ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/23101/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/23101/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, від 31 липня 2025 року №046350019666, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, на підставі його заяви від 24 липня 2025 року;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди його роботи: з 15.07.1990 по 14.07.1993; з 10.10.1993 по 10.05.2000; період отримання допомоги по безробіттю з 23.01.2002 по 19.10.2002 в Біловодському районному центрі зайнятості Луганської області; період навчання з 01.09.1990 по 29.06.1993 у Старобільському радгосп технікумі, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення з 24 липня 2025 року йому дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. При цьому, позивач вказує, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу спірних періодів трудової діяльності та навчання попри те, що вони належним чином підтверджувалися наданимем рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем на надано доказів наявності достатнього трудового стажу для умов призначення пенсії, відтак пенсійний орган правомірно відмовив йому в призначенні пенсії.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває, пенсію не отримує.
24.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) №046350019666 від 31.07.2025 розглянуто заяву за принципом екстериторіальності та відмовлено позивачу у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу.
В обґрунтування відмови у призначені пенсії, зокрема, зазначено:
-вік заявника 55 років;
-необхідний страховий стаж становить 25 років;
-страховий стаж заявника становить 22 роки 09 місяців 23 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.07.1990 до 14.07.1993, відповідно до трудової книжки від 15.11.1990 НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1991-1992 роки, оскільки відсутні номери наказів, на підставі яких внесені дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві за 1990 рік, 1993 рік, з 10.10.1993 до 10.05.2000, оскільки дата рішення про прийняття на роботу (18.11.1993) не співпадає з датою наказу про прийняття (10.10.1993) та дата звільнення (10.05.2000) не співпадає з датою наказу про звільнення (28.08.2001).
До страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю відповідно вищезазначеної трудової книжки з 23.01.2002 до 19.10.2002, оскільки дата призначення (23.01.2002) та припинення допомоги по безробіттю (19.10.2002) не відповідає даті наказу про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю (25.10.2001).
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_2 від 29.06.1993, оскільки прізвище значиться « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Не погодившись із відмовою відповідача у призначенні пенсії та зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (абзац 10 частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку
Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачене статтею 114 розділу XIV-1 ("Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян") Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій" з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.
Статтею 56 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Статтею 56 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 Про трудові книжки колгоспників (далі - постанова № 310).
В трудову книжка колгоспника, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
Пункт 2 постанови № 310 регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печатки (пункт 6 постанови № 310).
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , 15.07.1990 ОСОБА_1 принятий в члени колгоспа ім.Докучаєва, рішення правління колгоспа № 8 від 21.07.1990. 14.07.1993 звільнений з колхоза ім.Докучаєва, згідно наданої заяви, рішення правління колхоза № 8 від 10.07.1993.
Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки позивача внесена інформація про період роботи позивача у колгоспі.
Матеріали справи також містять докази звернення представника позивача до Державного архіву Луганської області за отриманням довідки на підтвердження трудового стажу в період з 15.07.1990 до 14.07.1993.
Листом Державного архіву Луганської області від 21.07.2025 №08/08-19/436 позивача повідомлено про те, що документи з кадрових питань від колгоспу ім.Докучаєва Біловодського району Ворошиловградської області, КСП ім.Докучаєва Біловодського району Ворошиловградської області, яке перейменовано в сільськогосподарське акціонерне товариство закритого типу "Городище", "Сільськогосподарська виробнича фірма "Агротон", до Держархіву на підконтрольній українській владі території не надходили. У зв`язку із тимчасовою окупацією майже всієї Луганської області інформацію щодо запиту немає можливості перевірити та надати більш детальну інформацію.
Представник позивача також звертався до Луганського обласного центру зайнятості із зазначеного вище питання.
Також, у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №8138 4202 8811 31 21 від 30.05.2025 щодо застахованої особи ОСОБА_1 містяться дані про набутий позивачем стаж до 2004 року, включаючи спірний період трудової діяльності.
Зазначеним обставинам відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення оцінки не надав, відтак, не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.
З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі ім.Докучаєва у період з 19.07.1990 до 14.07.1993, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не зарахував до страхового стажу роботи позивача зазначений період трудової діяльності.
Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, перекладі на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110). З прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується. Поряд з тим Інструкція №58 містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція №162.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).
Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 справа № 687/975/17.
Також, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача.
Щодо незарахування ГУ ПФУ у області, ГУ ПФУ в Житомирській області до страхового стажу періоду трудової діяльності позивача з 10.10.1993 до 10.05.2000 в колгоспі ім. Докучаєва/КСП «Червоний прапор», оскільки дата рішення про прийняття на роботу (18.11.1993) не співпадає з датою наказу про прийняття (10.10.1993) та дата звільнення (10.05.2000) не співпадає з датою наказу про звільнення (28.08.2001).
З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від вбачається, що 10.10.1993 принятий в члени КСП ім.Докучаєва, рішення правління колхозу № 10 від 15.10.1993;
05.08.1993 принятий на роботу в КСП «Червоний прапор» водієм, наказ № 35 від 28.08.1993.
11.09.1993 звільнений з КСП «Червоний прапор», за власним бажанням наказ № 38 від 11.09.1993.
10.10.1993 принятий на роботу в КСП бригадиром комплексної бригади, рішення правління № 10 від 15.10.1993.
10.05.2000 звільнений згідно поданої заяви за власним бажанням, наказ № 110 від 28.08.2001.
Отже, період роботи позивача з 10.10.1993 до 10.05.2000 повинен бути зарахованим до страхового стажу позивача.
Щодо зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 23.01.2002 до 19.10.2002, оскільки дата призначення (23.01.2002) та припинення допомоги по безробіттю (19.10.2002) не відповідає даті наказу про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю (25.10.2001).
Так, відповідачем у спірному рішенні відмова у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу пояснюється тим, що дата наказу про припинення допомоги по безробіттю не відповідає даті початку та припинення допомоги по безробіттю.
Аналіз норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Мінстерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.
При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
За таких обставин суд приходить до переконання, що наявні в трудовій книжці позивача розбіжності не можуть бути підставою неврахування періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні позивачу пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Також, у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування №8138 4202 8811 31 21 від 30.05.2025 щодо застахованої особи ОСОБА_1 містяться дані про набутий позивачем стаж до 2004 року, включаючи спірний період отримання допомоги по безробіттю.
З огляду на наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивачки період отримання допомоги по безробіттю з 23.01.2002 до 19.10.2002.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1990 до 29.06.1993.
Згідно із п.«д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 15.08.1990 направлений на навчання до Старобільського радгосп-технікуму по спеціальності механізація сільського господарства, рішення правління колхоза № 9 від 10.08.1990. 29.06.1993 закінчив навчання в Старобільському радгосп-технікумі.
Дана обставина також підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 29.06.1993.
Отже, період навчання позивача з 01.09.1990 до 29.06.1993 має бути зарахований до його страхового стажу.
Оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій, а також відсутності у позивача права на зарахування спірних періодів роботи та навчання до страхового стажу, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області №046350019666 від 31.07.2025 року - скасуванню.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/23101/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко