ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року Справа №160/13502/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при звільненні за період з 29.07.2019 до 28.04.2026, виплаченої 29.04.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 по справі № 160/31138/23;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при звільненні за період з 29.07.2019 до 28.04.2026, виплаченої 29.04.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 по справі № 160/31138/23.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.07.2019 на підставі наказу командира ВЧ №186 позивача звільнено у запас відповідно пункту 2 підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) на підставі частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення при звільненні, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №160/31138/23 зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.09.2016 до 28.02.2018 (включно), із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.07.2019 (включно), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018, у розмірі 3894,65 грн щомісячно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зазначене рішення набрало законної сили 03.06.2025. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 160/31138/23 відповідачем 29.04.2026 перераховано ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в розмірі 115 732,42 грн на мій банківський рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». З огляду на вищезазначене, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2019 до 29.04.2026, що стало підставою до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято до провадження адміністративну справу та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
03.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що здійснення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення позивачу не може здійснитися на підставі виплати за рішенням суду, оскільки дана виплата не має періодичного характеру і є одноразовою. Законом не передбачено здійснення компенсації за виплати, які носять одноразовий характер. Вимоги позивача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення можуть призвести до несправедливості та створюють реальні передумови нанесення економічних збитків державі в умовах дії воєнного стану та існуючого дефіциту бюджетних коштів, вкрай необхідних у цей час для потреб Збройних Сил України.
Також, відповідач зазначив, що позивачем порушений тримісячний строк звернення до суду.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції, якою, зокрема, було встановлено тримісячний строк звернення працівника до суду з вимогами про вирішення трудового спору.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Зазначене положення втратило чинність з дня ухвалення цього Рішення.
Як встановлено судом, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/31138/23 відповідач 29.04.2026 здійснив виплату позивачу належних сум грошового забезпечення.
Саме з цієї дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про те, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати йому не нарахована та не виплачена, а отже саме з цього моменту розпочався перебіг строку звернення до суду.
Суд зазначає, що спір у цій справі виник між сторонами щодо реалізації права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а тому підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Із даним позовом позивач звернувся до суду 19.05.2026, тобто менш ніж через місяць після виплати грошового забезпечення та в межах строку, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставними
Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2019 №186 ОСОБА_1 з 28.07.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Не погоджуючись з розміром нарахованого та виплаченого позивачу розміру грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №160/31138/23 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30.09.2016 до 28.07.2019 в повному розмірі;
- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 30.09.2016 до 28.02.2018, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.07.2019, включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, у розмірі 3894,65 грн щомісячно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №160/31138/23 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.07.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №160/31138/23.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02.02.2024 у справі №160/31183/23 набрало законної сили 03.06.2025.
Судом встановлено, що 29.04.2026 на банківський рахунок ОСОБА_1 відповідачем було зараховано грошові кошти у сумі 115 732,42 грн на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №160/31183/23, що підтверджується долученою до позовної заяви копією виписки з банківського рахунку позивача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Позивач вважає, що відповідачем в порушення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
Під доходами у розумінні цього Закону, зокрема, розуміються заробітна плата (грошове забезпечення) та суми індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Верховний Суд неодноразово досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення - зокрема, у постановах від 31.01.2020 у справі №803/203/17, від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.
Так, у постановах від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 Верховний Суд сформулював висновок, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання «нарахований, але не виплачений грошовий дохід» означає, що для обчислення компенсації достатньо наявності невиплаченого доходу, який може бути або нарахований, або визначений на підставі судового рішення.
Аналогічну позицію висловлено у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17.
У постановах від 14.05.2019 у справі №804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право на отримання компенсації виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу - а отже, компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати.
Цей підхід викладено й Верховним Судом у постанові від 24.01.2025 у справі №380/1607/24, в якій зазначено, що право на компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту, як невиплата грошового доходу у встановлені строки, а не з несвоєчасним виконанням судового рішення.
Суд зазначає, що право на компенсацію не залежить від факту попереднього нарахування доходу.
Як було зазначено вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №160/31138/23, яке набрало законної сили:
- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 30.09.2016 до 28.02.2018, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.07.2019, включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, у розмірі 3894,65 грн щомісячно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Заборгованість за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив ОСОБА_1 лише 29.04.2026.
За наведених обставин суд зазначає, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням установлених строків їх виплати виникає з факту порушення строків виплати належного позивачу доходу, а не з дати набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено право на отримання такого доходу.
У постанові від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу.
З огляду на викладене суд констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 30.09.2016 (моменту порушення строку виплати грошового забезпечення).
Разом з цим, у позовних вимогах позивач визначив період, за який має бути нарахована та виплачена компенсація втрати частини доходів - з 29.07.2019.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Підсумовуючи наведене, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати індексації грошового забезпечення з 29.07.2019.
З огляду на викладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 29.07.2019 до 28.04.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.09.2016 до 28.07.2019, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №160/31138/23.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 29.07.2019 до 28.04.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.09.2016 до 28.07.2019, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №160/31138/23.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 29.07.2019 до 28.04.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.09.2016 до 28.07.2019, виплаченої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі №160/31138/23.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар