Справа № 165/2305/26 Головуючий у 1 інстанції: Гайворонський О. В.
Провадження № 22-ц/802/1134/26 Доповідач: Карпук А. К.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Прядун Ю.В.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 поданим в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 поданою її представником ОСОБА_1 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 29 червня 2026 року в складі Гайворонського О. В.,-
В С Т А Н О В И В:
В червні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Також, позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що рішенням Нововолинського міського суду від 22 жовтня 2025 року встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При зверненні за оформленням спадкових прав в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 нотаріусом Нововолинської держаної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_8 повідомлено, що після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа №97/2025 та 16.06.2025 видане свідоцтво про спадщину за законом спадкоємцеві, який прийняв спадщину. Станом на 16.06.2025 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян були відсутні відомості щодо актових записів про шлюб та батьківство ОСОБА_5 . Вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, тому у зв`язку із зверненням спадкоємця 16.06.2026 йому було видано свідоцтво про право на спадщину на підставі поданої заяви. Також зазначено, що 10.03.2026 спадкоємця, який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, було належним чином повідомлено про заяву ОСОБА_9 та нововиявлені обставини, а саме: про рішення суду, свідоцтво про народження, де зазначено, що ОСОБА_5 визнаний та зазначений батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5005954947411-18409827365 від 09.06.2026, об`єкт нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1835179207107), а саме: квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 2-600, виданий 16 червня 2025 року Нововолинською державною нотаріальною конторою Волинської області. Разом з тим, з даного Витягу, вбачається в позиції «інформація про право власності до 2013 року» - «Власник 1» - ОСОБА_10 ; «Власник 2» - ОСОБА_5 ; «Власник 3» ОСОБА_4 .
Зазначає, що ОСОБА_4 не бажає підтримувати родинних відносин, відмовляє в комунікації та не погоджується щодо справедливого та рівного розподілу спадщини, у зв`язку з чим ОСОБА_2 вимушена звернутися за захистом майнових прав неповнолітнього сина ОСОБА_7 .
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 29 червня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що при постановленні оскарженої ухвали суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову.
Відповідач не скористалась своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Вивчивши матеріали справи, аргументи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, як цього вимагає ст.151 ЦПК України, не надано жодних доказів, що свідчать про можливість відповідача приховати майно, відчужити його.
Однак з таким висновком місцевого суду погодитись не можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно зі ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст.150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4 в якому просила: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом номер 2-600, виданий 16 червня 2025 року Нововолинською державною нотаріальною конторою та скасувати рішення про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позов, позивач вказувала, що ОСОБА_3 є сином та спадкоємцем ОСОБА_5 , проте спадщину після смерті останнього отримала його мати ОСОБА_4 , яка не погоджується щодо справедливого та рівного розподілу спадщини. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом номер 2-600, виданого 16 червня 2025 року Нововолинською державною нотаріальною конторою до ОСОБА_4 відійшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Тобто, між сторонами виник спір щодо квартири АДРЕСА_1 .
Зважаючи, що між сторонами виник спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 право власності на яку успадковане ОСОБА_4 , тому можливе подальше відчуження відповідачем спірної квартири, що в подальшому перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що у разі задоволення позову та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, з метою відновлення порушеного право вимушена буде ініціювати нові судові спори.
Зазначене, на думку апеляційного суду, свідчить про існування реальної загрози того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду, а тому вжиття заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання рішення суду.
Разом з тим у пункті 23 постанови від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Встановивши, що між сторонами виник реальний спір з приводу майна, майнових прав та між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, апеляційний суд дійшов висновку, що наявні передбачені законом підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - а саме, на квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то у такому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно до принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями (ст. 11 ЦПК України).
Враховуючи характер спору, в якому позивач оспорює правомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нього може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізовано спірне майно, то заявник не зможе захистити або поновити права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів (у разі доведення такого порушення), оскільки відповідач ОСОБА_4 має в своєму володінні спірне майно, а відтак може ним розпорядитись у будь-який спосіб, враховуючи відчуження третій особі, передання в оренду (суборенду).
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права відповідача не порушують.
Забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси відповідача ОСОБА_4 не будуть порушені, оскільки, як власник майна, має усі правомочності щодо нього, окрім розпорядження, яке є тимчасовим.
На думку апеляційного суду, такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.
Необхідність застосування такого заходу забезпечення позову продиктована фактичними обставинами цієї справи.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції при постановленні ухвали залишив поза увагою підстави та предмет позову та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, тому ухвалу суду необхідно скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 29 червня 2026 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді