ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/25449/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі №160/25449/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області що виразилися у фактичній відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату за період 1992-1996 років;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за період 1992 1996 років, починаючи з 01 квітня 2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позовні вимоги задоволено, суд:
- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату за період 1992-1996 років;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за період 1992 1996 років, починаючи з 01 квітня 2025 року;
- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені виключними повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач вказала, що відповідач визнав наявність поданих позивачем документів, однак безпідставно поставив під сумнів їх достовірність, не надавши жодного доказу на підтвердження своїх тверджень. Позивач вважає відмову у врахуванні спірної довідки протиправною. На думку позивача, апеляційна скарга є необґрунтованою, не містить жодних переконливих аргументів щодо незаконності або необґрунтованості рішення суду першої інстанції, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду - залишенню без змін.
Також, представником позивача заявлено клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 2023 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
28.03.2025 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» № 0507-23 від 05.07.2023, яка видана ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за період з січня 1992 по грудень 1996.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2025 №17886-12868/П-01/8-0400/25 повідомлено, що 24.08.2023 позивачем надано заяву про призначення пенсії та довідки про заробітну плату, зокрема довідку № 0507-23 від 05.07.2023, яка видана ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за період з січня 1992 по грудень 1996. 18.10.2023 відділом контрольно-перевірочної роботи № 2 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 18.10.2023 № 0400-011003-1/17246. Перевіркою виявлено розбіжність між первинними документами та даними, заявленими у довідці про заробітну плату. Також встановлено, що утримання із заробітної плати прослідковуються тільки за 1992 рік. За результатами перевірки підприємством надано оновлену довідку № 58 від 18.10.2023 та пояснювальну записку від 18.10.2023. Згідно наданого акту та оновленої довідки було проведено допризначення пенсії з урахування заробітної плати за 1992 рік. Загальний розмір пенсії з 01.04.2025 становить 3549,80 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 1992-1996 роки, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, якими можливо підтвердити суми нарахованої заробітної плати, суд першої інстанції вважав, що накопичувальні відомості про заробітну плату можуть бути тими документами якими підтверджується нарахована позивачеві заробітна плата за період 1993-1996 роки. Водночас, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження платіжних відомостей, а право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись у залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність. Отже, відповідач повинен був врахувати довідку про заробітну плату за період з 1992-1996 роки та здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі її заяви від 28.03.2025 року. Разом з тим, відповідач листом від 15.04.2025 року № 17886-12868/П-01/8-0400/25 відмовив позивачу у перерахунку її пенсії на підставі заяви про перерахунок пенсії поданої 28.03.2025 року. В свою чергу, частинами 4 та 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Оскільки заяву подано 28.03.2025 року перерахунок мав бути здійснений з 01.04.2025 року, відповідно вимог частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Порядок подання та перелік документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсій передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.
Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватися довідка про заробітну плату до 01 липня 2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 вищевказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Таким чином, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Разом з тим, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано перевірити обґрунтованість видачі довідки про заробітну плату позивача. Жодною нормою пенсійного законодавства України не передбачено обов`язок пенсіонера надавати до пенсійного органу копії первинних документів, які б підтверджували суми заробітної плати, зазначені у довідках про заробітну плату.
Таким чином, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14, та Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 24.04.2018 у справі № 686/6278/17, від 12.06.2019 у справі № 752/21038/16-а.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що законодавством передбачено зарахування періоду роботи на умовах трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання до загального трудового стажу особи.
Згідно із ст.62 Закону «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем разом із заявою про проведення перерахунку пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано довідку про заробітну плату ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» № 0507-23 від 05.07.2023, яка видана ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за період з січня 1992 по грудень 1996.
Довідка № 0507-23 від 05.07.2023 року містила інформацію про суми заробітної плати за 1992-1996 роки та в ній вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок) та, що дана довідка видана на підставі відомостей про заробітну плату за 1992 рік та на підставі накопичувальних відомостей про заробітну плату за 1993-1996 роки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.04.2025 року повідомлено, що 18.10.2023 відділом контрольно-перевірочної роботи № 2 управління контрольно перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 18.10.2023 № 0400-011003-1/17246. Перевіркою виявлено розбіжність між первинними документами та даними, заявленими у довідці про заробітну плату. Також встановлено, що утримання із заробітної плати прослідковуються тільки за 1992 рік. За результатами перевірки підприємством надано оновлену довідку № 58 від 18.10.2023 та пояснювальну записку від 18.10.2023. Згідно наданого акту та оновленої довідки було проведено допризначення пенсії з урахування заробітної плати за 1992 рік. Загальний розмір пенсії з 01.04.2025 становить 3549,80 грн.
Згідно наданого акту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області складеного за результатами перевірки достовірності та обгрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 18.10.2023 року №0400-011003-1/17246 вбачається, що досліджено відповідність сум нарахованої заробітної плати сумам утриманих внесків, а також арифметичну відповідність складових нарахованої заробітної плати та загальної суми. В первинних документах за 1992 рік міститься інформація про місяць та рік, за який нарахована заробітна плата, прізвище, ініціали, складові заробітної плати, утримання із заробітної плати. У накопичувальних відомостях за період з січня 1993 по грудень 1996 роки наявні суми нарахованої заробітної плати, утримання та податки відсутні (пояснювальна записка головного бухгалтера, щодо відсутності розрахункових відомостей про заробітну плату за період з січня 1993 по грудень 1996 роки, додається.).
Відповідно до пояснювальної записки від 18.10.2023 року до акту перевірки обґрунтованості виданих документів на оформлення пенсій, пов`язаних з нарахуванням заробітної плати зазначено, що ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» неодноразово проводила ремонт адміністративної будівлі, архів бухгалтерських документів переміщався в інші приміщення, в зв`язку з чим були втрачені «Розрахункові-платіжні відомості по заробітній платі» за 1993-1996 роки. Залишились тільки «Накопичувальні відомості».
Зі змісту оновленої довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №58 від 18.10.2023 року встановлено, що вона видана на підставі відомостей про заробітну плату за 1992р., на підставі накопичувальних відомостей про заробітну плату за 1993, 1994. 1995, 1996 роки. Довідка містить підписи уповноважених осіб та печатку підприємства.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, доказів щодо дефектності та/або недійсності вказаної довідки відповідачем не надано суду та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Порівнюючи довідку №0507-23 від 05.07.2023 року і довідку №58 від 18.10.2023 року судом першої інстанції встановлено, що суми нарахованої заробітної плати в розрізі місяців та років є ідентичними та не відрізняються.
Колегія суддів погоджується зі встановленим судом першої інстанції фактом про те, що обидві довідки містять інформацію про суми заробітної плати за 1992-1996 роки та в них вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок) та, що дані довідки видані на підставі відомостей про заробітну плату за 1992 рік та на підставі накопичувальних відомостей про заробітну плату за 1993-1996 роки.
Враховуючи, що чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, якими можливо підтвердити суми нарахованої заробітної плати, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що накопичувальні відомості про заробітну плату можуть бути тими документами, якими підтверджується нарахована позивачеві заробітна плата за період 1993-1996 роки.
Водночас, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження платіжних відомостей, а право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись у залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач повинен був врахувати довідку про заробітну плату за період з 1992-1996 роки та здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі її заяви від 28.03.2025.
В постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд також у постановах від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18, від 24.03.2020 у справі № 280/1411/16-а.
Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17.
Оскільки правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія, у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 19.09.2019 №686/21006/16-а.
При цьому, відсутні підстави вважати спірну довідку такою, що містить недостовірні дані, оскільки вона міститься в матеріалах особової пенсійної справи позивача та не визнавалася недійсною. Доказів зворотного Пенсійний орган під час розгляду справи не надав.
Крім того, позивач як громадянка України наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Неврахування пенсійним органом спірної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії є порушенням конституційних прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №560/3907/18 (адміністративне провадження №К/9901/20963/19).
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дійшло помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування заробітної плати на підставі довідки про заробітну плату за період 1992-1996 років.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату за період 1992-1996 років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки ТОВ «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» за період 1992 1996 років, починаючи з 01 квітня 2025 року.
Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Стосовно витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До позовної заяви та до клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу додано:
- договір про надання правової (правничої) допомоги №[номер приховано] від 29.11.2024;
- розрахунок до договору про надання правової (правничої) допомоги №[номер приховано] від 29.11.2024;
- акт прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано акт прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, з якого встановлено, що вчинені адвокатом дії в суді апеляційної інстанції складаються з наступних послуг:
- ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом апеляційної скарги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №160/25449/25 - 2000 грн;
- формування та подання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у справі №160/25449/25 - 3000.
Колегія суддів зазначає, що відшкодуванню судом підлягають послуги лише безпосередньо пов`язані з розглядом адміністративної справи.
Такі послуги, як ознайомлення, аналіз, вивчення адвокатом апеляційної скарги ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровської окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №160/25449/25 - не підлягають відшкодуванню, оскільки не пов`язані з безпосереднім представництвом адвоката в суді, вказані послуги є складовою підготовки адвоката для розгляду справи.
Визначена сума витрат на правову допомогу в акті має фіксований розмір гонорару, що свідчить про те, що вона не залежала від фактично наданих послуг та витраченого адвокатом часу в порушення п.п. 1-3 п.5 ст. 134 КАС України: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Таким чином, представником позивача при підготовці заяви про розподіл судових витрат та складання акту прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги не дотримано вимог п.п. 1-3 п.5 ст. 134 КАС України, що зумовлює неможливість підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі №160/25449/25 - залишити без задоволення
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі №160/25449/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак