ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про поновлення провадження у справі
Справа № 826/15276/15
18 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Юзьківа М.І. розглянувши в порядку письмового провадження, з власної ініціативи суду, питання про поновлення провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2015 зупинено провадження у справі № 826/15276/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта банк" Кадиров Владислав Володимирович про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 постановлено дану адміністративну справу прийняти до провадження судді Юзьківа М.І.
Додаткові пояснення сторони не подали, клопотань про поновлення провадження у справі від сторін не надходило.
У зв`язку з цим суд з`ясував, що станом на 18.08.2026 подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 Конституційним Судом України не вирішено.
Така бездіяльність спричиняє тривале зупинення провадження в адміністративній справі, що у свою чергу призводить до порушення права сторін на розгляд у розумні строки, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, не усунуто, оскільки подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 Конституційним Судом України дотепер не вирішено.
У зв`язку з цим суд звертає увагу на мотиви, сформульовані Верховним Судом в ухвалі від 12.03.2021 у справі №826/9693/13-а, де провадження було зупинено з аналогічних підстав.
За приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою цієї ж статті Основного Закону встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Тобто, ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України від 07.08.2015 №4/1868(15) щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України, не матиме впливу на норми матеріального права, які будуть застосовані судом під час розгляду цієї справи, і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у даному конкретному випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
Крім того, у практиці Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) неодноразово аналізувалося питання стосовно дотримання гарантованого Конвенцією права на доступ до суду, права на справедливий судовий розгляду упродовж розумного строку.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 18.01.2005 у справі "Полтораченко проти України" (заява №77317/01) Судом наголошував на тому, що "розумна" тривалість провадження повинна бути оцінена відповідно до обставин справи і з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (див., серед іншого, Фридлендер проти Франції, №30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).
Більш того, у справі "Полях та інші проти України" (Заяви №58812/15 та 4 інші - див. перелік у додатку) ЄСПЛ у рішенні від 17.10.2019, яке набуло статусу остаточного 24.02.2020, надавав оцінку доводам про порушення прав заявників на доступ до суду та розгляд їх справи упродовж розумного строку.
У пунктах 161, 166 цього рішення Суд зазначив, що причиною порушення прав заявника на доступ до суду та розгляд його справи упродовж розумного строку була затримка у розгляді Конституційним Судом України питання конституційності положень Закону "Про очищення влади". Він відклав розгляд справи на значно довший, ніж тримісячний строк, передбачений Законом України "Про Конституційний Суд України" 1996 року. Заявники наголосили, що відповідно до національного законодавства адміністративні суди були зобов`язані передати питання щодо перевірки конституційності Закону "Про очищення влади" до Конституційного Суду України через Верховний Суд. Конституційний Суд України мав розглянути це питання упродовж строку, встановленого статтею 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" 1996 року (пункт 80), проте не зробив цього. У результаті справи заявників розглянуті не були. Це порушило їхні права на доступ до суду та розгляд їхніх справ упродовж розумного строку.
Оцінюючи такі аргументи, Суд у пункті 171 рішення у справі "Полях та інші проти України" повторив, що саме Договірні держави мають організовувати свої судові системи так, щоб їхні суди могли гарантувати кожному право на отримання остаточного рішення у спорах щодо прав та обов`язків цивільного характеру упродовж розумного строку (рішення у справі "Прихід греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії" [ВП], заява №76943/11, пункт 142, від 29.11.2016). Розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням критеріїв, встановлених у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки заявника та відповідних органів влади, а також важливості предмету спору для заявника (там само, пункт 143).
У пункті 173 вищевказаного рішення ЄСПЛ вказував, що провадження тривають понад чотири з половиною роки (пункти 36, 41, 43) в одній інстанції, враховуючи також провадження у Конституційному Суді України.
ЄСПЛ у пункті 174 рішення у справі "Полях та інші проти України" визнав, що така тривалість не є короткою в абсолютному вимірі та може порушити питання дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як зазначено у пункті 182 вищезгаданого рішення ЄСПЛ, розгляд справ Конституційним Судом України підпадав під доволі суворо обмежені строки (пункт 80). Не можна було очікувати, що заявники знатимуть, що ці строки буде перевищено, особливо з огляду на те, що Верховний Суд України просив Конституційний Суду України розглянути це питання невідкладно. Крім того, коли після закінчення цього строку третій заявник подав клопотання про поновлення провадження, його клопотання було залишено без задоволення (пункти 47, 48).
Поряд з цим ЄСПЛ у пунктах 186-194, 196 рішення у справі "Полях та інші проти України" зазначив, що коли провадження у Конституційному Суді України становить частину звичайного провадження, наприклад, коли національні суди передають питання щодо конституційності відповідного положення, провадження у ньому більшою чи меншою мірою може мати значення для оцінки відповідності зазначеного провадження статті 6 Конвенції (ухвала щодо прийнятності у справі "Рошка проти Росії", заява №63343/00, від 06.11.2003).
Застосовуючи практику Європейського суду до обставин цієї справи, суд для оцінки розумності тривалості розгляду враховує обставини тривалості провадження у Конституційному Суді України, яке внаслідок невиправданого затягування склало основну частину тривалості провадження у цій справі.
Суд вважає, що у цій справі особливостей ролі та статусу Конституційного Суду України недостатньо для того, щоб пояснити затримку у розгляді ним справи, з якою пов`язувались підстави для зупинення провадження.
Так, судом встановлено, що справа, конституційне провадження у якій відкрите Конституційним Судом України на підставі конституційного подання Верховного Суду України від 07.08.2015 №4/1868(15) щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п`ятої статті 41 Конституції України, до цього часу не розглянута.
За інформацією, розміщеною на офіційному веб-порталі Конституційного Суду України за посиланням https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-podannya, жодного рішення у вищевказаній справі за конституційним поданням Верховного Суду України від 07.08.2015 №4/1868(15) досі не прийнято.
Будь-яка інша офіційна інформація про стан провадження вищеназваної справи у Конституційному Суді України станом на день постановлення цієї ухвали відсутня.
Це створює ситуацію, за якої заявник маючи легітимні очікування на ефективний і своєчасний судовий захист своїх прав, змушений тривалий час перебувати у стані правової невизначеності, очевидно відчуваючи негативний вплив від неспроможності держави виконати свій головний конституційний обов`язок, закріплений у статті 3 Основного Закону щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Усе вищевикладене у сукупності, з урахуванням строку провадження у цій справі, який, у ракурсі висновків ЄСПЛ, не може вважатися "розумним", свідчить про необхідність вжиття невідкладних заходів для недопущення порушення права позивача на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Тож зважаючи на відсутність у даному конкретному випадку обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, а також з метою недопущення порушення прав позивача і запобігання перевищенню меж "розумності" строків провадження, суд вважає за необхідне поновити провадження у цій справі.
Керуючись статтями 237, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Поновити провадження в адміністративній справі № 826/15276/15.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 18 серпня 2026 року.
Головуючий суддя Юзьків М.І.