УХВАЛА
18 серпня 2026 р. Справа № 520/11811/26
Суддя Другого апеляційного адміністративного суду Подобайло З.Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 по справі № 520/11811/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В поданій апеляційній скарзі скаржник вказує , що він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі), не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Колегія суддів зауважує, що у постанові від 20 липня 2023 у справі №160/20070/21 Верховний Суд висновував, що аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів, тому для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у разі вирішення питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), суд має зважити на предмет та підстави позову; перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 у справі № 701/589/22.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у справі № 160/20070/21 констатував, що позовні вимоги стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже, скаржник повинен сплачувати судовий збір під час розгляду цієї справи.
Верховний Суд підтримав наведений підхід також у постанові від 24.04.2025 у справі № 520/23062/24 за подібних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Такого ж висновку щодо застосування положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у тотожних правовідносинах дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 20.01.2025 у справі № 380/18389/23, від 03.02.2025 у справі № 380/3437/24, від 02.05.2025 у справі № 520/16010/24, і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.01.2025 у справі № 335/31/24, від 04.12.2025 у справі № 344/577/24.
Отже, з огляду на сформований Верховним Судом висновок з питання застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен сплатити судовий збір.
Вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: заявником не додано документ про сплату судового збору.
Так, згідно з пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частина 6 статті 296 КАС України передбачає, що якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Апелянтом не надано оригінал документу про сплату судового збору, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 498 859, 02 грн.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи ціну позову, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду першої інстанції з даною позовною заявою становить: 4988,59 грн (1% від 498859,02 грн (ціни позову).
Таким чином, заявнику апеляційної скарги необхідно надати оригінал документу про сплату судового збору у розмірі: (7482,89 (150% від 4988,59 грн) x 0,8) = 5986,31 грн.
У порушення вимог наведеної статті заявником не надано оригінал документу про сплату судового збору, з якого вбачається, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено в повному обсязі, в апеляційній скарзі підстави звільнення від сплати судового збору не зазначено.
У відповідності до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Також, суддя зазначає, що відповідно до частини 5 статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328, 329, 331 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 по справі № 520/11811/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 5986,31 грн за реквізитами: отримувач ГУК в Основ`янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку - [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки - "81" Апеляційні адміністративні суди та надання безпосередньо до суду оригіналу платіжного доручення (квитанції тощо), або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини 5 статті 298 КАС України, у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, питання про повернення апеляційної скарги буде вирішено протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис) З.Г. Подобайло