ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 322/1806/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року по справі №322/1806/25 (головуючий суддя першої інстанції - Губанов Р.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (відповідач - 1), поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Загорія Вячеслава Сергійовича (відповідач - 2), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (відповідач - 1), поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Загорія Вячеслава Сергійовича (відповідач - 2) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6166792 від 17.11.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, закриття справи за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області» від 30.12.2025 року №2814/0/15-25 змінена територіальна підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року у справі № 322/1806/25 позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6166792 від 17.11.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, якою на нього накладено штраф в сумі 425,00 грн.
Закрито справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 50% витрат по сплаті судового збору, а саме 302,80 грн. (триста дві гривні 80 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем-1 подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини справи та не прийнято до уваги доводи відповідача. Оскаржувана постанова винесена в межах та у спосіб, визначені чинними процесуальним законодавством, а допущені розбіжності у назвах вулиць вказаних у протоколі не спростовують вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача - 1 на користь позивача понесені ним судові витрати у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції встановивши, що в діях позивача відсутній склад інкримінованого йому правопорушення, та скасувавши оскаржувану постанову, повинен був закрити провадження у справі за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідачі відзив на апеляційну скаргу позивача не подавали, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6166792 від 17.11.2025 року, яка винесена поліцейським СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Загорієм Вячеславом Сергійовичем, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 16.11.2025 року о 23 год. 57 хв. в селищі Новомиколаївка на вул. Павла Меленка, 24 позивач керував транспортним засобом Lexus, д.н.з. НОМЕР_1 , проте під час зупинки працівниками поліції не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а ПДР. Вказано, що працівником поліції проводилась відео фіксація на бодікамеру інв №29723.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено та відомостями стану розгляду справ, опубліковними на офіційному сайті «Судова влада України» підтверджено, що відносно позивача складено протокол за 1.1 ст. 130 КУпАП, розгляд якого в суді першої інстанції, на час вирішення цієї справи, триває.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь позивача зазначив, що відповідач не надав суду доказів, що підтверджують правомірність його постанови та доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху. Надані відповідачем відеозаписи з бодікамери є неналежним доказом, не підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не спростовують позицію позивача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Диспозиція ч. 1 ст. 126 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач під час події на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія.
Екіпажем СРПП здійснювалася відеофіксація події за допомогою нагрудної бодікамери. Щодо ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесена оскаржувана постанова.
Судом першої інстанції зазначено, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, поліцейські певних підрозділів ГУНП в Запорізькій області діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Національної поліції. Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Подібна за змістом позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 року у справі №724/716/16-а, від 18.03.2021 року у справі №809/466/17, від 28.04.2021 року у справі №2340/5048/18, від 09.07.2021 року у справі 806/1129/16. Так, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень.
З огляду на вказане, належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, тому позовні вимоги до поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Загорія Вячеслава Сергійовича, не можуть бути звернені.
Апеляційний суд дослідивши три файла відеозапису зроблених працівниками поліції на бодікамери, які стосуються предмету спору, а саме:
- 0002111_20211120251116232825_0015.MP4
- 0002111_20211120251116234326_0016.MP4
- 0002111_20211120251116235826_0016.MP4
встановив, що позивач повідомив працівникам поліції, що приїхав до себе додому, а також підтвердив, що намагався втекти від працівників поліції, при цьому повідомив, що у машині перебуває пасажир (запис 0002111_20211120251116232825_0015.MP4 - 23:31:40; 23:34:13; 23:35:08).
Проте, позивач стверджує про неможливість вчинення ним правопорушення, яке полягає у не наданні поліцейському посвідчення водія о 23:57 год. (як вказано в оскаржуваній постанові), оскільки як вбачається з відеозапису, у вказаний час вже відбувався розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Водночас слід зазначити, що вказані доводи не можуть братися судом до уваги, оскільки формальні допущенні неточності у часі при складанні постанови не спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що підтверджено відеозаписом.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, вказана подія за участю позивача мала місце на вулиці Козацький, а зазначена в постанові вул. Павла Маленка розташована поруч, отже, земельна ділянка по АДРЕСА_1 - місце вчинення правопорушення та земельна ділянка по вул. Павла Маленка, 24 межують між собою.
Колегія суддів вважає, що зазначена неточність не впливає на можливість ідентифікувати місце події та не спростовує встановлені фактичні обставини правопорушення.
Крім того, висновки суду першої інстанції стосовно спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності є хибними, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була складена відповідачем з дотриманням строків, визначених ст. 38 КУпАП, та фактично, в даному випадку, суд безпідставно ототожнив строк притягнення судом до адміністративної відповідальності та строк розгляду судом справи про оскарження рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності в порядку КАС України.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На виконання вимог статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, щодо неповного з`ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, тому у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року в адміністративній справі №322/1806/25 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року в адміністративній справі №322/1806/25 залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2026 року в адміністративній справі №322/1806/25 скасувати, та прийняти нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Загорія Вячеслава Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак