УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа №560/2030/24
адміністративне провадження №К/990/37957/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, в якому просив:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24 лютого 2022 року - 07 липня 2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01 січня 2018 року;
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 07 липня 2023 року;
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;
-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення 24 лютого 2022 року - 31 грудня 2022 року, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпеченні (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, з врахуванням проведених виплат;
-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення 01 січня 2023 року - 07 липня 2023 року, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, з врахуванням проведених виплат;
-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно;
-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 07 липня 2023 року;
-зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24 лютого 2022 року - 07 липня 2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01 серпня 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної, додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Заступник начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою від 09.01.2026, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження №78566362 - боржника військова частина НОМЕР_4 на його правонаступника - Військова частина НОМЕР_1 при виконанні виконавчого листа №560/2030/24 виданого 16.06.2025 Хмельницьким окружним адміністративним судом на підставі рішення від 23.04.2024.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року заяву задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - без змін.
12 серпня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у цій справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 22 квітня 2026 року Сьомим апеляційним адміністративним судом розглянуто справу. В оскаржуваній постанові відсутні відомості про дату складання повного тексту судового рішення, а отже, останній день на касаційне оскарження припадав на 22 травня 2026 року, а з цієї касаційною скаргою військова частина НОМЕР_1 звернулася 12 серпня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
В касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Як підставу для поновлення строку на касаційне оскарження скаржник посилається на введення воєнного стану в Україні та зазначає, що він фактично безротаційно, безперервно від дня свого створення бере участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що в свою чергу ускладнює вчасне отримання та опрацювання судових документів в тому числі.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає наступне.
Так, після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на касаційне оскарження судових рішень та їх обчислення до КАС України не вносилось.
Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суд погоджується, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб`єктів владних повноважень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Суд не заперечує, що обставини введенням в Україні воєнного стану і залучення особового складу військової частини до дій по захисту Вітчизни могли утруднити дотримання строку на касаційне оскарження, втім зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу тощо).
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Отже, доводи скаржника про неможливість своєчасно подати цю касаційну скаргу через введення в Україні воєнного стану і залученням особового складу до виконання бойових завдань у контексті обставин цієї справи Верховний Суд уважає необґрунтованими.
Враховуючи викладене, доводи скаржника не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на касаційне оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
Відтак, враховуючи викладене, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі Суд визнає неповажними.
Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, проте відповідачем до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
В касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з мотивів відсутності коштів.
Перевіривши викладені доводи щодо несплати судового збору, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, автор касаційної скарги не є суб`єктом, на якого в цьому випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, у зв`язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3328,00 грн.
Однак відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що дорівнює 2 662,40 грн.
Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102; код ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: [рахунок приховано]; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)».
Також частиною четвертою статті 330 КАС України зазначено, що у разі подання касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, проте Судом встановлено, що доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим учасникам справи (позивачу) скаржник не надав.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження, документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі та надання доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
У Х В А Л И В:
1. Клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії- відмовити.
2. Визнати неповажними, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у цій справі.
3. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у цій справі - залишити без руху.
4. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом:
- подання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження;
- подання до Верховного Суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі;
- подання до Верховного Суду доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим (позивачу) учасникам справи.
5. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані Судом неповажними або відсутністю заяви про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
6. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
7. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: В.М. Соколов
О.В. Кашпур