Справа № 357/4298/26
Провадження № 2/357/4593/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 6 м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стамбуляк Ю.В. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Citroen модель C4, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , у розмірі 100 579,50 грн та судові витрати пов`язані з розглядом справи.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 02 червня 2012 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) зареєстрували шлюб. У Сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування в шлюбі подружжям було придбано автомобіль марки Citroen модель C4, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , тип транспортного засобу - легковий, колір - сірий, тип пального - дизель, об`єм двигуна - 1560 см. куб., максимальна маса 1800 кг. Вказаний транспортний засіб 27.01.2022 року був зареєстрований за Відповідачем. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2023 року шлюб між Сторонами було розірвано, рішення суду набрало законної сили 10 жовтня 2023 року. Після розірвання шлюбу автомобіль залишився в користуванні Відповідача. Навесні 2025 року від спільної дочки Сторін - ОСОБА_5 , яка поводила час з батьком, Позивач дізналась, що Відповідач продав їх спільний автомобіль. Таке відчуження відбулось без попереднього погодження з Позивачем та без її дозволу/згоди. Грошовими коштами, отриманими від продажу автомобіля, Відповідач розпорядився на власний розсуд. Згідно відповіді на адвокатський запит про надання інформації за №31/33/3242/1423-аз-1456-2025 від 23.12.2025 року вбачається, що згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС (далі ЄДРТЗ), 27.01.2022 року на ім`я ОСОБА_2 в ТСЦ МВС №3242 було здійснено реєстрацію транспортного засобу марки Citroen модель C4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , тип транспортного засобу - легковий, колір - сірий, тип пального - дизель, двигун № НОМЕР_3 , 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1560 см. куб., максимальна маса 1800 кг., на підставі вантажно-митної декларації від 25.01.2022 №UA101020/2022/002570. 22.04.2024 року даний транспортний засіб був перереєстрований на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.04.2024 №3245/2024/4482152, укладеного засобами електронного Порталу «Дія» на ОСОБА_6 , реєстраційні дії здійснювались в територіальному сервісному центрі №3245 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях. Позивач зверталась до Відповідача для мирного та досудового врегулювання спору та сплати їй компенсації 1/2 вартості проданого ним авто, яке було спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач спочатку обіцяв здійснити таку компенсацію, однак потім від виконання обіцяного відмовився. З метою захисту порушеного права власності Позивача внаслідок відчуження Відповідачем спільного автомобіля без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого автомобіля на час розгляду справи. Відповідно Звіту ТОВ «ІЦК-БЦ» від 26 лютого 2026 року №ІЦК-БЦ-02-26/2026-17 про оцінку майна середня ринкова вартість КТЗ, а саме: Citroen модель C4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2007, становить 201159,00 грн. Половина вартості майна, набутого сторонами під час шлюбу у спільну сумісну власність, становить 100 579,5 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 27 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Судом 28.04.2026 р. за вх.№26950 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Скиба І. О., який діє на підставі довіреності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що спірне майно, а саме автомобіль марки Citroen модель C4, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 було відчужено згідно у спосіб, передбачений діючим законодавством України. Кошти на придбання спірного автомобіля були особистими заощадженнями відповідача. Крім того, оцінка автомобіля проведена з грубим порушенням.
Ухвалою суду від 06 травня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Стамбуляк Юлії Володимирівни про витребування доказів. Витребувано з Територіального сервісного центру №3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 20) копії документів (копію вантажно-митної декларації від 25.01.2022 №UA101020/2022/002570 та інших документів) на підставі яких на ім`я громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 27.01.2022 в ТСЦ МВС №3242 було здійснено реєстрацію транспортного засобу марки Citroen модель С4, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , VIN № НОМЕР_2 . Витребувано з Територіального сервісного центру № 3245 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 7а) копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.04.2024 №3245/2024/4482152, укладеного засобами електронного Порталу «Дія» між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , та інших документів, на підставі яких 22.04.2024 року автомобіль марки Citroen модель С4, 2007 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_4 , був перереєстрований з ОСОБА_2 на ОСОБА_6 , реєстраційні дії здійснювались в територіальному сервісному центрі №3245 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.
19.05.2026 р. за вх.№32130 судом отримано відповідь на відзив, в якій представник позивача - адвокат Стамбуляк Ю. В. зазначила, що заперечення відповідача є необґрунтованими та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Судом 04.06.2026 р. за вх.№35992 отримано відповідь на ухвалу суду від 06.05.2026 з Територіального сервісного центру №3245 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.
07.08.2026 р. за вх.№51733 судом отримано відповідь на ухвалу суду від 06.05.2026 з Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.
Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Судом 11.08.2026 р. за вх.№52075 отримано заяву, в якій представник позивача - адвокат Стамбуляк Ю. В. просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені по дату, час та місце слухання справи, представник позивача надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, відповідач скористався своїм правом та подав суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що з 02 червня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2023 р. у справі №357/9212/23 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 10.10.2023. Вказане підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя та рішенням суд від 08.09.2023 у справі №357/9212/23, провадження №2/357/2614/23.
За час перебування в шлюбі, 27.01.2022 сторонами було придбано автомобіль марки Citroen модель C4, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , тип транспортного засобу - легковий, колір - сірий, тип пального - дизель, об`єм двигуна - 1560 см. куб., максимальна маса 1800 кг., який було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю з Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.
Як вбачається з відповіді Територіального сервісного центру № 3245 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях, транспортний засіб Citroen модель C4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , з ОСОБА_2 було перереєстровано на ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.04.2024 за №3245/2024/4482152, оформленого в електронній формі засобами електронного порталу «Дія».
Відповідно Звіту ТОВ «ІЦК-БЦ» від 26 лютого 2026 року за №ІЦК-БЦ-02-26/2026-17 про оцінку майна, а саме: КТЗ марки Citroen модель C4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2007, середня ринкова вартість КТЗ становить 201159,00 грн.
За ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У відповідності до положень ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що транспортний засіб марки Citroen модель C4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 був придбаний сторонами у період їхнього шлюбу, та був зареєстрований цей ТЗ на відповідача ОСОБА_2 .
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
Отже, ураховуючи вище викладене та презумпцію спільності права власності подружжя на майно, автомобіль марки Citroen модель C4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , набутий у власність в період зареєстрованого шлюбу сторін, та презумпція його спільності не спростована, суд вважає, що заявлений до поділу транспортний засіб є об`єктом права спільної сумісної власності.
Відповідач не заперечив, що 22.04.2024 спірний транспортний засіб був перереєстрований на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.04.2024 за №3245/2024/4482152 без письмової згоди позивача ОСОБА_1 , тобто розпорядився спільним майном на свій розсуд проти волі іншого співвласника. Також, відповідач ні в який спосіб не спростував твердження позивача, що виручені від продажу кошти залишилися у нього.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до положень ч.4 ст. 71 СК України присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16 (провадження № 61-19420св18)).
У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).
Однак, в даній справі позивач просила стягнути з відповідача компенсацію її частки майна, вартість якої визначена на час розгляду справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України)
Як було встановлено судом, відповідач відчужив транспортний засіб без письмової згоди позивача, та не заперечив, що його відчуження відбувся без згоди позивача, чим порушив її майнові права. Відповідач не надав доказів, що грошові кошти одержані ним за договором купівлі - продажу від 22.04.2024 за №3245/2024/4482152 були використані в інтересах сім`ї.
Таким чином, суд приходить до висновку, що автомобіль марки Citroen модель C4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 входить до складу майна, що підлягає поділу, але оскільки даний ТЗ був відчужений відповідачем на свій розсуд проти волі іншого подружжя, тобто позивача, то в даному випадку, є обґрунтованою вимога про присудження позивачу грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на цей автомобіль.
А отже, позов в частині стягнення компенсації вартості 1/ 2 частини спільного майна підлягає до задоволення, зокрема, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок поділу спільного майна подружжя, половину вартості автомобіля марки Citroen модель C4, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , в сумі - 100 579,50 грн.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 1331,20 грн та витрати на оцінку вартості майна в розмірі 2500,00 грн, понесення яких є документально підтвердженим та пов`язаним з розглядом цієї справи.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 81, 142, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Citroen модель C4, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , у розмірі 100579,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн та витрати на проведення оцінки майна в розмірі 2500,00 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6
Повний текст рішення складено 17 серпня 2026 року
Суддя Б. І. Кошель