ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 280/6647/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в адміністративній справі №280/6647/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа - Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа - Пенсійний фонд України, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.11.1993 по 03.03.2000 у колгоспі ім. Ілліча Бердянського району Запорізької області, а після реорганізації приватне підприємство "Агрофірма «Нова» (код ЄДРПОУ 03750546);
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 15.01.2025 № 083250008051 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 скасувати.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 15.01.2025 року № 083250008051 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час роботи за фактичною тривалістю у період з 01.11.1993 по 03.03.2000 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 29.01.1994;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 08.01.2025, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- в іншій частині позовних вимог відмовив;
- стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду з 01.11.1993 по 03.03.2000 в колгоспі ім. Ілліча згідно із записами трудової книжки колгоспника від 29.01.1994 серія НОМЕР_1 , оскільки на сторінках 18-19 в графі 6 документу відсутня дата документу на підставі якого внесено запис про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та записи не завірені підписом голови колгоспу чи іншою відповідальною стороною, визначеною правлінням колгоспу та печаткою колгоспу (підприємства) (страховий стаж зараховано 1999-2000 роки згідно інформації про сплату внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування). Страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 01 день. Вказано, що призначення та виплата пенсій відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .
08.01.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача від 08.01.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням від 15.01.2025 № 083250008051, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено, що право на призначення пенсії за віком після 60 років мають особи за наявності страхового стажу 32 роки. Аналіз наданих документів вказує, що страховий стаж особи становить 30 років 10 місяців 1 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу, крім іншого, не зараховано період з 01.11.1993 по 03.03.2000 в колгоспі ім. Ілліча згідно із записами трудової книжки колгоспника від 29.01.1994 серія НОМЕР_1 , оскільки на сторінках 18-19 в графі 6 документу відсутня дата документа на підставі якого внесено запис про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та записи не завірені підписом голови колгоспу чи іншою відповідальною особою, визначеною правлінням колгоспу та печаткою колгоспу (підприємства) (страховий стаж зараховано 1999-2000 роки згідно інформації про сплату внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Для зарахування періоду з 01.11.1993 по 03.03.2000, необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні), долучити довідку про реорганізацію. Згідно даних паспорта заявниця зареєстрована та проживає в с. Червоне поле Бердянського району Запорізької області, яке тимчасово окуповане. Відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки та відсутністю інформації про неодержання пенсії від органів забезпечення російської федерації.
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів, при цьому, всі ці записи завірені печатками та підписами уповноваженої особи. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині означених спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання відповідача на відсутність інформації про встановлений мінімум трудової участі позивача у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції зазначив, що час роботи позивача у колгоспі ім. Ілліча у період з 01.11.1993 по 03.03.2000 може бути зарахований до страхового стажу позивача лише за фактичною тривалістю, а тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню. Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IVта Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання підтвердження щодо не перебування позивача на обліку як одержувача пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації. Отже, суд першої інстанції вважав, що відмова пенсійного органу у призначені позивачу пенсії, яка обґрунтована неподанням позивачем документів на підтвердження не перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації, суперечить вимогам принципу законності, оскільки відповідач не навів жодного положення законодавства, яке б зобов`язувало саме позивача надавати такі документи, та не зазначив положення законодавства, яке б передбачало наслідком неподання таких документів прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , позивач з 01.11.1993 по 03.03.2000 була членом колгоспу ім. Ілліча Бердянського району Запорізької області, а після реорганізації приватного підприємства «Агрофірма «Нова», працювала на посаді бухгалтера.
Аркуші 18-19 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 містять відомості про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема:
- за 1993 рік: 46 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240;
- за 1994 рік: 321 відроблених трудодні при встановленому мінімумі трудоднів 240;
- за 1995 рік: 300 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240;
- за 1996 рік: 303 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240;
- за 1997 рік: 309 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240;
- за 1998 рік: 290 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 220;
- за 1999 рік: 279 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 220.
Відповідачем не зараховано вказаний період роботи позивача, оскільки на сторінках 18-19 в графі 6 документу відсутня дата документа на підставі якого внесено запис про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та записи не завірені підписом голови колгоспу чи іншою відповідальною особою, визначеною правлінням колгоспу та печаткою колгоспу (підприємства) (страховий стаж зараховано 1999-2000 роки згідно інформації про сплату внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).
В матеріалах справи наявний первинний документ - трудова книжка колгоспника, яка містить усі необхідні дані для підтвердження стажу, спростовуючи необхідність надання додаткової довідки.
Отже, записи розділу «Трудова участь у суспільному господарстві» трудової книжки колгоспника в повному обсязі містять інформацію про встановлені річні мінімуми та відпрацьовані трудодні.
Порядок внесення до трудових книжок колгоспників відомостей про працівника та про виконувану ним роботу закріплений в Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310. Відповідні норми містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Згідно п. 6 Основних положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 13 Основний положень).
Правління колгоспів вживає заходів для суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів працівників, що здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що відносяться до трудової діяльності колгоспників (п. 14 Основних положень).
Отже, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, відтак, відповідальність за правильність вчиненого запису, так само, як і тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, не можуть бути перекладені на працівника.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Якщо записи у трудовій книжці містять всю необхідну інформацію для визначення періоду роботи у колгоспі, то незначні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Доводи апеляційної скарги про те, що записи у трудовій книжці колгоспника не можуть бути підставою для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу через відсутність підпису відповідальної особи та дати документа, на підставі якого внесено записи про трудову участь, колегія суддів відхиляє.
Як убачається з матеріалів справи, трудова книжка колгоспника містить послідовні записи про членство позивача у колгоспі, займану посаду, а також відомості про встановлений річний мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані трудодні за кожний календарний рік. Вказані записи є хронологічними, не містять ознак виправлень, підчисток чи інших дефектів, які б ставили під сумнів їх достовірність.
Відсутність підпису посадової особи чи окремих реквізитів документа, на підставі якого внесено записи, сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей, викладених у трудовій книжці, та не може бути безумовною підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.
Згідно з пунктами 6, 13, 14 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, обов`язок щодо належного ведення, оформлення, засвідчення записів у трудових книжках покладено на голову колгоспу або спеціально уповноважену правлінням особу. Саме зазначені посадові особи несуть відповідальність за правильність оформлення трудових книжок.
Отже, недотримання посадовими особами підприємства окремих вимог щодо оформлення трудової книжки не може покладати на працівника негативні правові наслідки у вигляді позбавлення права на зарахування фактично відпрацьованого періоду до страхового стажу.
При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про недостовірність записів трудової книжки, їх внесення з порушенням фактичних обставин роботи позивача або про відсутність трудових відносин у спірний період. Саме лише посилання на відсутність окремих реквізитів записів не спростовує відомостей, що містяться у трудовій книжці, яка відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у трудовій книжці записи є достатніми для підтвердження факту роботи позивача у період з 01.11.1993 по 03.03.2000 за фактичною тривалістю та підлягають врахуванню при визначенні страхового стажу. Формальні недоліки їх оформлення, допущені роботодавцем, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення.
Щодо посилання апелянта на дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України колегія суддів зазначає, що здійснення дискреційних повноважень не означає можливості діяти всупереч вимогам закону або без належної оцінки всіх наданих заявником документів. Суд, визнаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язуючи відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом, не підміняє собою суб`єкта владних повноважень та не втручається у його дискреційні повноваження, а забезпечує ефективний судовий захист порушеного права.
При цьому колегія суддів погоджується із способом захисту, обраним судом першої інстанції. Оскільки питання про призначення пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України та потребує перевірки усіх передбачених законом умов, суд першої інстанції обґрунтовано не зобов`язував відповідача безпосередньо призначити позивачу пенсію, а зобов`язав зарахувати спірні періоди проживання та повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Інші доводи суду першої інстанції не покладені в основу незгоди з рішенням суду першої інстанції, що викладені в апеляційній скарзі, а тому суд апеляційної інстанції не надає їм правову оцінку.
Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в адміністративній справі №280/6647/25 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в адміністративній справі №280/6647/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак