464/5003/26
2-а/465/186/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
18.08.2026 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова М.І. Гулієва, вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕГА №2058385 від 29.06.2026, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася у Сихівський районний суд м. Львова із заявою про скасування постанови серії ЕГА №2058385 від 29.06.2026.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 09.07.2026 матеріали заяви направлено за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Франківського районного суду м. Львова Гулієвій М.І.
У ході вивчення питань щодо відповідності поданої заяви вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що така не відповідає вимогам закону, у зв"язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення заяви без руху за наступних підстав.
Ч.2 ст.159 КАС України визначено, що заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява.
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування (ч.1 ст.160 КАС України).
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відтак, на виконання вимог ч.1 ст.46 та ч.1 ст.160 КАС України, ОСОБА_1 слід уточнити назву заяви по суті справи, з якою вона звернулася в суд, а також вірно зазначити учасників судового процесу у позовному провадженні, зокрема відповідача, який в поданій заяві відсутній.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч.2 ст.175 ЦПК України).
Ч.5 ст.160 КАС України передбачено ряд вимог, яким має відповідати позовна заява.
Відповідно до ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення ч.5 ст.160 КАС України, в адміністративному позову ОСОБА_1 не зазначено:
- повне найменування відповідача його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) позивача, відомі номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача;
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, натомість, в заяві міститься лише повідомлення про виклик 102 з метою побачення з племінниками;
- докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- власне письмове підтвердження ОСОБА_1 про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Однак, в порушення ч.1 ст.161 КАС України, ОСОБА_1 не долучено копії позовної заяви та документів для відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
18 березня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду за наслідком розгляду касаційних скарг по адміністративній справі № 543/775/17 ухвалено постанову, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, суд, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, зазначає, що за подання фізичною особою адміністративного позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Ч.1 ст.3 цього Закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно вимог ч.1 ст.4 цього ж закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 665,60 гривень.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду.
Відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.81 № R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Відтак, ОСОБА_1 до позовної заяви слід долучити оригінал квитанції про сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 665,60 гривень.
Слід зазначити, що зазначення в ухвалі суду недоліків поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
П.2 ч.5 ст.44 КАС України визначено, що учасники справи зобов"язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи, а п.5 - подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали, а також зобов`язати ОСОБА_1 надати суду документи про усунення недоліків як для суду, так і для відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, -
постановив:
заяву ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕГА №2058385 від 29.06.2026 - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків.
Попередити ОСОБА_1 , що у випадку невиконання вимог цієї ухвали заява підлягає поверненню.
Копію ухвали про залишення заяви без руху надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Гулієва