УХВАЛА
16 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 14/325"б"
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Картере В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на ухвалу Господарського суду Житомирської області
від 30.03.2026
у складі судді: Гнисюк С.Д.,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 18.06.2026
у складі колегії суддів: Тимошенко О.М., (головуючий), Крейбух О.Г.,
Розізнана І.В.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансенерго"
до Відкритого акціонерного товариства "Коровинецький цукровий завод"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - заявник) 06.07.2026 засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі № 14/325"б".
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 14/325"б" було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.07.2026.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Як вбачається з касаційної скарги, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не погоджується з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2026 про закриття провадження у справі про банкрутство № 14/325"б".
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування/порушення цих норм, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У касаційній скарзі не наведено будь-якого обґрунтування, передбаченого частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, зміст касаційної скарги зводиться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, проте не містить належного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування/порушення норм права.
Самої по собі незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій, без викладення аргументів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, та без зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України, недостатньо для виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 30.03.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 у справі №14/325"б" повернути скаржнику.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
В.І. Картере