РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року справа № 580/6257/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 21.02.2025 по 26.05.2026, (виплаченого 27.05.2026 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 580/7052/25) в сумі 195 952,41 грн, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.02.2025 по 26.05.2026, (виплаченого 27.05.2026 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 580/7052/25) в сумі 195 952,41 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати середнього грошового забезпечення при суттєвій затримці при остаточному розрахунку при звільненні, а також не нарахуванні та не виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Відтак, позивач просить виплати середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 6 місяців та компенсувати втрату частину доходів за період з 21.02.2025 по 27.05.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Також, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду. Відповідач вважає, що підстав для компенсації втрати частини доходів немає, так як грошове забезпечення після звільнення виплачено на виконання судового рішення.
Дослідивши подані документи та матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2025 № 56 позивача слід вважати таким, що 21.02.2025 справи та посади здав та вибув до нового місця служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з порядком обчислення грошового забезпечення за час проходження військової служби, позивач звернувся до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 580/7052/25, яке згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 31.12.2025 за наслідком повернення апеляційної скарги, позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.12.2016 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.12.2016 до 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 21.02.2025 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 21.02.2025 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 21.02.2025 по 26.05.2026, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
На виконання ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частина 4 ст. 2 Закону № 2232-XII встановлює, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1 та 7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
- у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6- 12 місяців;
- у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За приписами ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент вибуття позивача до нового місця служби - 21.02.2025) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент вибуття позивача до нового місця служби - 21.02.2025) визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Такі питання врегульовані - КЗпП України.
У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 520/1897/22 підкреслив, що приписи ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України установлюють загальне правило, згідно з яким у випадку звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний виплатити йому всі належні суми у день звільнення, а якщо в указаний строк цього не було зроблено з вини власника або уповноваженого ним органу, то підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь затримки до дня фактичного розрахунку.
Межі дії диспозиції ч. 1 ст. 117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких уступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов`язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.
Верховний Суд наголосив, що ці обставини не зазнали змін внаслідок унесення змін до статей 116, 117 КЗпП України Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Як встановлено вище, позивач проходив військову службу у відповідача та 21.02.2025 відповідним наказом позивач виключений та знятий з усіх видів забезпечення та переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Отже, військова служба позивача не завершена, так як він не звільнений з військової служби, а продовжував виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби.
Відтак, у спірному випадку відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України, оскільки ця норма пов`язує настання відповідальності роботодавця із затримкою проведення остаточного розрахунку саме у зв`язку зі звільненням працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2026 у справі № 400/5149/24, від 16.02.2026 у справі № 360/110/24, від 29.05.2026 у справі № 280/758/24.
Як наслідок, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 21.02.2025 по 26.05.2026, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Щодо вимог позивача в частині неарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
За приписами ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
На виконання ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п. 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),
За змістом пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У пункті 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Використане у ст. 3 Закону № 2050-IIІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-IIІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, від 13.09.2021 у справі № 639/3140/17, від 28.10.2024 у справі № 420/2598/24, від 20.12.2024 у справі № 440/6875/24, а саме: право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Також, у постанові від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд, виклав правовий висновок, що відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.
Як встановлено вище, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 580/7052/25 відповідачем 27.05.2026 було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 83 212,23 грн.
З урахуванням наявності факту невиплати сум грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу відповідача (21.02.2025) та наявності факту її виплати на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 580/7052/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме з 27.12.2016 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 21.02.2025, по день проведення розрахунку - 27.05.2026.
Аналогічний підхід до обрахунку періоду виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, викладений у постанові Верховного суду від 02.07.2026 у справі № 420/17627/24.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 27 грудня 2016 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 21 лютого 2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 27 грудня 2016 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 21 лютого 2025 року, виплаченого 27 травня 2026 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 580/7052/25.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 27 грудня 2016 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 21 лютого 2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 27 грудня 2016 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року до 21 лютого 2025 року, виплаченого 27 травня 2026 року на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 580/7052/25.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА