Справа № 344/13787/25
Провадження № 22-ц/4808/1483/26
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Мальцева
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А, Максюти І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Білана Андрія Михайловича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року у справі за позовом АТ КБ ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року АТ КБ ПРИВАТБАНК звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 09.02.2007 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (в подальшому назву змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", після чого - на акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК") укладено кредитний договір № 24К, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 25000,00 доларів США строком до 09.02.2012. Банк виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором, однак відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув гроші.
З метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, Банк прийняв рішення про зміну валюти заборгованості Позичальника на прийнятних для обох сторін умовах.
24.07.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 24К від 09.02.2007. У зв`язку із підписанням Додаткової угоди сторони домовилися, що заборгованість за Договором на дату укладання Додаткової угоди становить 34173,91 доларів США та 1471,78 грн. (п. 1.1. Додаткової угоди), та замінили валюту кредиту за Договором з долара США на гривню. У зв`язку з чим заборгованість відповідача, зазначена в п. 1.1 цієї Додаткової угоди, на дату укладення цієї Додаткової угоди становить 886225,11 грн. (п. 1.2. Додаткової угоди). Крім того, за рішенням Банку були прощені зобов`язання Позичальника по сплаті основного боргу за кредитом у розмірі 58591,76 грн. (п. 1.4 Додаткової угоди), а також зобов`язання Позичальника по сплаті процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за цим Кредитом в розмірі 731586,32 грн. (п. 1.5 Додаткової угоди). Таким чином, сторони дійшли згоди, що заборгованість Позичальника за кредитним договором станом на дату підписання Додаткової угоди становить 96047,03 грн. У пункті 1.6 Додаткової угоди сторони погодили нульову відсоткову ставку за користування кредитом у строк, зазначений в Графіку погашення кредиту.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 96 047,03 грн., за кредитним договором № 24К від 09.02.2007 року та додатковою угодою № 1 від 24.07.2017 року до кредитного договору № 24К від 09.02.2007 та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 2422,40 грн та судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 96 047,03 грн., за кредитним договором № 24К від 09.02.2007 року та додатковою угодою № 1 від 24.07.2017 року до кредитного договору № 24К від 09.02.2007, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвоката Білан А.М. безпосередньо до апеляційного суду подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять кредитного договору, складеного державною мовою, на який суд першої інстанції покликається у своєму рішенні. Тому, висновки суду стосовно укладення договору N° 24 не грунтуються на вимогах процесуального закону, сформовані на припущеннях. Наявність у справі додаткової угоди не може бути підставою констатації факту наявності у позивача права на звернення до суду, адже,п. 4 додаткової угоди вказує про незмінність інших умов договору. Тобто без дослідження умов основного договору, в тому числі і порядку переддоговірного вирішення спору, наявності чи відсутності процедури, з`ясування, чи дотримано позивачем процедури, чи є інші умови у кредитному договорі, які б перешкоджали чи унеможливлювали звернення позивача з відповідною вимогою, спір не можливо вирішити об`єктивно. Наявність у справі копії додаткової угоди до договору при відсутності основного договору не дає підстав для встановлення факту укладення такої угоди, адже зміни можна внести до існуючого правочину.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.3 ст.369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 96047,03 грн., і не перебільшує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 96 047грн (3028 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 09.02.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (в подальшому назву змінено на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", після чого - на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" укладено кредитний договір № 24К, відповідно до умов якого Відповідач отримав кредит у виді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 25000,00 доларів США строком до 09.02.2012 року на будівництво будинку, відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати кредит Позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки, а також виконати інші обов`язки передбачені кредитним договором.
Відповідно до пункту 2.1.2. кредитного договору, сторони погодили що надання кредиту відбувається шляхом видачі готівки через касу в межах суми визначеній в п. 1.1. Договору, при умові виконання Позичальником, передбачених обов`язків передбачених п.2.2.10. Договору.
Згідно з п.2.10. договору, позичальник зобов`язується належним чином оформити Договір, вказаних в п. 3.1. забезпечення виконання зобов`язання по договору.
Під «Належним оформленням Договору» сторони розуміють, підписання Позичальником договору.
Кредитний договір №24К від 09.02.2007 року підписаний ОСОБА_1 , про що свідчить проставлений підпис Відповідача в кредитному договорі (а.с.21).
24.07.2017 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 24К від 09.02.2007.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди, сторони дійшли згоди про наступне:
- заборгованість за Договором на дату укладання Додаткової угоди становить 34173,91 доларів США та 1471,78 грн., а саме: 1.1.1. заборгованість за кредитом - 5 916,13 доларів США, 1.1.2 заборгованість за відсотками 10 797,32 доларів США, 1.1.3 заборгованість за комісією 1 471,78 грн., 1.1.4 заборгованість за пенею 17 460,46 доларів США (п. 1.1. Додаткової угоди);
- замінити валюту кредиту за Договором з долара США на гривню. Заміна валюти Кредиту здійснюється за курсом НБУ гривні до долара США, який на дату укладання цієї Додаткової угоди складає 25,889731 грн. за 1,00 долар США. У зв`язку з чим заборгованість Відповідача, зазначена в п. 1.1 цієї Додаткової угоди на дату укладення цієї Додаткової угоди становить 886225,11 грн., а саме: 1.1.1. заборгованість за кредитом 153 167,01 грн., 1.1.2. заборгованість за відсотками 279 539,71 грн., 1.1.3. заборгованість за комісією 1 471,78 грн., 1.1.14. заборгованість за пенею 452 046,61 грн. (п. 1.2. Додаткової угоди).
Згідно з п. 1.3 Додаткової угоди, сторонами погоджено, що сума заборгованості, яка виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту по даті підписання цієї Додаткової Угоди зменшити на 731 586,32, а саме: відсотки у розмірі 279 539,71 грн., комісія у розмірі 0,00 грн., пеня у розмірі 452 046,61 грн.
Крім того, за рішенням Банку були прощені зобов`язання Позичальника по сплаті основного боргу за кредитом у розмірі 58 591,76 грн. (п. 1.4 Додаткової угоди), а також зобов`язання Позичальника по сплаті процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за цим Кредитом в розмірі 731 586,32 грн. (п. 1.5 Додаткової угоди).
У пункті 1.6 Додаткової угоди сторони погодили нульову відсоткову ставку за користування кредитом у строк зазначений в Графіку погашення кредиту.
Пунктом 1.7 Додаткової угоди передбачено, що Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту в строки зазначені в Графіку погашення кредиту (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди), що викладається в новій редакції та є невід`ємною частиною цієї Додаткової Угоди.
Згідно з п.3 Додаткової Угоди, термін позовної давності по вимогах про стягнення Кредиту, відсотків за користуванням кредиту, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років. Всі інші умови Договору залишаються незмінними (п.4 Додаткової Угоди).
Відповідно до Додатку №1 Додаткової угоди №1 до кредитного договору №24К від 09.02.2007 року, сторони погодили графік погашення заборгованості, який у загальному розмірі складає 96 047,03 грн.
Додаткова угода №1 від 24.07.2017 року до кредитного договору №24К від 09.02.2007 року та Додаток №1 Додаткової угоди №1 до кредитного договору №24К від 09.02.2007 року підписано ОСОБА_1 , про що свідчить проставлений підпис Відповідача (а.с.22-24).
Згідно розрахунку заборгованості, за кредитним договором №24K вiд 09.02.2007, укладеного АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , станом на 30.05.2025 року виникла заборгованість за кредитними зобов`язаннями на загальну суму 96 047,03 грн., що складається із загального залишку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у сумі 96047,03 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи. Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №24K вiд 09.02.2007 року на загальну суму 96 047,03 грн., що складається із загального залишку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у сумі 96 047,03 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Апелянт не оскаржує розмір заборгованості, а ставить під сумнів виникнення договірних відносин між сторонами, оскільки такі не доведені належним чином.
Разом з тим виникнення договірних правовідносин підтверджується договором від щ 09 лютого 2007 року та додатковою угодою №1 від 24 липня 2017 року, укладеною між сторонами (а.с22-23)
У справі, яка переглядається, позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» викладена українською мовою, тобто відповідає вимогам ЦПК України та Закону України від 25 квітня 2019 року «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також вказав, що до матеріалів справи він надав докази, якими, на його думку, ці обставини підтверджуються.
08 серпня 2025 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі, направив копію позовної заяви з копіями доданим документів, в тому числі копією кредитного договору, відповідачу.
14 жовтня 2025 року і 27 березня 2026 року представник відповідача ознайомилася із матеріалами справи (а.с.60, 101).
До суду відповідач та його представник не явилися, правом на відзив не скористалися, жодних письмових заперечень проти позову не подавали.
Тому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у матеріалах справи кредитного договору № 24, складеного державною мовою, свідчить про відсутність належних підстав для висновку суду про існування між сторонами відповідних договірних правовідносин, оскільки на момент підписання договору 09.02.2007 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» не відносився до державних органів та не мав заборони на укладення договору російською мовою.
Такий висновок колегії суддів базується на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 755/9389/22, провадження № 61-2083св24. При цьому Верховним судом зазначалося, що ЄСПЛ притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року). Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на позицію Верховного Суду від 12.03.2025 року у справі № 910/20940/21 (910/19964/23), до зазначено, що докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.
Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що додатковою угодою сторін від 24 липня 2017 року визначена сума заборгованості, з якою погодився і яку визнав позичальник. Додаткову угоду ОСОБА_1 не оспорював. При зверненні до суду банк не збільшував суму заборгованості, визначену додатковою угодою, а тільки виключав з неї певні складові.
У справі № 910/20940/21 (910/19964/23) від 12.03.2025 року, на правові висновки якої посилається відповідач, надані суду договори на російській мові саме і є предметом спору.
Більш того, відповідач і в апеляційній скарзі не заперечує, що він сам укладав, підписував кредитний договір в 2007 року, не вказує, що він не усвідомлював зміст договору, не заперечує той факт, що виконував договір, як і укладав і підписував додаткову угоду до кредитного договору в 2017 році.
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Відповідач не оспорював договір, не надав доказів, які б спростували факт підписання і виконання ним кредитного договору, умови якого йому були в 2007 році цілком зрозумілі.
Відтак, твердження апелянта про те, що позивач не довів вимог тільки тому, що надав копію кредитного договору в тому вигляді, як він був укладений власне ним самим та банком, не є слушними.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що сторони дійшли згоди по всім суттєвим умовам подальшого погашення кредиту, уклали 24 липня 2017 року додаткову угоду до кредитного договору від 09 лютого 2007 року, з якою відповідач погодився. При цьому, до і після підписання спірного договору позивач розумів умови кредитного договору і додаткової угоди до нього, не скористався правом на відкликання згоди на зміну умов укладеного кредитного договору, не звертався із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення окремих положень додаткової угоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін,а апеляційну скаргу без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білана Андрія Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18 серпня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А.Девляшевський
І.О.Максюта