КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №553/1618/26
Провадження № 2-а/552/74/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.08.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі
головуючого судді - Кузіної Ж.В.
секретар судового засідання - Гасанової Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. посилаючись, на те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: 09.04.2026 рокц о 22:13:48 м. Полтава проспект Миру 36 водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» здійснив зупинку в зоні дії знаку чим порушив п.8.4.в. ПДР - Порушення вимог заборонених знаків. Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та необґрунтованою, оскільки на вказаному відрізку дороги відсутні заборонені знаки, що зафіксовано на відео позивача під час зупинки, просив скасувати постанову а провадження по справі закрити.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, на підставі якого просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у позовні не6 спростував факт вчинення адміністративного правопорушення зважаючи на те. що згідно п. 33.3 ПДР України зона дії дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» розпочинається від місця встановлення знаку до найблищого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть - до закінчення населеного пункту. А у разі встановлення до знаку 3.34 «Зупинку заборонено» додаткової таблички 7.2.4. «Зона дії» (як у даному випадку», то це додатково інформує водіїв проте, що вони рухаються в зоні дії знаку 3.34. А тому позивач дійсно порушив ПДР, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно постанови серії ЕНА № 6998308 від 09.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме, позивача у справі, притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він, 09.04.2026 рокц о 22:13:48 м. Полтава проспект Миру 36 водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» здійснив зупинку в зоні дії знаку чим порушив п.8.4.в. ПДР - Порушення вимог заборонених знаків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (стаття 245 КУпАП).
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону,Правил дорожнього рухута інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Порядок дорожнього руху на території України визначаєтьсяПравилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями), згідно з пунктом 1.9 яких особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього рухупередбачено, що учасники дорожнього руху повинні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Як зазначено у оскаржуваній постанові, позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив пункт 8.4 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 8.4 Правил дорожнього руху, порушення якого інкриміновано позивачу, дорожні знаки поділяються на групи, зокрема заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Як зазначено у главі 3 розділу 33 Правил дорожньогоруху, знак 3.34 «Зупинку заборонено» означає, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. Зона дії знаку 3.34 може бути зменше на з табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці його зони дії дублюючого знаку 3.34 з табличкою 7.2.3.. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4., при цьому зона їх дії визначається за протяжністю лінії розмітки.
Таблички 7.2.2-7.2.7 застосовуються із знаками 3.34-3.37.
Таблички 7.3.1-7.3.3 «Напрямок дії» застосовуються із знаками 3.1-3.8, 3.11-3.14, 4.11, 4.12, 4.16-4.19, 5.3, 5.34, 5.36 і 5.91 для зазначення напрямку дії знаків, розташованих безпосередньо перед перехрестям, або напрямки руху до позначених об`єктів, що розташовані безпосередньо біля дороги.
Таким чином, порушенням вимог знаку 3.34 «Зупинку заборонено» є зупинка транспортного засову у зоні дії цього знаку, яка розпочинається від місця його встановлення.
Проте, позивачем було надано відеофіксацію, що підтверджує не правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення, яку суд приймає як належний доказ виходячи з наступного.
Як установлено судом даний відрізок дороги де був зупинений , взагалі не містить знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КпАП України.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність,зокрема за порушення вимог дорожніх знаків.
За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні статті 251 КУпАП.
За приписами статті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 252 цього Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з роз`ясненнями наданими у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач доводів, які викладені в позовній заяві не спростували, не представили суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не подали жодного доказу відповідно до ст. 251 КУпАП на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 п. 8.4 в) Правил дорожнього руху, що б давало підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови.
Суд зазначає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права, а прийняття рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно ґрунтуватись на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінці здобутих доказів.
Окрім цього, лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без жодних доказів, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути єдиним беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відтак, беручи до уваги те, що відповідач не представили суду жодних достатніх та належних доказів на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що є необхідним для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому за встановлених обставин у цій справі оскаржувана постанова є незаконною і на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6998308 від 09.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений Позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 243-246, 286 КАС України, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6998308 від 09.04.2026 року, згідно якої застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (місце знаходження: м. Київ вул.. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 4018646).
Головуючий Ж.В.Кузіна