РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 564/1928/26
10 серпня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області
у складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Ажнюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які з нього стягуються на підставі заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04.11.2020 у розмірі 1\4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, визначивши їх у розмірі 1\6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно.
В обґрунтування заявлених вимог покликався на те, що на даний час змінилося його сімейне становище, у нього народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка потребує витрат на її утримання, а також погіршився стан його здоров`я та він несе значні витрати на лікування.
Вказав, що під час проходження військової служби отримав поранення у зоні бойових дій, у зв`язку з чим потребує тривалого лікування та медичного обстеження. Орієнтовні щомісячні витрати на лікування складають 1000 грн., витрати кожного року на медичні обстеження складають 7000 грн. Його середньомісячний дохід становить близько 23500 грн.
У зв`язку із погіршенням стану здоров`я, народженням другої дитини, він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному раніше розмірі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, у поданій ним позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, у поданій 10.06.2026 письмовій заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати у її відсутності. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у зв`язку з їх безпідставністю. При цьому вказав, що зменшення розміру аліментів не відповідає якнайкращим інтересам малолітньої дитини. Позивачем не доведено, що його матеріальне становище значно погіршилося, народження другої дитини не може бути підставою для зменшення розміру аліментів. Просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 5000 грн.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги необгрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статі 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 41 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі заочного рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2020 року у справі № 564/2103/20 з позивача на користь відповідача, починаючи з 01.09.2020 стягуються аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, до її повноліття.
Також встановлено, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.10.2023.
Разом із тим позивачем не надано суду доказів того, що малолітня ОСОБА_4 перебуває на його утриманні, зокрема не долучено довідки про склад його сім`ї, рішення про стягнення аліментів на її утримання чи доказів переказу коштів на утримання цієї дитини.
Крім того, позивачем не надано довідки про його доходи, розміру відрахувань в рахунок стягнення аліментів з грошового забезпечення військовослужбовця, інших понесених ним витрат, які б вказували на погіршення його майнового становища.
У постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19) Верховний Суд виснував, що зміна сімейного стану в зв`язку з наявністю у платника аліментів інших дітей не може бути підставою для зміни розміру аліментів без доведення обставини зміни матеріального стану, підтвердження погіршення його матеріального становища та не є підставою для зменшення розміру аліментів і таке зменшення не буде спрямоване на належне забезпечення дитини, відносно якої стягуються аліменти та відносно якої ставиться питання про зміну розміру стягуваних аліментів та суперечитиме її інтересам.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».
Також Верховний Суд наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Крім того, із наданих суду доказів вбачається, що позивач під час проходження військової служби 22.02.2023, 18.04.2024 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у період з 01.03.2023 до 08.03.2023, 10.11.2025 до 24.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, згідно довідок ВЛК від 08.03.2023, 11.12.2024 отримані ним травми відносяться до легкого ступеня.
Також встановлено, що позивач у зв`язку з отриманими травмами неодноразово проходив медичні обстеження. Однак, доказів понесених витрат на лікування, медичні обстеження, рекомендацій та призначень їх щорічного проходження, як зазначено позивачем у позовній заяві, ним не надано.
Позивач вказав, що продовжує проходити військову службу, тому відсутні підстави вважати, що на даний час значно погіршився його стан здоров`я та у зв`язку з цим він не має можливості сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини у раніше визначеному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів зміни його матеріального стану, а також того, що стан його здоров`я погіршився на стільки, що унеможливлює стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у раніше визначеному розмірі. При цьому суд враховує якнайкращі інтереси дитини, яка потребує належного матеріального забезпечення.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Встановлено, що витрати позивача зі сплати судового збору становлять 1331 грн. 20 коп.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до стягнення на її користь з відповідача 5000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано договір від 09.06.2026 про надання правової допомоги, в якому зазначено, що гонорар адвоката становить 5000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 10.06.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову.
Враховуючи засади розумності та справедливості, складність справи, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на підготовку та подачу до суду заяви по суті справи, суд вважає за вірне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зокрема витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем, а витрати відповідача на професійну правничу допомогу у зв`язку з відмовою у позові слід стягнути з позивача на користь відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 180-182, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 10 серпня 2026 року.
Суддя: Р. М. Снітчук