справа № 165/1935/26
провадження №2/165/1065/26
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого Ференс-Піжук О.Р.,
за участю секретаря Король І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
встановив:
29.05.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гіль Ю.П. звернувся до суду в іетересах позивача з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
16.07.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, обгрунтовуючи тим, що він є учасником бойових дій. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 жовтня 2024 року № 502-од призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 від 17.04.2026 №2/6.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, у поданому клопотанні просив його розгляд проводити у його відсутності.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися. Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду заперечення на клопотання. Вказує, що надані відповідачем документи не містять інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій останній перебуває на військовій службі, тобто не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України. При цьому посилався на правові правові позиції, які містяться в ухвалах про зупинення провадження Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2022 року по справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 року по справі №461/5209/19 та в інших, де Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Також наголошує, що предметом цієї справи є саме зміна способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, тобто питання, безпосередньо пов`язане з ефективним та своєчасним забезпеченням дитини належним утриманням. Вважає, що зупинення провадження на невизначений строк - до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, тривалість якого наразі не може бути прогнозована, - позбавить позивача та дитину можливості своєчасно врегулювати спосіб стягнення аліментів, у тому числі з урахуванням зміни джерела доходів відповідача у зв`язку з проходженням військової служби, чим будуть порушені найкращі інтереси дитини та принцип розумності строків розгляду справи, закріплений пунктом 10 частини третьої статті 2 ЦПК України.
Представник позивача зазначає, що у постанові Верховного суду від 30.06.2026 у справі №699/1569/25 Верховний суд виклав позицію, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України. Зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно з частиною 2 статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.
Просить відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у цивільній справі № 165/1935/26.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Взявши до уваги, обставини викладені у клопотанні відповідача про зупинення провадження, та заперечення представника позивача, з посиланням на ст. 8, 51, 55 Конституції України, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.6 ст. 10 ЦПК України, у якій розкрито одну із засад цивільного судочинства - верховенство права та законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
У постанові від 30 червня 2026 року у справі № 699/1569/25, предметом спору у якій є вимога про зміну способу стягнення аліментів, Верховний Суд виснував, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України.
Верховний Суд вказав, що не застосовує пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки апеляційний суд зупинив провадження в справі про зміну способу стягнення аліментів на дитину, а застосовує статті 8, 51, 55 Конституції України, як норми прямої дії.
Відповідно до частин 5-6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Ураховуючи обставини цієї справи, зокрема, заперечення представника позивача щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі з посиланням на положення статей 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії, ураховуючи обов`язковість висновку Верховного Суду року у справі № 699/1569/25 про те, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.
Керуючись п.2 ч. 1 ст. 251, п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України,суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі №165/1935/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук