УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа №140/3061/25
адміністративне провадження № К/990/34343/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №140/3061/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОДЕГШ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОДЕГШ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2024 за формою «З» № [номер приховано], яким до позивача застосовано штраф в розмірі 1.622.489,29 грн, від 05.11.2024 за формою «З» №[номер приховано], яким на до позивача застосовано штраф в розмірі 417.624,90 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 22.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №140/3061/25.
Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про уточнення касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, надано платіжну інструкцію від 18.12.2025 №4964, відповідно до якої сплачено 48448,00 грн судового збору.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження податковим органом вказано, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку касаційного оскарження, скаржник не зволікав з поданням повторної касаційної скарги, зазначено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду із скаргою, зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень. Скаржником вказано, що КАС України не визначає строку, протягом якого особа може повторно подати касаційну скаргу.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вчетверте, попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 12.01.2026, від 09.02.2026, від 20.04.2026.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху податковим органом вказано підставою касаційного оскарження підпункт 1 пункту 2 статті 353 КАС України, зазначено, що суди своїми рішеннями дали змогу та створили прецедент не сплачувати податки при відчуженні описаного майна та уникати штрафу. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.10.2024 є похідними від податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, які не оскаржені та підтверджують спосіб погашення податкового боргу. Суди не дали оцінки даному факту а скасувавши ППР щодо штрафу за неналежне виконання рішення про опис та податкову вимогу фактично обнулили податковий борг та спосіб його погашення.
Верховний Суд зауважує, що контролюючим органом при цьому не вказано пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, який передбачає підставку касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті через неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
При цьому пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України визначає, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини 4 статті 328 КАС України.
Разом з цим, скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з суттєвими порушеннями приписів підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України в частині забезпечення контролюючим органом прав платника податків під час та за наслідками проведення перевірок та в частині строків їх прийняття, також з істотними порушеннями вимог Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №584, та Порядку призначення та звільнення податкового керуючого з визначенням його функцій та повноважень, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.05.2017 №529, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2017 за №786/30654, Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 №859/30727, не відповідають усім критеріям правомірності рішень, визначеним статті 2 КАС України, що не спростував апелянт.
Доводи касаційної скарги зводяться до висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Разом з тим, у цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання скаргою Головного управління ДПС у Волинській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №140/3061/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №140/3061/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко