ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2026 р. Справа№ 910/13893/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2026 р.
у справі № 910/13893/25 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 94220,23 грн,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 78514,05 грн інфляційних втрат та 15706,18 грн 3% річних.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невчасне виконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 р. у справі № 910/13038/24, у зв`язку з чим останньому нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/13893/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.06.2026 р. у справі № 910/13893/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" задоволено.
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про залишення позову без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у п. 10.11 укладеного договору сторони дійшли згоди про те, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01% річних від простроченої суми, тому при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних. Крім цього обов`язок відповідача з повернення 574500,00 грн на рахунок позивача виник лише після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 р. у справі № 910/13038/24, тому позивач необґрунтовано нарахував 3% річних та інфляційні втрати з 16.08.2024 р.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у справі № 910/13893/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
17.07.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.07.2026 р. у справі № 910/13893/25 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 01.07.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 03.07.2026 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 01.07.2026 р. у справі № 910/13893/25 оприлюднена у реєстрі 02.07.2026 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
16.01.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - замовник) було укладено договір про закупівлю послуг № [номер приховано] (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору.
Як передбачено п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 25.10.2023 р., загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток № 2), становить 11418453,89 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1903075,65 грн.
У відповідності до п. 3.3 договору замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
За п. 4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.
У відповідності до п. 4.3 договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Згідно з п. 5.1 договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 7.3.1 договору сторони погодили, що підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.
Відповідно до п. 6 розд. VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик)" оголошення № UA-2022-12-13-017360-a, оприлюдненого на веб-порталі уповноваженого органу 13 грудня 2022 року, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 574500,00 грн, що становить 5% ціни цього договору (п. 10.9.1 договору).
Згідно з п. 10.9.5 договору, у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником свої зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією.
Забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту у разі надання підрядником забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника. (п. 10.9.6 договору).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 договору).
Відповідно до п. 11.2 договору до закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Згідно з додатком № 3 до договору (графік виконання робіт) граничний термін виконання робіт з обстеження, розробки, подання на експертизу, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів; з виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт - 300 календарних днів, пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.
06.01.2023 р. між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - банк-гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (далі - принципал) було укладено договір про надання гарантії № 30769/ЮГ-23 (далі - договір про надання гарантії).
Даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик) згідно з оголошенням про заплановану закупівлю UA-2022-12-13-017360-а, розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (п. 1.1 договору про надання гарантії).
Згідно з п. 1.2 договору про надання гарантії гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов`язання, а саме: невиконання або неналежне виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Кагарлик).
Як передбачено п. п. 2.1, 2.2 договору про надання гарантії, сума і валюта гарантії: 574500,00 грн. Строк дії гарантії: з 06.01.2023 р. до 17.03.2024 р. включно.
На виконання умов договору про надання гарантії Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" видано банківську гарантію № 30769 від 06.01.2023 р. (далі - гарантія) на суму 574500,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" як бенефіціара.
За умовами гарантії гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 17.03.2024 р.
26.02.2024 р. Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" було отримано від відповідача SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за гарантією в розмірі 574500,00 грн.
27.02.2024 р. Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" лист № 1-784 з повідомленням про отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" вимоги (SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за гарантією в розмірі 574500,00 грн).
У вказаному листі було зазначено, що для здійснення Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" платежу на користь бенефіціара за отриманою вимогою, банк-гарант повідомляє про необхідність здійснення гарантійного платежу згідно з п. 3.3 договору про надання гарантії № 30769/ЮГ-23 від 06.01.2023 р. в сумі 574500,00 грн. У зв`язку з чим банк-гарант просив перерахувати кошти у зазначеному вище розмірі на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "КБ "Глобус", МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059, з наступним призначенням платежу: "гарантійний платіж згідно з договором про надання гарантії № 30769/ЮГ-23 від 06.01.2023 р.".
05.03.2024 р. Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" здійснило перерахування суми гарантійного платежу у розмірі 574500,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", що підтверджується платіжною інструкцією № 12084_00000/ab257d1c2aad-4396-b5f6-cf77172815bd.
У свою чергу, 05.03.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" сплатило на користь банка-гаранта суму гарантійного платежу у розмірі 574500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 174.
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення суми гарантійного платежу у розмірі 574500,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 р. у справі № 910/13038/24 позов було задоволено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 р. рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 р. у справі № 910/13038/24 було залишене без змін.
Вказаним рішенням було встановлено, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання за договором, укладеним між сторонами, а тому наявні правові підстави для повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.
15.07.2025 р. відповідачем було виконано обов`язок зі сплати на користь позивача суми гарантійного платежу, що підтверджується платіжною інструкцією № 37616 на суму 574500,00 грн.
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 р. у справі № 910/13038/24, на думку позивача, було виконане відповідачем лише 15.07.2025 р., у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 3% річних, інфляційні втрати за період з 16.08.2024 р. (наступний день після настання строку остаточного розрахунку) по 14.07.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Як передбачено ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.01.2019 р. у справі № 910/12604/18, від 15.08.2019 р. у справі № 910/8625/18.
При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Як було встановлено вище, рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 р. у справі № 910/13038/24 було виконано відповідачем 15.07.2025 р.
Вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних за порушення грошового зобов`язання у справі № 910/13893/25 позивачем були нараховано з 16.08.2024 р. по 14.07.2025 р.
Відповідно до п. 3.3 договору оплата за цим договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
Згідно з п. 10.9.6 договору забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов`язань за договором та настання строку проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем.
Останній акт за договором підписано 16.07.2024 р. - акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за липень 2024 року на суму 2048741,81 грн та акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (додатково до акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року) на суму 108000,00 грн, додатково до актів за липень 2024 року.
16.07.2024 р. між сторонами було підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року (форма КБ-3), у якій відображено загальну суму підписаних актів за липень 2024 року, яка склала 2156741,81 грн.
Згідно з п. 3.3 договору замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
Тобто, нарахування 3% річних та інфляційних втрат починається з 16.08.2024 р.(на наступний день після настання строку граничного остаточного розрахунку).
Отже, з 16.08.2024 р. по 14.07.2025 р. відповідач безпідставно утримував грошові кошти позивача у сумі 574500,00 грн.
Стосовно доводів скаржника про те, що його обов`язок з повернення 574500,00 грн на рахунок позивача виник лише після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 р. у справі № 910/13038/24, тому позивач необґрунтовано нарахував 3% річних та інфляційні втрати з 16.08.2024 р., колегія суддів зазначає наступне.
Безпідставність отримання відповідачем грошових коштів почалася не з моменту набрання рішення суду у справі № 910/13038/24, а саме з моменту їх списання (перерахування) з рахунку позивача на рахунок відповідача, оскільки судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.
Доводи скаржника про те, що у п. 10.11 договору сторони дійшли згоди про те, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01% річних від простроченої суми, тому при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц).
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання (постанова Верховного Суду від 15.07.2021 р. у справі № 910/6053/19).
У постанові від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, у даному випадку розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на те, що зобов`язання відповідача щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ст. 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15706,18 грн грн 3% річних та 78514,05 грн інфляційних втрат за період з 16.08.2024 р. по 14.07.2025 р. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, а їх розмір є арифметично правильним.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2026 р. у справі № 910/13893/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2026 р. у справі № 910/13893/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран