ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2026 р. Справа№ 925/478/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 р.
у справі № 925/478/26 (суддя - Зарічанська З.В.)
за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_4"
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5 пені.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного державного контракту про закупівлю № НОМЕР_2 від 14.11.2024 р. здійснив поставку товару з порушенням строку, у зв`язку з чим йому нараховано пеню.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.04.2026 р. відкрито провадження у справі № 925/478/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_4".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 р. у справі № 925/478/26 позов Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_6" пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно зменшено розмір пені, оскільки предметом контракту є постачання товарів ІНФОРМАЦІЯ_8, які мають критично важливе значення для ІНФОРМАЦІЯ_9. Будь-яка затримка у постачанні таких товарів може призводити до тяжких наслідків. Встановлення у контракті штрафних санкцій здійснене з метою підкреслити надзвичайну важливість вчасного постачання товарів критичної номенклатури, а зменшення пені на 80% фактично нівелює мету існування неустойки як заходу цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 р. апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" у справі № 925/478/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" , вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційні скарги впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Через систему "Електронний суд" 09.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.07.2026 р. у справі № 925/478/26 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 01.07.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 03.07.2026 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 01.07.2026 р. у справі № 925/478/26 оприлюднена у реєстрі 03.07.2026 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.05.2025 р. № 281 вирішено реорганізувати юридичну особу - Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_4", шляхом приєднання до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2". Визнано Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_4".
31.12.2025 р. складено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_4" правонаступнику - Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2026 р. № 7/нм затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_4" правонаступнику - Державному підприємству ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Отже, з урахуванням наказів ІНФОРМАЦІЯ_1 про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_2" є належним правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_4", у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.
14.11.2024 р. між Державним підприємством "ІНФОРМАЦІЯ_4" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі - постачальник) було укладено державний контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_2 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику "ІНФОРМАЦІЯ_10), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору отримувачами товару за договором є об`єднані центри забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб ІНФОРМАЦІЯ_11
У відповідності до п. 3.1 договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього договору, а у випадку здійснення замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в специфікації (додаток № 1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених актів приймання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу згідно з переліком у пункті 6.7.
За п. 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором не пізніше строку, визначеного у специфікації (додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору (далі - заявка на поставку товару).
Вказані у специфікації (додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника (п. 4.1.1 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації (додаток №1).
Згідно з п. 4.3 договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення договору.
Як передбачено п. 4.3.1 договору, протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку товару постачальник зобов`язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у специфікації (додаток № 1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної замовником у заявці на поставку товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором. У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від замовника заявки на поставку товару така заявка вважається підтвердженою постачальником. У разі неможливості своєчасної поставки товару з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які фактично унеможливлюють дотримання строків поставки товару (перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, тощо), постачальник має право звернутись до замовника та надати мотивоване звернення щодо продовження строку поставки з наданням відповідних підтверджуючих документів у строк не пізніше ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів до кінцевої дати поставки товару. Замовник розглядає подане постачальником мотивоване звернення протягом 5 (п`яти) робочих днів. За результатами розгляду зазначеного звернення замовник має право продовжити строк поставки товару. У разі відсутності належного обґрунтування необхідності перенесення строків поставки товару, замовник залишає за собою право відмовити у продовженні строку поставки товару з подальшою можливістю застосування штрафних санкцій.
Відповідно до п. 4.5 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад отримувача (на території України, крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309).
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Згідно з п. 8.2.1 договору замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п. 8.2 договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня кінцевої дати поставки товару, передбаченої у заявці на поставку товару, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору та специфікації (додаток № 1) до договору. У разі прострочення поставки товару понад 5 (п`ять) робочих днів від дати поставки, вказаної в заявці на поставку товару, штрафні санкції, передбачені п. 8.2 договору, нараховуються замовником з першого дня прострочення виконання зобов`язань.
Відповідно до п. 8.5 договору, у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору, за виключенням випадків дострокового розірвання договору з урахуванням п. 8.3.1 та п. 8.7.1 договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.
Сплата пені та/або штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за договором (п. 8.7 договору).
За п. 8.8 договору сторони прийшли до взаємної згоди щодо можливості застосування оперативно-господарських санкцій в порядку, передбаченому статтями 235 і 237 Господарського кодексу України, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договором.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та дії протягом строку, вказаного в специфікації (додаток № 1) (п. 13.1 договору).
У п. 1 додатку № 1 до договору - специфікації сторони погодили постачання ІНФОРМАЦІЯ_12
Відповідно до п. 5 специфікації кінцева дата, до якої здійснюється поставка (включно) - до 13.12.2024 р. Датою поставки товару вважається дата, вказана отримувачем та у акті приймання товару згідно з додатком № 4 до договору.
За п. 6 специфікації договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2025 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
04.12.2024 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до державного контракту (договору) про закупівлю № НОМЕР_2 від 14.11.2024 р., відповідно до п. 1.1 якої пункт 1 додатка № 1 до договору викладено в новій редакції, зокрема, обсяг закупівлі товару становить ІНФОРМАЦІЯ_13.
18.11.2024 р. Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_4" склало заявку на поставку № R000515 у кількості ІНФОРМАЦІЯ_14
18.11.2024 р. Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_4" надіслало на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" заявку на поставку № R000515.
19.12.2024 р. сторони договору та Військова частина НОМЕР_1 (отримувач) підписали акт № 707 приймання товару та акт приймання-передачі запасів № 707, відповідно до якого постачальник передав, а отримувач прийняв товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_15 з ПДВ, а також видаткову накладну № 284 про отримання відповідного товару.
Постачання товару відповідачем 19.12.2024 р. також підтверджується товарно-транспортною накладною № 70.
19.12.2024 р. Військова частина НОМЕР_1 склала повідомлення-підтвердження № 406 отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених ІНФОРМАЦІЯ_16 в централізованому порядку за договором № НОМЕР_2 від 14.11.2024 р. на суму ІНФОРМАЦІЯ_15 з ПДВ.
Також 19.12.2024 р. представники органу контролю склали акт № 2/404 приймального контролю за якістю.
19.12.2024 р. відповідач виставив Державному підприємству "ІНФОРМАЦІЯ_4" рахунок-фактуру № 283 на оплату товару вартістю ІНФОРМАЦІЯ_15 з ПДВ.
Отже, з урахуванням положень п. 5 специфікації строк поставки товару сплив 13.12.2024 р.
Сторони не заперечують, що відповідач поставив частину товару в межах встановленого строку - до 13.12.2024 р., проте частина товару вартістю ІНФОРМАЦІЯ_15 поставлена відповідачем з порушенням строку.
13.01.2025 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) № НОМЕР_2 від 14.11.2024 р., в якому просив протягом 7 банківських днів з дня направлення даного повідомлення сплатити штрафні санкції у сумі 52337,40 грн за порушення строків поставки товару.
Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним контрактом в частині вчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення строку поставки товару у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 пені за період з 14.12.2024 р. по 19.12.2024 р.
Пунктом 8.2 укладеного договору сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
З розрахунку позивача вбачається, що у період нарахування пені останнім було включено день фактичної поставки товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов`язання не є.
Між тим, у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору", погодять умову про те, що день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - покупцем нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 р. у справі № 910/5436/22.
Оскільки сторони у п. 8.2 договору передбачили можливість стягнення пені протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання, тому позивачем обґрунтовано було включено день фактичної поставки товару у період нарахування пені.
Враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки товару, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 пені за період з 14.12.2024 р. по 19.12.2024 р. є обґрунтованою, а її розмір нараховано арифметично правильно.
Разом з цим, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач звернувся із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 р. у справі № 905/2149/18.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 216 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
За ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Вбачається, що державний контракт було укладено відповідачем як виконавцем у сфері ІНФОРМАЦІЯ_18 які координуються ІНФОРМАЦІЯ_16. Стороною цього контракту - замовником є державне комерційне підприємство, яке належить до сфери управління ІНФОРМАЦІЯ_1, і яке уповноважене на здійснення закупівель та укладення державних контрактів на закупівлю товарів, робіт і послуг ІНФОРМАЦІЯ_8 для гарантованого ІНФОРМАЦІЯ_17. З огляду на викладене, дискреція відповідача щодо визначення умов державного контракту є суттєво обмеженою.
Як було встановлено вище, відповідач, в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов`язання в частині поставки товару в обумовлений договором термін, що стало причиною для стягнення штрафних санкцій.
При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" виконало зобов`язання за договором повністю та поставило замовнику обумовлену договором продукцію у повному обсязі і замовник прийняв цю продукцію.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач поніс збитки у зв`язку з допущеним відповідачем простроченням поставки продукції.
Колегією суддів також враховано незначний строк прострочення виконання зобов`язання (5 днів) та його причини - ракетні обстріли, відключення світла, складний порядок приймання продукції тощо.
За змістом п. 3.1 договору поставка здійснювалася на умовах післясплати, тобто позивач не сплачував жодної попередньої оплати за товар, гроші з його володіння не вибували. Позивач приймав товар, поставлений пізніше строку, встановленого договором, без зауважень щодо прострочення. Поставка товару також мала здійснюватися повністю за рахунок відповідача. Позивач до отримання товару не несе ніяких витрат, а натомість отримує значне відстрочення оплати за рахунок відповідача.
При цьому зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення пені має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22 зазначив, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 551 ЦК України є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Отже, зважаючи на те, що зобов`язання з поставки товару, хоча і з простроченням, але було виконане відповідачем у повному обсязі та зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару, компенсаційний характер пені, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 80% та стягнення з відповідача на користь позивача ІНФОРМАЦІЯ_7 пені.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 р. у справі № 925/478/26 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 р. у справі № 925/478/26 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран