УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/11850/25
адміністративне провадження №К/990/35734/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №420/11850/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 29.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №420/11850/25.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Рисоіл Термінал». Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області: форми «Р» від 31.12.2024 №57325/15-32-07-03-20 на суму 2.669.865,00 грн, форми «Р» від 31.12.2024 №57321/15-32-07-03-20 на суму 1.006.889,00 грн, форми «ПС» від 31.12.2024 №57331/15-32-07-03-20 на суму 1 020 грн, форми «ПН» від 31.12.2024 №57329/15-32-07-03-20 на суму 3400,00 грн, форми «П» від 31.12.2024 №57315/15-32-07-03-20 в частині визначення суми завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 12.250.488,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано втретє, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 12.03.2026, від 08.06.2026.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд може поновити пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Скаржник у межах строку, встановленого законом, добросовісно вживав усіх заходів для подання касаційної скарги, а після повернення скарги для приведення її у відповідність із вимогами статті 328 КАС України, зокрема здійснив повторний правовий аналіз матеріалів справи, зіставив мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень із чинною редакцією статті 328 КАС України та релевантною практикою Верховного Суду. Зазначені дії об`єктивно потребували часу, а їх здійснення не свідчить про недобросовісність або зловживання процесуальними правами з боку контролюючого органу.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Скаржником не доведено наявність поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження, не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Головне управління ДПС в Одеській області вважає, що наразі підставами для касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанції по даній справі є зокрема підстави, передбачені п.1 ч.4 ст. 328 та п.4 ч.4 ст. 328, з відповідним посиланням на п.1 ч.2 ст.353 КАС України, а саме - судами апеляційної та першої інстанції порушено норми як матеріального права, так і процесуального права в частині встановлення обставин у справі та дослідження зібраних доказів, крім того зроблено суперечливі висновки щодо встановлених обставин у справі.
Податковим органом зазначено, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, відповідно до якої визначальним для вирішення спорів про податкові наслідки господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарської операції, а не преференційна оцінка одного окремого доказу у відриві від решти матеріалів справи. Також скаржником вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №820/2257/17, від 03.06.2021 у справі №160/3944/19 та від 26.02.2024 у справі №560/8533/22.
Скаржником вказано, що суд апеляційної інстанції надав визначальне значення висновку судово-економічної експертизи № 03/1 від 22.05.2025, складеному на замовлення самого позивача поза межами процесуальних дій контролюючого органу і до відкриття провадження у справі та на цій підставі залишив без оцінки сукупність документальних доказів контролюючого органу. Судами обох інстанцій залишено без будь-якої правової оцінки офіційну відповідь Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про невидачу фітосанітарних сертифікатів ТОВ «РИСОІЛ ЮГ» доказ, безпосередньо спростовуючий версію позивача про ідентичність партій оливи. Таке ухилення від дослідження доказу, що має самостійне і визначальне значення для встановлення предмета поставки, є порушенням статей 90, 244 КАС України та самостійною підставою для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій зроблено висновки, що «…ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» купував у ТОВ «Сан Флауер» згідно договору поставки № РТ19-01 від 11.01.2019 року олію соняшникову нерафіновану (першого гатунку із насіння соняшника врожаю 2018 року, українського походження) в кількості 700,00м.т. та в подальшому згідно договору №04/02-1 від 04.02.2019 року ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» реалізувало ТОВ «РИСОІЛ-ЮГ» (покупець) олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, з насіння соняшнику, врожаю 2018 року, українського походження, загальна кількість - 700,000 м. т. Якісні характеристики, як і кількість олії що зазначена у вказаних договорах є ідентичними…
…З матеріалів справи вбачається, що олія була доставлена постачальником ТОВ «Сан Флауер» у потужності терміналу ТОВ «Рисоіл-Юг» у строк з 16.01.2019 по 08.02.2019. Ця ж олія була одночасно продана Товариством на користь ТОВ «Рисоіл-Юг» у період 04.02.2019, 08.02.2019, а тому з урахуванням термінів придбання і завезення та подальшого одночасного продажу, тривалий процес виморожування олії об`єктивно не вбачається? можливим, що вірно вказано позивачем. Також, судом не встановлено, що товариство мало виробничі можливості змінити якість олії соняшникової, тобто здійснення технологічного процесу виморожування. Також договір ТЕО не передбачає здійснення виморожування олії соняшникової, яка знаходилась на зберіганні експедитора. З огляду на вищевикладене, неправомірними є висновки контролюючого органу щодо визначення однієї і тієї ж олії як двох різних партій олій та неправомірної кваліфікації операції як «безоплатне отримання» олії, що була Товариством продана ТОВ «РисоілЮг».
Щодо зазначення відповідачем в: рахунках №000020 від 04.02.2019 року та №000021 від 08.02.2019 року; видаткових накладних № 21 від 04.02.2019 року та №22 від 08.02.2019 року назви товару "олія соняшникова нерафінована виморожена", суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції враховує посилання позивача, що бухгалтер ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" в зазначених документах бухгалтерському обліку допустила описку у назві олії соняшникової замість "не вимороженої" зазначила як виморожена. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що технічні описки в первинних документах (видаткових накладних тощо) не позбавляють документ статусу носія інформації про господарську операцію, якщо можна встановити її зміст та обсяг.».
Судами попередніх інстанцій зауважено, що "...відповідач під час проведення перевірки не встановив та не надав як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, щодо безоплатного отримання позивачем товару «олія соняшникова нерафінована виморожена», а також про обліковування позивачем в бухгалтерському обліку ТОВ «СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» двох різних партій олій в січні-лютому 2019 року, а отже висновок відповідача в акті перевірки про заниження доходу позивачем на суму 12250488,00 грн. з продажу олії соняшникової на користь ТОВ «Рисоіл-Юг», у зв`язку з тим, що олія соняшникова була «безоплатно отримана» з невідомих джерел (тобто відсутні витрати на її придбання) є необґрунтованим, безпідставним та не ґрунтується на первинних документах.".
Крім того в матеріалах справи наявний висновок судово-економічної експертизи № 03/1 від 22.05.2025 судового експерта Тимофєєнко С.А., яким документально не підтверджується висновок Акту №51427/15-32-07-03-15 від 21.11.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ", код ЄДРПОУ 31786337, в частині порушення п. 198.5 ст. 198, п.201.10 ст.210 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами) щодо не реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 2427150,00 грн.
При цьому судами враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.03.2023 у справі №804/644/16, від 23.10.2020 у справі №816/2932/15, від 30.10.2025 у справі №380/27500/23. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №420/11850/25 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
М.М. Яковенко