Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2026 р. Справа153/1570/26
Провадження2-а/153/12/26-а
Ямпільський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги мотивовано наступним: 05 серпня 2026 року до нього зателефонували з Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та повідомили про відкриття виконавчого провадження №79056068 від 10 вересня 2025 року. 05.08.2026 року він прибув до ДВС та ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження дізнався, що Постановою №1234 від 09.06.2025 року винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Саме 05.08.2026 року він дізнався про наявність оскаржуваної Постанови.
Так, в описовій частині постанови зазначено, що «11.02.2025 поштовим зв`язком «Укрпошта», рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, на зареєстровану/задекларовану адресу військовозобов`язаного ОСОБА_2 , яка значиться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, була надіслана повістка N?2411677, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно якої останній мав обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 та СПІ о 12:00 год. 20.02.2025 для проходження медичного огляду. За даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримав особисто повістку 19.02.2025, про що свідчить його підпис. Отже, за приписами п.п.1 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 (далі-Порядок №560) ОСОБА_2 належним чином був оповіщений про виклик по повістці, проте у вказаний в повістці час, місце і дату не з`явився та про поважні причини неприбуття, у термін визначений п.24 Порядком №560, а саме, у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб не повідомив. та в подальшому не прибув у строк зазначений в повістці до ТЦК та СП, що не перевищує сім календарних днів, чим порушив вимоги п.21 Порядку №560. У зв`язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, 06.03.2025 за електронним зверненням №E1519157 ОСОБА_2 був поданий в розшук до органу Національної поліції. Згідно ч.2 ст.26 Закону N?3543-ХII громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення №290 від 02.06.2025, що відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУПАП не є перешкодою для розгляду адміністративних справ. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не заявлено.»
Позивач вважає, що постанова №1234 від 09.06.2025 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є незаконною, передчасною, та такою яка прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України протиправною, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав:
Як вбачається із Постанови №1234 від 09.06.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він мав обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 об 12 год. 20.02.2025 для проходження медичного огляду, однак цей обов`язок не виконав. Так, відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення. в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210' КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Виходячи з вищевикладеного слідує, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_4 №1234 від 09.06.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строку накладення адміністративного стягнення.
Твердження в Постанові про те, що «11.02.2025 поштовим зв?язком «Укрпошта», рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, на зареєстровану/задекларовану адресу військовозобов?язаного ОСОБА_2 , яка значиться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів, була надіслана повістка №2411677, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, згідно якої останній мав обов?язок з?явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12:00 год 20.02.2025 для проходження медичного огляду. За даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримав особисто повістку 19.02.2025, про що свідчить його підпис.», не відповідає дійсності. Будь-якої повістки він не отримував та відповідно не розписувався. Просить суд звернути увагу на те, розгляд справи відбувся у його відсутність, що суперечить вимогам ст.278 КУпАП, чим порушено його право на захист.
З урахуванням вищевикладеного, просить суд скасувати постанову №1234 від 09 червня 2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Крім цього, позивачем заявлено про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. На обґрунтування даної заяви вказав, що лише 05.08.2026 року він дізнався про наявність оскаржуваної Постанови прибувши до Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань від нього не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суд вважає достовірними доводи позивача про те, що він дізнався про існування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення 05 серпня 2026 року, оскільки з копії постанови вбачається, що розгляд справи було проведено за відсутності ОСОБА_1 , а з копією оскаржуваної постанови позивач ознайомився 05 серпня 2026 року у приміщені Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.16,24).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, як пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 09 червня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 винесено постанову №1234, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема за те, що «11.02.2025 року поштовим зв`язком «Укрпошта», рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, на зареєстровану/задекларовану адресу військовозобов`язаного ОСОБА_2 , яка значиться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, була надіслана повістка №2411677, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно якої останній мав обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 та СПІ о 12:00 год. 20.02.2025 для проходження медичного огляду. За даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримав особисто повістку 19.02.2025, про що свідчить його підпис. Отже, за приписами п.п.1 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 (далі-Порядок №560) ОСОБА_2 належним чином був оповіщений про виклик по повістці, проте у вказаний в повістці час, місце і дату не з`явився та про поважні причини неприбуття, у термін визначений п.24 Порядком №560, а саме, у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб не повідомив. та в подальшому не прибув у строк зазначений в повістці до ТЦК та СП, що не перевищує сім календарних днів, чим порушив вимоги п.21 Порядку №560. У зв`язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, 06.03.2025 за електронним зверненням №E1519157 ОСОБА_2 був поданий в розшук до органу Національної поліції. Згідно ч.2 ст.26 Закону N?3543-ХII громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення №290 від 02.06.2025, що відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУПАП не є перешкодою для розгляду адміністративних справ. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не заявлено» (а.с.13).
З копії заяви про примусове виконання постанови від 20 серпня 2025 року встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з метою примусового виконання в частині стягнення подвійного розміру штрафу визначеного у постанові №1234 від 09 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.15).
З копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.09.2025 року встановлено, що на підставі заяви про примусове виконання постанови №1234 від 09 червня 2025 року було відкрито виконавче провадження ВП №79056068 (а.с.14).
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом норм ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії або ж бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог абз.2 ч.1,ч.3, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме неприбуття без поважних причин за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці та не повідомлення про поважні причини неявки у встановлений законом строк.
Так, згідно з ч.1 ст.22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 3 ст.22 Закону встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з п.1 «Положення про ТЦК та СП» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
На виконання п.9 Положення №154, ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відтак, з огляду на обставини справи та доводи сторін необхідно, перш за все, встановити, чи була вручена позивачу повістка.
Відповідно до п.41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ТЦК та СП або ж його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ж ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Пунктом 34 Порядку визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому, день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Позивач отримання повістки заперечує. Відповідач не надав належні та допустимі докази на підтвердження належного та своєчасного оповіщення позивача про необхідність з`явитись за викликом до ТЦК та СП.
Крім того, суд зазначає, що згідно положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч.7ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Ця норма є імперативною і не передбачає обов`язку органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, визначати питання винності чи невинності особи, оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у органа, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні, у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлення будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Оскільки, згідно з матеріалами справи, постанова винесена через неприбуття позивача повісткою №2411677 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та СПІ о 12:00 год. 20.02.2025 року для проходження медичного огляду, а тому про факт неприбуття позивача за повісткою посадовим особам відповідача було достовірно відомо з 20.02.2025 року.
Крім того, у зв`язку із неприбуттям ОСОБА_1 за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, 06 березня 2025 року за електронним зверненням №E1519157 ОСОБА_2 був поданий в розшук до органу Національної поліції. Таким чином, про факт неприбуття ОСОБА_1 за повісткою, в якому відповідач вбачає наявність ознак адміністративного правопорушення, відповідачу стало відомо в жодному разі не пізніше 06 березня 2025 року, оскільки цю дату підтверджує сам відповідач подаючи ОСОБА_1 в розшук до органу Національної поліції, у зв`язку із його неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці. Відповідачем було вчинено конкретну владну дію, безпосередньо пов`язану саме з фактом неприбуття позивача за відповідним викликом. Подання особи до органу Національної поліції для розшуку у зв`язку з неприбуттям за повісткою об`єктивно свідчить про обізнаність відповідача щодо відповідної події та її обставин. Отже, якщо датою виявлення правопорушення вважати 06 березня 2025 року, граничним строком накладення адміністративного стягнення був 06 червня 2025 року.
Отже, на момент винесення постанови №1234 від 09 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 сплив строк, встановлений ст.38 КУпАП, що взагалі виключало здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із п.3 ч.1 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини, відповідно до своєї усталеної практики, вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.9, 38, 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.2, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду про скасування постанови №1234 від 09 червня 2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 про накладення стягнення в справі про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.
Скасувати постанову №1234 від 09 червня 2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2026 року.
Головуючий М.М. Дзерин