ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 465/11807/25
Провадження № 22-ц/820/1411/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року (суддя Луговий О. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
у с т а н о в и в :
У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 17.05.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 7029309, відповідно до умов якого товариство надало кредит у сумі 10000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит у строк до 30.08.2023 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та комісії за видачу кредиту. 28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 103-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7029309. Відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів, комісії, а тому за договором виникла заборгованість у розмірі 38600 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом, 27600 грн - заборгованість за процентами, 1000 грн - комісія.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з позичальника.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 7029309 від 17.05.2023 в розмірі 38600 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом, 27600 грн - заборгованість за процентами, 1000 грн - заборгованість за комісією та 2422,40 грн судового збору і 8000 грн витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення кредиту в сумі 10000 грн. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання нею електронним підписом. Відсутні докази укладення кредитного договору в електронній формі. Позивач не надав дійсних розрахунків та первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредитних коштів за договором. Розрахунок заборгованості є необґрунтованим, а графік платежів за кредитним договором умовним. Не надано доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок. Розмір нарахованих процентів значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що створює надмірний тягар для споживача. Матеріали справи не містять доказів направлення їй досудової вимоги про необхідність сплати заборгованості.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 17.05.2023 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 7029309, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кредит надано строком на 105 днів з 17.05.2023. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 30.08.2023.
Відповідно до пункту 1.5. договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2600 грн в грошовому виразі та 22711 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за пільговий період, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 29500 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 39500 грн.
Комісія за надання кредиту становить 1000 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1.. договору).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1500 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду (пункт 1.5.2 договору).
Проценти за користувания кредитом протягом поточного періоду становлять 27000 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (пункт 1.5.3. договору).
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2., 2.3 цього договору (пункт 1.6. договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 (пункт 2.1. договору).
Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 7029309 від 17.05.2023, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальник підписала із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W30584.
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 11.03.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 і у період з 17.05.2023 по 22.05.2023 було зараховано платіж у сумі 10000 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 100696366 від 17.05.2023 ТОВ «Мілоан» перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки зазначеної при укладенні договору кошти в розмірі 10000 грн.
28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ, а також 21.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено додаткову угоду № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 103-МЛ від 28.08.2023, відповідно до умов яких відбулося відступлення прав вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7029309 від 17.05.2023.
Пунктом 6.2.3. цього договору визначено, що право вимоги переходить до нового кредитора у день здійснення фінансування (сплати) на користь кредитора у повному обсязі у сумі, вказаній у пункті 7.1. цього договору.
Така сплата коштів підтверджується платіжною інструкцією № 72463 від 28.08.2023.
За змістом акту приймання-передачі реєстру боржників від 28.08.2023 до договору відступлення прав вимоги № 103-МЛ від 28.08.2023 ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників кредитора від 28.08.2023.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 103-МЛ від 28.08.2023 (у новій редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 21.01.2025) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7029309 від 17.05.2023 у сумі 38600 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом, 27600 грн - заборгованість за процентами, 1000 грн - комісія.
Згідно з досудовою вимогою вих. № 22964811/1040 від 04.12.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило ОСОБА_1 про необхідність виконання зобов`язання та погашення заборгованості за договором у сумі 38600 грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд виходив з факту невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до закону зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором(частина 1 статті 1077 ЦК України).
Установлено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 7029309 від 17.05.2023, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальник підписала із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W30584.
Перерахування 17.05.2023 кредитних коштів у сумі 10000 грн на ім`я ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Мілоан» № 100696366 від 17.05.2023 та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 11.03.2026.
Кредитний договір містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, номер телефона, а також номер карти № НОМЕР_1 на яку перераховуватимуться кошти, вказаною самою відповідачкою (пункт 2.1. договору) під час укладення договору.
Отже, укладення кредитного договору та надання відповідачці кредитних коштів підтверджено належними та допустимими доказами.
У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів, комісії та строк його дії.
Окрім того в апеляційній скарзі відповідачка просила стягнути суму кредиту, а тому визнала наявність договірних зобов`язань і заборгованості за договором.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості та як наслідок передчасність подання позову, необґрунтоване та спростовується наявною в матеріалах справи досудовою вимогою, направленою ОСОБА_1 .
Крім того, позивач не вимагав повернення кредиту достроково, у зв`язку з чим законом передбачено необхідність надіслання такої вимоги.
Наявність заборгованості за договором підтверджується розрахунком, який не спростований позичальником.
За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення договору про споживчий кредит № 7029309 та наявності заборгованості за цим договором.
Набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 підтверджено належними та допустимим доказами.
Доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують, фактично зводяться до незгоди з рішенням суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Питання про судові витрати вирішено відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідачка з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не зверталася, а тому суд першої інстанції при задоволенні позову стягнув їх в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 18 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді Р. С. Гринчук
І. В. П`єнта