на основі діагностики розвитку логопедичного центру «РОЗМОВЛЯЙКО» (без дати) та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини від 27 березня 2026 року, 24 липня 2025 рок, виписний епікриз від 14 вересня 2024 року, обстеження з дитячої поліклініки «ВЕСЕЛКА» від 15 червня 2020 року, консультаційний висновок окуліста від 24 квітня 2026 року.
Водночас позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, що є її процесуальним обов`язком на підставі ст.ст.12, 81 ЦПК України, у підтвердження визначених ст.182 СК України обставин: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у відповідача на утриманні інших осіб, перебування у його власності майна чи здійснення відповідачем певних витрат. Клопотань про витребування доказів, як це передбачено процесуальним законом, не заявлено.
Твердження позивача щодо наявності у відповідача квартири на праві спільної сумісної власності та легкового автомобіля, проживання за межами України є голослівними, а доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Долучені самим позивачем довідки про зарахування коштів на рахунок позивача достеменно не свідчать про систематичне регулярне утримання дитини відповідачем.
Позивачем жодними доказами не підтверджено понесення необхідних витрат у розмірі 20 000 грн щомісячно (по 10 000 грн на кожного з батьків), адже обов`язок по утриманні дітей лежить на обох батьках порівну, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
До того ж у силу приписів ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Доводи позовної заяви з доданими документами зводяться до компенсації витрат на лікування дитини, які мають характер додаткових витрат, що є підставою для звернення до суду із позовом у порядку ст.185 СК України. Утім такі вимоги позивачем не заявлялись. Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/, від 17 грудня 2018 року у справі № 727/6408/16-ц.
З огляду на викладене у своїй сукупності, ураховуючи, що батьки зобов`язані забезпечити дитині належне виховання та утримання, навчання, розвиток, житло, приймаючи до уваги існуючі життєві витрати, стан здоров`я та вік, керуючись принципами розумності та справедливості сімейного законодавства, з метою захисту прав та кращих інтересів малолітньої/неповнолітньої дитини, суд вважає за необхідне стягувати на користь позивача аліменти у розмірі 6 000,00 грн щомісячно. Саме такий розмір аліментів, зважаючи на наявні докази, очевидно є достатнім та не забезпечить потреби дитини з урахуванням обов`язку матері на утримання, адже щомісячні витрати становитимуть 12 000,00 грн. Отже заявлений позов підлягає частковому задоволенню. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі щорічно підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст.184 СК України).
Суд роз`яснює, що за приписами ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову та в порядку ч.1 ст.430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», з останнього на користь держави підлягає стягненню 1 331,20 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України,
у х в а л и в :
Позов задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000,00 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відмовити у задоволенні решти вимог.
Розмір аліментів, стягуваний у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Повне рішення суду складено 18 серпня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.6 ст.259, ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Галина ШАШУРІНА