У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
18 серпня 2026 р. Справа № 120/12425/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просить:
-визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , оформлену листом від 25.03.2025, у звільненні молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби;
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, зокрема в частині нескладання акта його сімейного стану та недоведення належним чином результату розгляду рапорту від 17.07.2026;
-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами першою та другою статті 5 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта, визнання протиправними дій чи бездіяльності та зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, позовна заява повинна містити чітко визначений предмет спору, конкретизовані позовні вимоги та узгоджений виклад обставин, якими такі вимоги обґрунтовуються.
Разом із тим зі змісту поданої позовної заяви вбачається наявність істотних суперечностей щодо предмета оскарження.
Так, у мотивувальній частині позову позивач зазначає, що 17.07.2026 ним подано рапорт про звільнення з військової служби, а відмова у його задоволенні викладена у листі військової частини НОМЕР_1 №9260 від 17.07.2026.
Водночас у прохальній частині позову позивач просить визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 25.03.2025.
Таким чином, із позовної заяви неможливо однозначно встановити, яке саме рішення відповідача є предметом оскарження у цій справі - рішення, оформлене листом від 25.03.2025, чи рішення, оформлене листом №9260 від 17.07.2026.
Матеріали позовної заяви не містять відмови командира військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 25.03.2025.
З огляду на зазначене суд звертає увагу позивача також на необхідність визначитися щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду в разі, якщо предметом оскарження є саме рішення, оформлене листом від 25.03.2025.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спірні правовідносини у цій справі пов`язані з проходженням позивачем військової служби та його звільненням з військової служби, а тому на спір поширюється встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України перебіг такого строку пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, якщо позивач оскаржує саме відмову у звільненні з військової служби, оформлену листом від 25.03.2025, то, з урахуванням наведених положень КАС України, перебіг місячного строку звернення до адміністративного суду розпочався з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про прийняття зазначеного рішення та порушення ним своїх прав.
При цьому з поданої позовної заяви вбачається, що позивач був обізнаний про зазначену відмову, оскільки безпосередньо посилається на неї у прохальній частині позову.
Таким чином, у разі якщо саме рішення, оформлене листом від 25.03.2025, є предметом оскарження, позивачу необхідно надати суду клопотання щодо дотримання встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позовна заява залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, позивач одночасно стверджує, що його рапорт від 17.07.2026 розглянуто та за результатами його розгляду прийнято відмову, та водночас зазначає, що цей же рапорт вважається нерозглянутим у зв`язку з неналежним доведенням до нього результатів його розгляду.
Наведені обставини є взаємно суперечливими та не дають можливості однозначно визначити предмет спору.
У зв`язку з цим позивачу необхідно уточнити позовні вимоги та привести їх у відповідність із викладеними у позовній заяві фактичними обставинами, зокрема чітко зазначити яке саме рішення відповідача оскаржується, дату та номер такого рішення, чи оскаржується відмова у задоволенні рапорту, чи бездіяльність щодо його розгляду та у чому конкретно полягає протиправність відповідного рішення, дії чи бездіяльності.
Зі змісту позову також вбачається, що позивач просить одночасно визнати протиправною відмову у звільненні, визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду рапорту та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 безпосередньо звільнити його з військової служби.
Відповідно до частини другої статті 5 КАС України суд може захистити права, свободи та інтереси особи в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України зміст позовних вимог має бути сформульований відповідно до способів захисту, визначених статтею 5 цього Кодексу.
Позивачу необхідно уточнити позовні вимоги таким чином, щоб вони були логічно узгоджені між собою та відповідали фактичним обставинам, на які він посилається.
Зокрема, якщо позивач вважає, що його рапорт фактично не був належним чином розглянутий, він має чітко зазначити, у чому саме полягає бездіяльність відповідача та яку конкретну дію відповідач, на його думку, зобов`язаний вчинити.
Якщо ж позивач вважає, що відповідач прийняв рішення про відмову у звільненні, необхідно чітко зазначити реквізити такого рішення та сформулювати вимогу щодо його оскарження.
Суд також встановив, що правове обґрунтування позову містить посилання на різні положення статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зокрема, у прохальній частині позову позивач посилається на підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 зазначеного Закону.
Водночас у мотивувальній частині позову значний обсяг обґрунтування стосується абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону, який позивач пов`язує з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю.
Таким чином, позивачеві необхідно уточнити, яка саме передбачена законом підстава для звільнення є підставою його позовних вимог, та привести правове обґрунтування позову і його прохальну частину у відповідність між собою.
При цьому суд на цій стадії не надає оцінки правильності обраної позивачем правової позиції, а лише встановлює необхідність її чіткого викладення відповідно до вимог статті 160 КАС України.
Суд враховує зазначені позивачем відомості щодо способу отримання кореспонденції та здійснення листування з відповідачем.
Разом із тим суд звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не визначений позивачем як відповідач у цій справі, а тому зазначення його адреси для листування не змінює процесуального статусу відповідача - військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3328,00 грн.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем оскаржується: відмова командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , оформлену листом від 25.03.2025, у звільненні молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби та бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, зокрема в частині нескладання акта його сімейного стану та недоведення належним чином результату розгляду рапорту від 17.07.2026.
Тобто дві окремі вимоги немайнового характеру.
Отже, за подання цього позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Проте, до матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору. Натомість, позивач вважає себе особою, яка підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі положень ст. 5 Закону № 3674-VI. Водночас без конкретизації на підставі якого пункту позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору.
Так, за змістом п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.
Отже, судовий збір не справляється військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори саме у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.
У ч.6 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ встановлено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Поняття військового обов`язку розкривається в ст.1 Закону №2232-ХІІ, який включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).
У позовній заяві позивач оскаржує відмову щодо звільнення його з військової служби на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Таким чином, спір стосується звільнення позивача з військової служби, а не виконання ним військового обов`язку чи службових обов`язків.
За таких обставин позовна заява подана без додержання вимог статей 160 та 161 КАС України, у зв`язку з чим позивачу необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання позовної заяви (уточненої позовної заяви), в якій викласти належне нормативно-правове обґрунтування позовних вимог із посиланням на відповідні норми матеріального права, а також зазначити та надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків зазначених вище в цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
У Х В А Л И В :
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10 денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Крапівницька Н. Л.