Справа № 450/3261/24 Провадження № 2/450/1032/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" червня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Данилів Є.О.
з участю секретаря судового засідання Хохолик О.І.
представника позивача - адвоката Заставного Р.А.
представника відповідача - адвоката Петрик І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Пустомити в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування майнової шкоди. В обґрунтування своєї позиції зазначає, 12.11.2023р. о 21 год. 50 хв. на вул. Миру в с. Зимна Вода, Львівського району Львівської області водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , порушуючи вимоги пунктів 2.3 «Б», 10.1 Правил дорожнього руху, не був уважний, при зміні напрямку руху, здійснюючи маневр повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки "AUDI S5" р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 який рухався головною дорогою, після чого по інерції скоїв зіткнення з автомобілем марки "Volkswagen Passat" р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який перебував на другорядній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивачці ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу марки "AUDI S5" р.н. НОМЕР_2 завдано матеріального збитку.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.09.2023 року транспортний засіб марки "AUDI S5" р.н. НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 .
Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 12.04.2024р. відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КупАП. На підставі п.7 ст.2.47 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. На момент ДТП, яке мало місце 12.11.2023р., згідно Поліса №ЕР-216499543 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант», транспортний засіб - "Volkswagen Golf р.н. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , був забезпеченим транспортним засобом. Згідно даного Поліса страхова сума за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 160 000 грн., розмір франшизи становить 0,00грн.
Відповідно до угоди про розмір страхового відшкодування від 10.06.2024р. підписаного між потерпілим, позивачкою ОСОБА_1 , та страховиком ТДВ СК "Альфа- Гарант" узгоджено, що розмір матеріального збитку за випадком, що стався 12 листопада 2023року - становить 150 000грн. Страховик і потерпіла досягли згоди, що сума страхового відшкодування за вказаним страховим випадком визначена в розмірі 150 000грн. з урахуванням франшизи, яка за полісом 216499543 складає 0,00грн. Відповідно до листа - відповіді страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» від 17.06.2024р. страховик здійснив виплату страхового відшкодування без проведення експертизи, сторони дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, з урахуванням франшизи, в розмірі 150 000, 00 грн. Саме дану суму страхового відшкодування (в межах страхового ліміту) виплачено 10.06.2024 року страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант» позивачці, як потерпілій. Однак, виплачена страховиком сума страхового відшкодування є недостатньою для повного відшкодування позивачці шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка відбулася 12.11.2023р.
З урахуванням наведеного з відповідача в користь позивача підлягає стягненню майнова шкода завдана йому внаслідок пошкодження її автомобіля в розмірі 787 462 грн. 56 коп., виходячи з наступного розрахунку: 947 462,56 грн. / вартість відновлювального ремонту автомобіля "AUDI S5 Sportback 3,0 TFSi 3 dr 8АТ 354 k.c." реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його у ДТП 12.11.2023р., визначена згідно висновку експерта №144 від 324р. / - 160 000грн. / ліміт відповідальності страховика, визначений Полісом №ЕР- 43 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ; транспортних засобів / - 0, 00 грн. франшиза = 787 462 грн. 56 коп. Зазначену суму просить позивач стягнути на його користь з відповідача.
Разом із тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на правову допомогу, в розмірі 30 000 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 6 000 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 11.02.2025 року підготовче провадження в цивільній справі за позовною заявою закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в справі докази у своїй сукупності та взаємозв`язку, доходить переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.09.2023 року транспортний засіб марки "AUDI S5" р.н. НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 .
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.02.2024 року у справі № 450/5667/23 закрито провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 12.04.2024р. відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КупАП. На підставі п.7 ст.2.47 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Як вбачається із вказаної постанови, 12 листопада 2023 року о 21 год. 50 хв. на вул. Миру, в с. Зимна Вода Львівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, при зміні напрямку руху, здійснюючи маневр повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ауді» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався головною дорогою, після чого по інерції скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_4 , який перебував на другорядній дорозі, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «Б», 10.1 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримати механічні пошкодження.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до угоди про розмір страхового відшкодування від 10.06.2024р. підписаного між потерпілим, позивачкою ОСОБА_1 , та страховиком ТДВ СК "Альфа- Гарант" узгоджено, що розмір матеріального збитку за випадком, що стався 12 листопада 2023року - становить 150 000грн. Страховик і потерпіла досягли згоди, що сума страхового відшкодування за вказаним страховим випадком визначена в розмірі 150 000грн. з урахуванням франшизи, яка за полісом 216499543 складає 0,00грн.
Відповідно до листа - відповіді страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» від 17.06.2024р. страховик здійснив виплату страхового відшкодування без проведення експертизи, сторони дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, з урахуванням франшизи, в розмірі 150 000, 00 грн. Саме дану суму страхового відшкодування (в межах страхового ліміту) виплачено 10.06.2024 року страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант» позивачці, як потерпілій.
Згідно висновку експерта судової автотоварозновчої експертизи від 14 лютого 2024 року №144 вартість відновлювального ремонту автомобіля "AUDI S5 Sportback Guatto iTFSi 3 dr 8AT 354 k.c." реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження у 12-11.2023р., після його огляду в цінах на день його останнього огляду 19.01.2024р. без ПДВ, становить 947 462, 56 грн.
Станом на 12.11.2023 року автомобіль «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований у ТДВ СК «Альфа-Гарант», згідно полісу № 216499543.
Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст.980 ЦК України).
Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Як зазначив позивач в позовній заяві та підтвердила представник позивача в судовому засіданні, ТДВ СК «Альфа-Гарант» відшкодувала позивачу 150 000 грн. Разом із тим, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля AUDI S5 Sportback Guatto iTFSi 3 dr 8AT 354 k.c." реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 947 462,56 грн.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення спірних правовідносин були регламентовані, зокрема, Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
За змістом ст.3 Закону №1961-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 147/66/17).
Так, системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика) дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.
При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Зазначений правовий висновок неодноразово та послідовно зазначається у постановах Верховного Суду у релевантних справах, зокрема в постанові Верховного Суду від 25.05.2022 року у справі № 503/1597/16-ц.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.07.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача - Петрик І.Я. про призначення комплексної судової інженерно-транспортної експертизи та експертизи відео-, звукозапису, - відмовлено. Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 12.04.2024р., яка набрала законної сили, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КупАП. На підставі п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
При вирішенні справи, суд не вправі вже обговорювати вину відповідача (ступінь його вини), а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. Відповідні правові висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року №234/16272/15-ц.
У поданому клопотанні представник відповідача, не зважаючи на наявність постанови суду, якою встановлено вину відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, намагається спростувати вину відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП 12.11.2023 року під час якого було пошкоджено автомобіль позивачки, посилаючись при цьому на висновок експерта № 5041-Е від 16.01.2024року, складеного судовим експертом О.О. Давидович, який згідно постанови Львівського апеляційного суду від 12.04.2024року визнано недопустимим доказом.
Питання, які ставить представник відповідача - адвокат Петрик І.Я. на вирішення комплексної судової інженерно-транспортної експертизи та експертизи відео-, звукозапису, не входять до предмету доказування у даній справі.
А тому, із урахуванням зазначених вище законодавчих положень, оскільки вина водія застрахованого транспортного засобу встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, є підстави для стягнення з ОСОБА_2 суми відшкодування, що перевищує вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу, тобто 787 462,56 грн. (947 462,56 - 160 000 = 787 462,56).
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 7874 грн. 63 коп.
Окрім того суд зазначає, що витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).
Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. На це вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22, відступаючи від попередніх позицій касаційних судів.
Тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 27.11.2023 року в розмірі 6000 грн., вартість якої підтверджується роздруківкою скріншоту квитанції з мобільного телефону позивача про перерахування ТзОВ Фірма «Експертиза» грошових коштів.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання професійної правової допомоги № 2Б/0038 від 29.04.20224 року, укладений між АО «Всеукраїнський ЦАР ДТП «Автопоміч» та ОСОБА_1 із додатками № 1 від 29.04.2024 та № 2 від 24.05.2024 року; детальний опис робіт від 01.07.2024 року, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 30 000 грн.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 10000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
позовні вимоги ОСОБА_1 , - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 787 462,56 (сімсот вісімдесят сім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 56 коп. на відшкодування завданої майнової шкоди, пов`язаної із знищенням транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування витрат, понесених позивачем на проведення судовим експертом транспортно-товарознавчого дослідження.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 7874 (сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 63 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 24.06.2026 року.
Суддя Є. О. Данилів