ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/1947/26
17 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Максімов Павло Олександрович, звернувся до суду із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач, або ЦВЛК ЗСУ) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії та просить ухвалити рішення яким:
визнати протиправною та скасувати постанову Центральної ВЛК ЗС України, яка оформлена протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов`язати Центральну ВЛК ЗС України повторно розглянути скаргу адвоката Максімова Павла Олександровича від 23 липня 2025 року на постанову ВЛК від 25.04.2024 року, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024 року, виданим ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що позивач проходив військову службу по мобілізації та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підчас проходження військової служби неодноразово отримував мінно-вибухові травми та отримав ряд захворювань.
В результаті проведеного медичного огляду позивача ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону 25.04.2024 року прийнято постанову ВЛК, яка оформлена свідоцтвом про хворобу від 24.04.2024 №1070/1, та встановлено такий діагноз та причинний зв`язок захворювання:
«Аневризма висхідного відділу аорти. Ішемічна хвороба серця: стенокардія напруження стабільна, перший функціональний клас; атеросклеротичний кардіосклероз; атеросклеротична недостатність морального клапана першої стадії з регургітацією першого ступеня, поодинока шлуночкова та надшлуночкова екстрасистолія, персистуюча форма миготливої аритмії, CH І. Атеросклероз аорти. Гіпертонічна хвороба другої стадії. Ступінь 2. Гіпертрофія лівого шлуночка. Ризик високий. Цереброваскулярна хвороба. Патологічна звивистість обох внутрішніх сонних артерій, атеросклероз сонних артерій з незначними порушеннями кровообігу. Пароксизмальний розлад свідомості у вигляді поодинокого судомного знепритомлення (01.12.2022) без порушення функції центральної нервової системи. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, спондилоартроз грудного та поперекового відділів хребта, деформуючий спондильоз шийного відділу другого, грудного відділу третього, поперекового відділу хребта першого ступеня, протрузії міжхребцевих дисків L1-L3, L3-S1, кили Шморля L4-S1 з больовим синдромом при фізичному навантаженні з незначним порушенням функції. Жовчно- кам`яна хвороба: хронічний калькульозний холецистит, безсимптомний перебіг. Викривлення переділки носу з порушенням носового дихання. Вазомоторний риніт. Хронічний катаральний гайморит, стадія ремісії. Стеатогепатоз. Хронічний панкреатит, латентна форма без порушення функції підшлункової залози. Багатовузловий зоб першої стадії. Тиреотоксикоз першого ступеня.
Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.
Зміцнілі рубці передньої черевної стінки після лапараскопїї (2011). Пониження гостроти зору обох очей до 0,6 внаслідок далекозорості ступеня 0,5Д при гостроті зору з корекцією 1.0 на кожне око. Ожиріння першого ступеня.
Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби».
Позивач не погодився з такою постановою ВЛК, оскільки вважає, що наявні у нього захворювання пов`язані із захистом Батьківщини, та оскаржив її в адміністративному порядку до ЦВЛК ЗСУ. Після розгляду його скарги ЦВЛК ЗСУ залишила оскаржене рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Таке рішення ЦВЛК ЗСУ позивач вважає протиправним, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву та доказів на його обґрунтування не скористався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 06.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в їх електронний кабінет.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотання про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та в період з 06.04.2022 по 22.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Зелене Поле Донецької області, н.п. Полтавка, н.п. Тернувате, н.п. Терсянка Запорізької області, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 та довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 01.07.2024 №998.
Згідно з довідкою ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону від 25.04.2024 №1070/1, прийнято постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання та ступінь придатності до військової служби у формулюваннях:
Діагноз:
«Аневризма висхідного відділу аорти. Ішемічна хвороба серця: стенокардія напруження стабільна, перший функціональний клас; атеросклеротичний кардіосклероз; атеросклеротична недостатність морального клапана першої стадії з регургітацією першого ступеня, поодинока шлуночкова та надшлуночкова екстрасистолія, персистуюча форма миготливої аритмії, CH І. Атеросклероз аорти. Гіпертонічна хвороба другої стадії. Ступінь 2. Гіпертрофія лівого шлуночка. Ризик високий. Цереброваскулярна хвороба. Патологічна звивистість обох внутрішніх сонних артерій, атеросклероз сонних артерій з незначними порушеннями кровообігу. Пароксизмальний розлад свідомості у вигляді поодинокого судомного знепритомлення (01.12.2022) без порушення функції центральної нервової системи. Остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, спондилоартроз грудного та поперекового відділів хребта, деформуючий спондильоз шийного відділу другого, грудного відділу третього, поперекового відділу хребта першого ступеня, протрузії міжхребцевих дисків L1-L3, L3-S1, кили Шморля L4-S1 з больовим синдромом при фізичному навантаженні з незначним порушенням функції. Жовчно- кам`яна хвороба: хронічний калькульозний холецистит, безсимптомний перебіг. Викривлення переділки носу з порушенням носового дихання. Вазомоторний риніт. Хронічний катаральний гайморит, стадія ремісії. Стеатогепатоз. Хронічний панкреатит, латентна форма без порушення функції підшлункової залози. Багатовузловий зоб першої стадії. Тиреотоксикоз першого ступеня.
Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.
Зміцнілі рубці передньої черевної стінки після лапараскопїї (2011). Пониження гостроти зору обох очей до 0,6 внаслідок далекозорості ступеня 0,5Д при гостроті зору з корекцією 1.0 на кожне око. Ожиріння першого ступеня.
Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби».
Адвокат Максімов П.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав скаргу на вказану постанову ВЛК до ЦВЛК ЗСУ, у якій просив оскаржену постанову ВЛК від 25.04.2024 №1070/1 змінити та визначити, що отримане ОСОБА_1 захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язку військової служби та захистом Батьківщини.
За результатами розгляду скарги ЦВЛК ЗСУ прийняла постанову № 2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025, якою постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювань особи, звільненої з військової служби, ОСОБА_1 за наданими медичними документами залишила без змін.
В обгрунтуваннях зазначено, що за результатами розгляду надісланих адвокатом Максимовим П.О. копій медичних документів ОСОБА_1 повідомляється, що документів, які етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювань серцево-судинної системи, хребта, судин головного мозку, шлунково-кишкового тракту на період безпосередньої участі в бойових діях, та будь яких інших документів, які б послужили підставою для відміни, скасування, чи прийняття іншої постанови щодо встановлення причинного зв`язку діагностованих захворювань до ЦВЛК ЗС України не надано. Ураховуючи вищезазначене, постанова про причинний зв`язок вищезазначених захворювань за свідоцтвом про хворобу ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону від 25.04.2024 № 1070/1 прийнята обґрунтовано, згідно вимог Положення. Згідно підпункту 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення рішення, постанови ЦВЛК ЗС України можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Як слідує з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ №2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025 комісія заслухала висновок лікаря експерта підполковника м/с О.Щипанської яка вважала, що враховуючи етіопатогенетичні особливості перебігу та прояви захворювань серцево-судинної системи, хребта, судин головного мозку, шлунково-кишкового тракту, те що ці захворювання діагностовані через три місяці після безпосередньої участі у бойових діях, немає інформації про одержання травми, не надано довідки про обставини травми, враховуючи терміни перебування у бойових діях, не надано мед. документів, які етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок вищезазначених захворювань на період участі у бойових діях, є підстави залишити причинний зв`язок захворювань особи, звільненої з військової служби, ОСОБА_1 , 02.08.1976 без змін.
Позивач не погоджується з такими висновками військово-лікарської комісії в частині причинного зв`язку захворювань та звернувся з цим позовом до суду.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі є постанова ЦВЛК ЗСУ№2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025, якою постанову Військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070 від 25.04.2024 в частині встановленого причинного зв`язку захворювань у старшого солдата ОСОБА_1 залишено без змін.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку правомірності цієї постанови відповідача, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Як передбачено пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи, як зазначено у пункті 1.3 розділу I Положення № 402, є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються ВЛК, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
На підставі підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали адміністративного розслідування, дізнання, судового розгляду, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.
За змістом пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.
г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях, зазначених в абзаці першому цього підпункту.
д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Відповідно до пункту 21.16 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), складеному на військовослужбовця (осіб, звільнених з військової служби), зазначені хвороби (поранення), одержані (що виникли) за різних обставин, ВЛК приймає постанови про їх причинний зв`язок окремо.
Згідно із пунктом 21.18 глави 21 розділу II Положення № 402, якщо свідоцтво про хворобу не зберіглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов`язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
За змістом пункту 21.20 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо у військово-медичних документах, складених у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у період проходження військової служби, є згадки про захворювання (поранення) або в цих самих документах зазначені тільки окремі симптоми захворювання (поранення), то ВЛК правомірна вирішувати питання їх причинного зв`язку і прийняття відповідної постанови.
На підставі пункту 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402 для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (копії документів):
- довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);
- довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);
- медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров`я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;
- довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);
- копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія Акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;
- документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
- лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);
- свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).
Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 визначено, що ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:
виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів;
запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;
розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
З матеріалів справи убачається, що в період з 06.04.2022 по 22.09.2022 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Зелене Поле Донецької області, н.п. Полтавка, н.п. Тернувате, н.п. Терсянка Запорізької області.
Як випливає з наведеного вище підпункту «ґ» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань приймаються у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
При цьому постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту, тобто в період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.
Крім того, така постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях, зазначених в абзаці першому цього підпункту.
Одним з обов`язкових документів, на підставі якого приймається така постанова є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, яка надається разом із листом командира (начальника) військової частини.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2025 року у справі № 620/11008/24, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, вказав, що для встановлення причинного зв`язку захворювання ВЛК мала встановити початок таких захворювань відповідно до Положення № 402, за необхідності витребувати відповідні докази та надати їм оцінку.
Представник позивача, звертаючись в інтересах позивача зі скаргою до ЦВЛК ЗСУ на постанову ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024 року, вказував на неодноразове отримання позивачем мінно-вибухових травм в ході участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та надав наявну медичну документацію, яка на його думку може свідчити, що наявні у позивача захворювання є наслідком перенесеної мінно-вибухової травми.
Як слідує з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ №2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025, медичний огляд позивача проведено за відсутності інформації про одержання травми та довідки про обставини травми про що зазначала лікар експерт підполковника м/с О.Щипанська.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того що ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону та ЦВЛК ЗСУ реалізували свої повноваження шляхом надсилання необхідних запитів та витребовування у відповідній військовій частині інформації про одержані позивачем під час участі у бойових діях травми, довідки про обставини травм чи інших медичних документів, які етіопатогенетично можуть свідчити про початок наявних у позивача захворювань на період участі у бойових діях.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
При цьому принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.
Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Враховуючи, що ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону та ЦВЛК ЗСУ не витребували у відповідної військової частини інформації про одержані позивачем під час участі у бойових діях травми, довідки про обставини травм та інші можливі наявні медичні документи, які етіопатогенетично можуть свідчити про початок наявних у позивача захворювань на період участі у бойових діях, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду скарги позивача на постанову ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024 року, ЦВЛК ЗСУ не усунула недоліків медичного огляду з метою встановлення причинного зв`язку захворювань позивача.
З огляду на зазначене, суд вважає, що оскаржена позивачем постанова Центральної ВЛК ЗС України № 2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025 не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша стаття 2 КАС України).
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.
У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правомірність рішень відповідача лише з точки зору дотримання процедури його прийняття та встановив, що рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості.
З урахуванням наведеного, а також виходячи із встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, буде зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу від 23 липня 2025 року на постанову Військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду у цій справі.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Судові витрати
Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 2025-0925-1620-3269-3 від 25.09.2025 року, яка прийнята відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу від 23 липня 2025 року на постанову Військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону, яка оформлена свідоцтвом про хворобу №1070/1 від 25.04.2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків суду у цій справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (місцезнаходження: вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133 код ЄДРПОУ 08356179);
Головуючий суддя Юзьків М.І.