УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа №240/1624/25
адміністративне провадження № К/990/33492/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №240/1624/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Коростенський машинобудівний завод» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 03.12.2024 №0002826900405, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначеної пунктом 201.10 статтi 201, підпунктом 69.1 пункту 69 пiдроздiлу 10 ХХ, пунктом 89 пiдроздiлу 2 роздiлу ХХ Податкового кодексу України, та згідно з пунктом 120-1.1 статтi 120-1, пунктом 90 пiдроздiлу 2 роздiлу ХХ Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних застосовано штраф у розмірі 2.454.208,28 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у задоволенні позову відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі №240/1624/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №00[телефон приховано] в частині нарахування штрафних санкції в розмірі 2.454.208,28 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» судовий збір в розмірі 74457,00 грн.
За наслідками касаційного перегляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області Верховним Судом 09.03.2026 винесено постанову, якою касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №240/1624/25 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коростенський машинобудівний завод» задоволено. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №00[телефон приховано] в частині нарахування штрафних санкції в розмірі 2.454.208,28 грн.
До Верховного Суду 17.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №240/1624/25.
Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого вказано, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк. ГУ ДПС продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою. Скаржником зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 08.07.2026.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Також Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху податковим органом вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 201, пункт 112.2 статті 112, пункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2025 у справі №200/4768/23, від 02.04.2026 у справі №380/3573/25. Податковим органом зауважено, що судом проігноровано, що наявність вини підтверджується часом, коли платник почав виконувати свій податковий обов`язок, а саме направлення податкових накладних на реєстрацію здійснювалось тільки в 2024, що підтверджується долученеми квитанціями. Долучені квитанції підтверджують, несвоєчасть виконання свого податкового обов`язку у строки передбачені пунктом 201.10 ст. 201 ПК України до 08.02.2023, та п. 89 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. На думку скаржника, позивач здійснював господарську діяльність, мав змогу укладати та виконувати договори, проте, з певних суб`єктивних причин, не виконав належним чином свій податковий обов`язок. Вказані тези перебувають у логічному конфлікті між собою. Ураховуючи проміжок часу, протягом якого платником податків були системно допущені вказані правопорушення, можливість виконання податкових зобов`язань з боку платника податків є очевидною. Податковим органом вказано, що судом не встановлено дійсні обставини справи та не надано їм належну оцінку в розрізі податкового законодавства та з урахуванням необхідності встановлення обставин, визначених Касаційним адміністративним судом ВС. Натомість, маючи у матеріалах справи відповідні докази, надані стороною як позивача, так і відповідача, суд, пославшись на ненадання розрахунку ГУ ДПС, самоусунувся від дослідження питання наявності податкової накладної від 27.01.2020 № 1 та не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2025 у справі №200/4768/23, обмежившись висновком про безпідставність доводів контролюючого органу. Отже, висновки акта перевірки, які покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не були повною мірою перевірені судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначає, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Суд зауважує, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 02.04.2026 №380/3573/25 стосуються процесуальних питань, крім того дане рішення не є остаточним, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Разом з тим, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що у спірний період позивач не мав реальної можливості своєчасно виконати податковий обов`язок щодо реєстрації податкових накладних, що є підставою для задоволення позовних вимог.
З метою встановлення правильного розміру штрафної санкції, суд апеляційної інстанції зобов`язував податковий орган надати уточнений (деталізований) розрахунок штрафних санкцій, оформлений у вигляді таблиці, у якому щодо кожної податкової накладної/розрахунку коригування має бути чітко зазначено: дату складання, дату подання на реєстрацію в ЄРПН, дату отримання квитанцій (№1, №2), результат розгляду (реєстрація, зупинення, відмова), дату фактичної реєстрації (у разі її здійснення), граничний строк реєстрації, кількість днів прострочення, застосовану норму податкового законодавства, а також розмір штрафної санкції по кожній ПН/РК. Проте відповідач лише частково виконав вимогу суду, надавши копії квитанцій, однак не надав суду уточненого розрахунку штрафних санкцій.
Скаржником не наведено спростування таких висновків суду, не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків.
Разом з тим, у цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області про поновлення строку касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №240/1624/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №240/1624/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Яковенко