ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/21371/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної державної адміністрації на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 160/21371/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» до Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації щодо ненадання відповіді та неприйняття розпорядження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина);
- зобов`язати Дніпропетровську обласну державну (військову) адміністрацію розглянути клопотання (з доданими документами) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина);
- зобов`язати Дніпропетровську обласну державну (військову) адміністрацію прийняти розпорядження, яким виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина), без вилучення у постійного користувача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року частково задоволено позовні вимоги, а саме, суд:
- визнав протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації щодо ненадання відповіді у належній формі, шляхом прийняття розпорядження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина);
- зобов`язав Дніпропетровську обласну державну (військову) адміністрацію (пр-т Олександра Поля, буд. 1, м. Дніпро, 49004, код ЄДРПОУ 00022467) прийняти розпорядження, яким виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» лісову ділянку державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина), без вилучення у постійного користувача;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1614 грн 93 коп.
Дніпропетровська обласна державна (військова) адміністрація, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги апелянт посилається на те, що передумовою виникнення правовідносин довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, які виникають на підставі відповідного договору, є реалізація уповноваженим органом державної влади (щодо земельних ділянок державної власності) своїх повноважень щодо передачі лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу, і такі правовідносини зумовлені волевиявленням розпорядника лісової ділянки у вигляді прийняття відповідного рішення. Крім того, саме орган виконавчої влади встановлює строк такого довгострокового тимчасового користування (від одного до п`ятдесяти років) без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Апелянт звертає увагу на конструкцію пункту 6 статті 31 ЛК України, яка встановлює, що обласні державні адміністрації "приймають рішення про виділення в установленому порядку". Проте, стаття 18 ЛК України не встановлює саме порядок прийняття рішення облдержадміністрацією про виділення для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, а лише встановлює загальні положення про тимчасове користування лісами. Разом з тим, законодавцем на виконання пункту 6 статті 31 ЛК України не прийнятий порядок, який регулює виділення для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок (з вичерпним переліком документів, підставами для відмови або задоволення при прийнятті рішення про виділення лісових ділянок для довгострокового тимчасового користування лісами тощо). На переконання апелянта, суд не мав повноважень на прийняття рішення про зобов`язання облдержадміністрації прийняти розпорядження, яким виділити позивачу лісову ділянку державної власності орієнтовною площею 19,0 га у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років, адже при прийнятті такого рішення облдержадміністрація, як суб`єкт владних повноважень, має право діяти на власний розсуд, зокрема, і в частині встановлення строку такого користування. Закон України "Про адміністративну процедуру" передбачає право адміністративного органу на прийняття рішення або вчинення юридично значущої дії індивідуального характеру (вибір діяти). Так, клопотання позивача щодо виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами було розглянуто департаментом економічного розвитку облдержадміністрації в межах адміністративного провадження, з урахуванням всіх вимог Закону України "Про адміністративну процедуру", в результаті чого ТОВ "АЛЬФА ВЕАХАУЗ" був направлений лист департаменту від 23.06.2025 № 2687/0/31-25, яким повідомлено про закриття адміністративного провадження. Як зазначено у вказаному листі, підставою закриття адміністративного провадження по вказаному клопотанню є відсутність в документах, долучених до нього матеріалів, необхідних для прийняття рішення про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами, для рекреаційних цілей, що в свою чергу унеможливило мету вирішення питання, з якого було відкрито адміністративне провадження. Крім того, лист департаменту економічного розвитку облдержадміністрації від 23.06.2025 № 2687/0/31-25 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб`єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивача. Враховуючи викладене, облдержадміністрація не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь позивачу була надана у неналежній формі, що начебто є протиправною бездіяльністю. Враховуючи викладене, апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач вважає, що відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано отримання позивачем необхідних належних погоджень від постійного користувача лісами - ДП «Ліси України» та органу виконавчої влади з питань лісового господарства - Держлісагенства (згідно постанови КМУ від 8 жовтня 2014 р. № 521) на виділення позивачеві у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки загальною орієнтовною площею 19,0 га для рекреаційних цілей, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Ліси України» та закріплена за філією «Новомосковське лісове господарство» (Новомосковське лісництво квартал 14, виділи 8,10,12,14,15,16,17). Вказане є достатнім для прийняття відповідного рішення відповідачем. Позивачем були надані всі необхідні документи, достатні для прийняття відповідного рішення відповідачем. Тобто, позивач виконав всі вимоги, визначені законодавством України, і у відповідача були обґрунтовані підстави прийняти єдине рішення про передачу в користування лісової ділянки позивачу відповідно до його клопотання. Тому бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації порушує законні права позивача на розгляд поданого клопотання та прийняття обґрунтованого рішення по суті. Це фактично свідчить про відмову у прийнятті мотивованого рішення щодо виділення лісової ділянки для довгострокового тимчасового користування. Такі дії позбавляють позивача можливості реалізувати його законне право на користування лісовими ресурсами, що підтверджується наступними обставинами. Відмова відповідача у прийнятті рішення або формальне «закриття провадження» без наявності законних підстав та обґрунтованого письмового висновку порушує принцип правової визначеності, обґрунтованості, добросовісності і розсудливості, ефективності встановлений статтею 4 Закону України «Про адміністративну процедуру». Прийняття необґрунтованих або довільних рішень є неприпустимим. Адміністративний орган, отримавши належним чином оформлене звернення з повним пакетом документів, зобов`язаний або видати відповідне рішення, або вмотивовано відмовити в установлені строки. Закриття провадження без винесення рішення та без посилань на конкретні норми права є протиправним. Враховуючи вищенаведене, дії відповідача щодо ненадання відповідного рішення є неправомірними. Орган виконавчої влади зобов`язаний був ухвалити рішення на користь позивача, оскільки останній виконав усі передбачені законом вимоги. В зв`язку з викладеним, висновки суду першої інстанції є правомірними та обґрунтованими, а апеляційна скарга відповідача не містить належного обґрунтування щодо підстав для скасування рішення суду, що в сукупності свідчить про її безпідставність. Враховуючи викладене, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 по справі № 160/21371/25, а рішення залишити без змін.
Відповідачем подано письмові пояснення щодо відзиву позивача, в яких зазначено, що оскільки, надання лісових ділянок належить до дискреційних повноважень Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як суб`єкта владних повноважень, наявність погоджень, на які посилається позивач, не є безумовною підставою для прийняття рішення про передачу лісової ділянки, а лише створює можливість для розгляду відповідного питання. Остаточне рішення приймається з урахуванням усіх обставин, у тому числі публічних інтересів, раціонального використання природних ресурсів та інших факторів. Суд першої інстанції, зобов`язавши Дніпропетровську обласну державну адміністрацію прийняти конкретне рішення (видати розпорядження про передачу лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування на 49 років), фактично підмінив собою орган виконавчої влади, що суперечить усталеній судовій практиці та принципу розподілу функцій органів влади. Суд може зобов`язати розглянути питання та прийняти рішення, але не має права визначати його зміст у випадках, де закон передбачає дискрецію. Отже, Дніпропетровська обласна державна адміністрація вважає позицію, викладену у відзиві ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ», необґрунтованою, такою, що не містить належного нормативно-правового обґрунтування, базується на довільному тлумаченні законодавства та не спростовує доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 26.09.2023 ТОВ «Альфа Веахауз» звернулось до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» із зверненням №26/09-02 стосовно виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки орієнтовною площею 32,8279 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Ліси України» та закріплена за філією «Новомосковське лісове господарство» (Новомосковське лісництво квартал 14 виділи 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19) для рекреаційних цілей.
13.10.2023 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», яке є постійним користувачем лісами, надало лист за № 1422/3.1- ВЛ, відповідно до якого:
- згідно із ст. 18 Лісового кодексу України, беручи до уваги висновки Східного лісового офісу від 13.10.2023 № 1245/27-ВЛ, ДП «Ліси України» погоджено виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки загальною орієнтовною площею 19,0 га для рекреаційних цілей, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Ліси України» та закріплена за філією «Новомосковське лісове господарство» (Новомосковське лісництво квартал 14 виділ 7,8,10,12,14,15,16,17), за умови дотримання тимчасовим користувачем вимог чинного законодавства під час використання лісової ділянки;
- в іншій частині зазначено, що згідно із наданим філією «Новомосковське лісове господарство» витягом з таксаційного опису встановлено, що окремі ділянки в кварталі 14 Новомосковського лісництва не відносяться до лісових ділянок, а саме: виділ 9, 11, 13, 18 та 19.
17.10.2023 Державним агентством лісових ресурсів України на зазначене звернення позивача було надано лист № 02-33/5703-23, відповідно до якого:
- враховуючи висновки Південно-Східного міжрегіонального управління лісового господарства та мисливського господарства від 16.10.2023 № 01-08/852, постійного лісокористувача ДП «Ліси України» від 13.10.2023 № 8263/3.1-2023, Держлісагенство в порядку, визначеному статтею 18 Лісового кодексу України, погоджує виділення лісової ділянки загальною орієнтовною площею 19,0 га (квартал 14 виділ 7,8,10,12,14,15,16,17) на умовах довгострокового тимчасового користування лісами для вказаних потреб, за умови дотримання вимог чинного законодавства; в іншій частині зазначено, що згідно із матеріалами лісовпорядкування Новомосковського лісництва, філії «Новомосковське лісове господарство» ДП «Ліси України» у кварталі 14 окремі ділянки віднесені до нелісових земель, зокрема: виділ 9 - болото, 11 - стоянка транспорту, 13 - балка, 18 - болото, 19 - балка. Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України нелісові землі не є об`єктом довгострокового тимчасового користування лісами.
05.06.2025 ТОВ «Альфа Веахауз» звернулось до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації з клопотанням за вих. №05/06-01 про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами, зокрема, в порядку статей 18, 31 Лісового кодексу України просило виділити земельну ділянку державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове, строком на 49 років, користування лісами для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина).
До клопотання позивачем були надані наступні документи:
- погодження ДП «Ліси України» від 13.10.2023 № 1422/3.1-ВЛ на виділення ТОВ «Альфа Веахауз» в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки загальною орієнтовною площею 19,0 га для рекреаційних цілей, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Ліси України» та закріплена за філією «Новомосковське лісове господарство» (Новомосковське лісництво квартал 14 виділ 7,8,10,12,14,15,16,17), за умови дотримання тимчасовим користувачем вимог чинного законодавства під час використання лісової ділянки;
- погодження Державного агентства лісових ресурсів України № 02-33/5703-23 від 17.03.2023 на виділення ТОВ «Альфа Веахауз» лісової ділянки загальною орієнтовною площею 19,0 га (квартал 14 виділ 7,8,10,12,14,15,16,17) на умовах довгострокового тимчасового користування лісами для вказаних потреб, за умови дотримання вимог чинного законодавства);
- обґрунтування ТОВ «Альфа Веахауз» щодо необхідності виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування;
- копії матеріалів лісовпорядкування (таксаційного опису, планшету);
- копії реєстраційних документів ТОВ «Альфа Веахауз».
За результатами розгляду клопотання 23.06.2025 Департаментом економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації надано відповідь, оформлену листом за вих. №2687/0/31-25, згідно якої повідомлено про закриття адміністративного провадження щодо розгляду листа від 05.06.2025 № 05/06-01 у відповідності до ст. 65 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Крім цього в зазначеній відповіді з посиланням на Правила використання корисних властивостей лісів, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 (далі - Наказ) роз`яснено, що умови та використання корисних властивостей лісів на конкретних ділянках, виділених для цієї мети, встановлюються з урахуванням схем районного планування, генеральних планів розвитку населених пунктів, програм розвитку лісового господарства, а також матеріалів лісовпорядкування. Здійснення благоустрою в закріплених зонах відпочинку допускається тільки відповідно до затверджених проєктів благоустрою. Пропозиції щодо зазначених схем, планів, проєктів благоустрою до клопотання про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування лісами не додані. Разом з тим, до клопотання додані матеріали проекту організації і розвитку лісового господарства (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків).
Посилаючись на абзац 2 пункту 6, пункти 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 № 112 "Про затвердження Порядку здійснення лісовпорядкування", відповідач зазначив, що до матеріалів первинного базового та повторного лісовпорядкування можуть вноситися зміни з метою підтримання в актуальному стані таксаційної та картографічної баз даних, які місять кількісну та якісну інформацію про лісові ділянки, та з метою виготовлення актуальних матеріалів лісовпорядкування. Повторне базове лісовпорядкування здійснюється в раніше впорядкованих лісах. Під час його здійснення частково коригується внутрішньогосподарська організація, виконуються літоксаційні роботи, закладається необхідна кількість пробних площ, здійснюється повторне обстеження всіх пробних площ, які збереглися від попередніх лісовпорядкувань, обстеження і дослідження лісових природних комплексів та виконання інших робіт, визначених рішенням першої лісовпорядної наради відповідно до технічної документації із здійснення лісовпорядкування. Строк повторюваності повторного базового лісовпорядкування для об?єктів лісовпорядкування площею 100 гектарів і більше становить 10 років, для об?єктів лісовпорядкування площею до 100 гектарів - 20 років.
Подані зазначені матеріали проекту організації і розвитку лісового господарства (таксаційний опис) - від 2014 року.
З урахуванням викладеного, повідомлено про закриття адміністративного провадження.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, враховуючи відсутність підстав для закриття адміністративного провадження за ст. 65 Закону України «Про адміністративну процедуру», а також неприйняття відповідного розпорядження про задоволення заяви за результатом розгляду клопотання позивача про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки. При цьому суд ухвалив рішення, яким зобов`язав відповідача прийняти розпорядження про виділ лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей.
Колегія суддів частково погоджує такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
У відповідності до статті 17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно статті 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
З метою забезпечення ефективного та якісного рівня законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб`єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції, та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах із державою 17.02.2022 прийнято Закон України №2073-IX «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності 15.12.2023 (далі - ЗАП).
Під предмет регулювання ЗАП підпадають всі відносини, у яких реалізуються функції публічної адміністрації органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів - з фізичними та юридичними особами щодо прийняття адміністративного акта.
Адміністративним провадженням згідно п.4 ч.1 ст.2 ЗАП є сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Принципами адміністративної процедури відповідно до положень ст. 4 ЗАП є:
1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;
2) рівність перед законом;
3) обґрунтованість;
4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;
5) добросовісність і розсудливість;
6) пропорційність;
7) відкритість;
8) своєчасність і розумний строк;
9) ефективність;
10) презумпція правомірності дій та вимог особи;
11) офіційність;
12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;
13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Принципи адміністративної процедури, визначені цим Законом, поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів.
Розділ IV ЗПК регулює порядок адміністративного провадження, який включає початок адміністративного провадження, підготовки справи до розгляду, в тому числі шляхом витребування додатково документів та відомостей, що перебувають у володінні органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, повідомлення заінтересованим особам про початок адміністративного провадження, про їх права на участь в адміністративному провадженні тощо, дослідження обставин, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципу законності та офіційності. При цьому ч.4 ст.52 ЗПК забороняє вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов`язок збирання доказів покладається на адміністративний орган.
Глава 4 розділу IV ЗПК регулює порядок розгляду та вирішення справи, який передбачає невідкладний розгляд, якщо задоволення заяви не потребує додатковий документів та відомостей, залучення учасників чи осіб, які сприяють розгляду справи, в автоматичному режимі, у письмовому провадженні, із заслуховуванням учасників, у тому числі з проведенням слухання у справі.
Підставами для закриття адміністративного провадження, визначеними ст.65 ЗПК, є:
- відмова учасника, за ініціативою якого розпочато адміністративне провадження, від розгляду його заяви або скарги;
- подання заяви особою, яка не мала права на подання такої заяви;
- якщо розгляд і вирішення питання, викладеного у заяві або скарзі, не належить до компетенції адміністративного органу, до якого надійшла заява або скарга;
- наявності адміністративного акта щодо вирішення справи про той самий предмет за участю того самого учасника і з тих самих підстав та фактичних обставин;
- якщо з того самого питання є судове рішення, що набрало законної сили;
- смерті фізичної особи або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи (за умови відсутності правонаступництва), припинення діяльності громадського формування, що не має статусу юридичної особи, а також припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- якщо адміністративний орган, за ініціативою якого відкрито провадження, вважає, що питання, з якого воно було відкрито, або його мета стали неможливими;
- в інших випадках, передбачених законом;
- у разі якщо учасники адміністративного провадження за скаргою досягли примирення на будь-якому етапі провадження, за умови, що дії учасників не суперечать закону та не порушують право, свободу чи законний інтерес інших осіб.
Як зазначалось вище, лист відповідача від 23.06.2025 № 2687/0/31-25 містить повідомлення про закриття адміністративного провадження, керуючись статтею 65 ЗАП, водночас на жодну з передбачених цією нормою підстав відповідач у вказаному листі не послався.
Безпосередньо в апеляційній скарзі відповідач посилається на пункти 6, 7 частини 2 ст.65 ЗАП та зазначає, що підставою для закриття адміністративного провадження за клопотанням позивача слугувала відсутність в документах, долучених до нього матеріалів, необхідних для прийняття рішення. Окремо зазначає, що лист Департаменту не є рішенням у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України.
Зазначені доводи апелянта колегією суддів відхиляються як безпідставні, з огляду на таке.
Аналізуючи зміст ст.65 ЗАП колегія суддів зазначає, що у приведеній нормі така підстава, як відсутність тих чи інших документів, необхідних для прийняття рішення, не існує. Більш того, законодавець наділив суб`єкт владних повноважень певною ініціативою у питанні витребування доказу, що перебуває у володінні органу влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що належить до сфери його управління.
Колегія суддів звертає увагу на те, що висновків стосовно невідповідності окремих документів, доданих позивачем до клопотання, вимогам законодавства, або неналежності чи недостатності доданих до клопотання документів, відповідач в своєму рішенні не навів, що також свідчить про неналежний розгляд клопотання позивача та безпідставність рішення про закриття провадження. Більш того, у відповідності до ч.8 ст. 53 ЗАП учасник адміністративного провадження має право подати до адміністративного органу клопотання про витребування певних доказів.
Що стосується наведеного в листі відповідача щодо поданих позивачем матеріалів проекту організації і розвитку лісового господарства (таксаційний опис) від 2014 року, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач не несе обов`язку щодо здійснення лісовпорядкування або повторного його проведення, - це повноваження уповноважених державних органів та постійних лісокористувачів, а відповідно, такі докази відповідач може витребувати самостійно. Крім того, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідна ділянка підпадає під 20-річний цикл і матеріали залишаються чинними в межах цього строку, який на час звернення не сплинув.
Таким чином, наведені відповідачем доводи не є підставою для закриття адміністративного провадження.
Стосовно аргументів апелянта, що оскаржуваний лист відповідача не є рішенням, колегією суддів наголошується, що закриття адміністративного провадження є процедурним рішенням, яким закінчується розгляд адміністративної справи без вирішення її по суті, на що вказується безпосередньо у ч.3 ст.65 ЗАП, а також регламентовано п.10 ч.1 ст. 2 ЗАП, тобто в розумінні приведених норм закону, є формою рішення адміністративного органу для вирішення конкретної справи, що спричиняє виникнення, зміну чи припинення юридичних прав і обов`язків, а не юридично значущою дією, як зазначає апелянт. Отже, позивач не позбавлений права на оскарження зазначеного рішення про закриття адміністративного провадження.
Що стосується підстав закриття провадження, на які послався апелянт у своїй скарзі, то жодної з них в оскаржуваному рішенні не наведено. Так, пункт шостий частини другої ст.65 ЗАП стосується випадків, коли адміністративний орган відкрив провадження ex officio, тобто за власною ініціативою, через свій обов`язок, але після того прийшов до висновку, що досягти мети, заради якої було ініційовано справу, стало неможливим. Відповідно до обставин цієї судової справи ініціатором адміністративного провадження був безпосередньо позивач та жодної об`єктивної обставини, що унеможливило адміністративне провадження, не встановлено. Пункт сьомий наведеної норми передбачає, що підстави для закриття провадження можуть бути визначені іншими законодавчими актами. Перелік таких актів відповідач в оскаржуваному рішення не навів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача про закриття адміністративного провадження, викладеного у формі листа № 2687/0/31-25 від 23.06.2025, а також допущення відповідачем протиправно бездіяльності, що виразилось у нерозгляді по суті та неприйнятті рішення за результатами розгляду та вирішення звернення позивача від 05.06.2025 № 05/06-01.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення (видати розпорядження) про передачу лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування на 49 років та вважає частково обґрунтованими доводи апелянта у відповідній частині, з огляду на таке.
Відповідно до положень частин першої-третьої статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.
Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
1) дискреційне повноваження передбачено законом;
2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Аналіз наведених положень свідчить, що до повноважень Дніпропетровської обласної державної адміністрації відноситься розгляд клопотання позивача про виділення лісової ділянки державної власності з дотриманням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». Водночас, відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» принцип законності полягає, зокрема, у тому, що межі дискреційних повноважень адміністративного органу мають визначатися законом, а реалізація таких повноважень повинна здійснюватися в межах та у спосіб, установлених Конституцією України та законом.
За матеріалами справи, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га, розглядалось відповідачем з посиланням на приписи ЗАП, зокрема, підставою закриття адміністративного провадження зазначено статтю 65 цього Закону.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, підстави для закриття адміністративного провадження, визначені в статті 65 ЗАП, відсутні.
Отже, за відсутності законних на те підстав, без належного розгляду та дослідження обставин справи в межах процедури адміністративного провадження, а також без прийняття законного й обґрунтованого рішення за результатами розгляду справи по суті, Департаментом економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації закрито адміністративне провадження за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га, чим фактично позбавлено позивача права на належний та законний спосіб розгляду його клопотання із прийняттям законного рішення, з дотриманням усіх принципів адміністративної процедури, визначених статтею 4 ЗАП.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів висновує, що внаслідок протиправної бездіяльності Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації процедура належного розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га відповідачем не дотримана.
Щодо задоволених вимог зобов`язального характеру, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції передчасним та помилковим.
Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Враховуючи, що відповідачем не було розглянуто по суті з дотриманням адміністративної процедури, закріпленої у ЗАП, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності та не приймалось відповідне рішення за результатом розгляду по суті зазначеного питання, зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне розпорядження про виділ лісової ділянки державної власності на певний строк, є передчасним, оскільки суд не може перебирати на себе функції іншого органу та може надавати лише оцінку прийнятому суб`єктом владних повноважень рішенню. Отже, оскільки рішення по суті заявленого клопотання відповідачем не приймалось, належним способом захисту порушеного права за наведених обставин є зобов`язання відповідача прийняти таке рішення. У зв`язку з цим не відповідає фактичним обставинам та підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування, оскільки саме у такий спосіб, тобто шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути клопотання та прийняти відповідне рішення в межах процедури, визначеної ЗАП, може бути дотримано передбачену Законом процедуру вирішення по суті заявленого ініціатором звернення, запобігаючи необгрунтованому втручанню у дискреційні повноваження органу, а також не порушуючи принцип правової визначеності.
З урахуванням встановлених обставин справи щодо незавершення процедури розгляду заявленого позивачем клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо зобов`язання відповідача продовжити процедуру адміністративного провадження з моменту її порушення у відповідності до вимог розділу IV ЗАП, а саме, зобов`язати відповідача розглянути і вирішити по суті з прийняттям адміністративного акта клопотання (з доданими документами) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина) у відповідності до вимог розділів ІV, V ЗАП, з дотриманням принципів адміністративної процедури, закріплених у ст.4 ЗАП та з урахуванням мотивів та висновків суду у цій постанові.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги Дніпропетровської обласної державної адміністрації такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина) з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на наведені вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення частини позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року по справі № 160/21371/25 - скасувати в частині зобов`язання Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації прийняти розпорядження, яким виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» лісову ділянку державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина), без вилучення у постійного користувача, а також в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації розглянути клопотання (з доданими документами) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина).
В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації прийняти розпорядження, яким виділити Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» лісову ділянку державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина), без вилучення у постійного користувача.
Задовольнити позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» про зобов`язання розглянути клопотання (з доданими документами) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025.
Зобов`язати Дніпропетровську обласну державну (військову) адміністрацію розглянути і вирішити по суті з прийняттям адміністративного акта клопотання (з доданими документами) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» №05/06-01 від 05.06.2025 про виділення лісової ділянки державної власності орієнтовною площею 19,0 га (Філія «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України, квартал 14 виділи 8, 10, 12, 14, 15, 16, 17) у довгострокове тимчасове користування лісами строком на 49 років для рекреаційних цілей, на території Піщанської територіальної громади Самарівського району, за межами населеного пункту (с. Орлівщина) з дотриманням процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру», та з урахуванням мотивів і висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року по справі № 160/21371/25 - залишити без змін.
У задоволенні решти вимог апеляційної скарги Дніпропетровської обласної державної адміністрації - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко