Номер провадження: 22-ц/813/7248/26
Справа № 506/249/26
Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.
Доповідач Лозко Ю. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 13 травня 2026 року
у цивільній справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Окнянська правда» про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації речових прав
встановив:
27 березня 2026 року заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просить:
1.Витребувати у ОСОБА_1 та у ТОВ «Окнянська правда» на користь держави в особі Одеської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку площею 0,1612 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0140 та має 12 поворотних точок за наступними координатами: № 1 - координати: Х - 5 255 5423268, Y-3 291 9073594; № 2 - координати: Х - 5 255 569,652, Y-3 291 961,531; № 3 - координати: Х - 5 255 566,334, Y-3 291 965,112; № 4 - координати: Х - 5 255 555,427, Y-3 291 967,725; № 5 - координати: Х - 5 255 543,472, Y-3 291 966,294; N- 6 - координати: Х - 5 255 534,979, Y-3 291 960,545; № 7 - координати: Х - 5 255 529,360, Y-3 291 953,951; № 8 - координати: Х - 5 255 526,423, Y-3 291 945,616; № 9 - координати: Х - 5 255 524,618, Y-3 291 932,144; № 10 - координати: Х - 5 255 526,661, Y-3 291 922,895; № 11 - координати: Х - 5 255 531,972, Y-3 291 912,971; № 12 - координати: Х - 5 255 540,067, Y-3 291 908,140;
2.Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,6737 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0140, що розташована за межами населених пунктів Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (запис про речове право № 17599489 від 16 листопада 2016 року, реестраційний номер об`єкта нерухомого майна 1093688651231) з одночасним припиненням права приватної власності;
3.Скасувати державну реестрацію права оренди ТОВ «Окнянська правда» на земельну ділянку площею 4,3737 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0140, що розташована за межами населених пунктів Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (запис про інше речове право №17601643 від 16 листопада 2016 року, ресстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1093688651231) з одночасним припиненням права оренди;
4.Скасувати державну реестрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0140, площею 4,6737 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно ціеї земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що 06 жовтня 2004 року на підставі розпорядження голови Красноокнянської районної державної адміністрації № 182/A-2004 від 01. Липня 2004 «Про затвердження плану уточнення меж i площ сільськогосподарських угідь ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серія та номер ОД N- 046855, загальною площею 4,6735 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0140, що розташована на території Довжанської сільської ради.
16 листопада 2016 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину за законом зареєстрував право власності на вказану вище земельну ділянку, яку на підставі договору оренду передав у користування ТОВ «Окнянська правда».
Згідно листів Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 16 вересня 2024 за
№ 2693/10/0 l- 13/2-24/1003 та №2165/10/01-13/2-25/91 8 від 14 липня 2025, від 26 лютого 2026 за № 671/10/01 -13/2-26/182 в межах вказаної вище ділянки розташований курган-пам`ятка, який взято під охорону держави згідно рішення виконавчого комітету одеської обласної ради депутатів трудящих №381 від 27 липня 1971 року.
Проведеним оглядом земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0140, площею 4,6735 га, у рамках кримінального провадження
№ 42025162510000023 від 02 червня 2025 року за ч. 1 ст. 364 KK України встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташований курган орієнтовною висотою близько 2 метрів, діаметром близько 25 метрів, який на момент огляду частково розораний, вкритнй рослинністю. При візуальному обстеженні пошкодження центральної частини пам`ятки археології не зафіксовано. Однак установлено, що частина пам`ятки знищується в результаті багаторічної оранки (крайня найнижча частина курганного насипу).
Враховуючи порушення інтересів держави та відсутність органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції та представницькі повноваження у цій сфері, посилаючись протиправність зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки історико-культурної спадщини, а також на її незаконне володіння ТОВ «Окнянська правда», зважаючи на положення ст. 387 ЦК України, прокурор вважав наявними правові підстави для пред`явлення позову прокуратурою, яка набула статусу позивача, в межах повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру" та ЦПК України.
Ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 13 травня 2026 року вказаний вище позов повернуто.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури
Мерімерін К.Г. просить скасувати ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 13 травня 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що він звернувся до суду з вимогою витребування майна з чужого незаконного володіння за ст. 387 ЦК України, оспорюючи добросовісність набувача.
Відтак, питання про застосування механізму ч. 5ст. 390 ЦК України (попередній депозит і компенсація добросовісному набувачеві) може постати лише у разі встановлення судом добросовісності відповідача під час розгляду справи по суті та на етапі ухвалення рішення, але не як передумова допуску позову до розгляду.
Нав`язування позивачу іншого підходу чи інструменту захисту на стартовій стадії суперечить принципу диспозитивності, межам ст. 187 ЦПК України і стандарту доступу до правосуддя, з огляду на що висновки суду першої інстанції у цій частині є передчасними.
Посилання суду першої інстанції на Прикінцеві та перехідні положенняЗакону №4292-ІХ є необґрунтованими, оскільки вони не встановлюють безумовної вимоги внесення визначеної експертно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду в усіх віндикаційних справах і не наділяють суд повноваженнями створювати кваліфікаційну умову для відкриття провадження на стадії прийняття заяви; вони застосовні у вузькій ситуації витребування від добросовісного набувача і розкриваються через механізм ч. 5 ст. 390 Цивільного кодексу України саме під час постановлення рішення.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 у справі № 910/20528/21).
Таким чином, обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.
Відтак, з огляду на неможливість перевірки добросовісності набувача земельної ділянки на стадії відкриття провадження у справі, вимога суду про надання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна є такою, що не узгоджується з диспозицією статті ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Днем вручення судового рішення є день: отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.п.2,3 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Відповідач ТОВ «Окнянська правда» отримало у електронний кабінет копію ухвали Одеського апеляційного суду від 02 червня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Відповідач ОСОБА_1 отримав особисто під підпис копію зазначеної вище ухвали суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2026 року, з огляду на положення ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження за матеріалами, що містяться у справі, зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення позовної заяви, право на апеляційне оскарження якої регламентовано п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Повертаючи позов прокурора, суд першої інстанції, виходив з того, що 9 квітня 2025 року набув чинності Закон N 4292-IX, тому відповідно до статей 390, 391 ЦК України, пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 4292-IX, частини четвертої статті 177 ЦПК України прокурор мав усунути недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми у розмірі оцінки (експертно-грошової оцінки земельних ділянок), здійсненої в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку земель", чинної на дату подання позовної заяви, однак прокурор вказані вимоги закону не виконав, що свідчить про неможливість розгляду вказаної справи судом.
Однак з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту:
«5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 2 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону№ 4292-IX частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину другу статті 185 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) підкреслено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.
Верховний Суд виробив сталий підхід про те, що положення частини п`ятої статті 390 ЦК поширюються на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 28 січня 2026 року у справі № 922/2555/21 сформулював висновок про те, що "положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. У випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.
У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.
Подібні висновки у спірних правовідносинах викладено у постановах від 10 грудня 2025 року у справі № 354/1754/24 (провадження № 61-12524св25), від 4 лютого 2026 року у справі № 354/358/25 (провадження № 61-15655св25), від 25 лютого 2026 року у справі № 603/102/25 (провадження № 61-16431св25), від 02 квітня 2026 року у справі № 676/47/21, від 06 березня 2026 року у справі № 187/1157/24, від 17 червня 2026 № 354/2126/24 (61-16099св25), від 19 червня 2026 № 363/4050/25 (N 61-828св26), від 24 червня 2026 № 751/5936/25 (провадження № 751/5936/25).
За висновками Касаційного господарського суду у справі № 922/2555/21 за умов, що прокурор заявляє вимоги про витребування майна до фізичної особи як недобросовісного набувача, внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду (частина шоста статті 164, частина друга статті 174, частина тринадцята статті 238 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України) не є обов`язковим для подальшого розгляду справи.
Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 01 грудня 2025 року в справі № 354/419/25 (провадження N 61-11906св25), від 10 грудня 2025 року в справі № 354/417/25 (провадження N 61-12635св25), що свідчить про сформовану й сталу практику застосування норм права у спірних правовідносинах.
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на недобросовісність набувача спірної земельної ділянки. Зокрема, вказував на належність спірної земельної ділянки до особливо цінних земель історико-культурного призначення державної власності, що виключає можливість набуття її у приватну власність.
Крім того, у заяві, поданій на виконання вимог ухвали Окнянського районного суду Одеської областівід 15 квітня 2026 року, прокурор заперечував проти продовження строку для усунення ним недоліків позову з підстав невнесення ним, як позивачем, суми компенсації на депозитний рахунок суду та зазначав, що відповідач, на думку прокурора, не є добросовісним набувачем земельної ділянки, а, отже, наведені зміни до законодавства не підлягають застосуванню.
Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувача земельної ділянки, тому положення частини п`ятої статті 390 ЦК до спірних правовідносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів суд може вирішити лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження фактично вдався до оцінки обраного позивачем способу захисту порушеного права, доказів, наданим ним, та встановлення наявності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються вимоги, що є неприпустимим.
Отже, судом неправильно застосувано до спірних правовідносин статтю 390 ЦК України, частину четверту статті 177 та частину одинадцяту статті 187 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Окнянського районного суду Одеської області від 13 травня 2026 року і направлення справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.367, 374,379, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 13 травня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова