Справа №760/9410/26
Провадження №2-аз/760/17/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року м. Київ
Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Аксьонова Н.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
03 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить скасувати постанову уповноваженої посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.
19 липня 2026 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить
- тимчасово зупинити дію рішення (звернення) ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві від 19 січня 2026 року про звернення до органів національної поліції щодо розшуку, затримання та доставляння ОСОБА_1 - до набрання законної сили судового рішення у справі № 760/9410/26,
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасово призупинити відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» статусу «в розшуку» та «порушення правил військового обліку» щодо ОСОБА_1 до вирішення спору по суті.
В обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову зазначає, що у проваджені Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа №760/9410/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визначення протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії щодо виправлення відомостей в єдиному державному реєстрі «Обергі».
Відповідачем у ЄДР «Оберіг» щодо позивача внесено недостовірні відомості про перебування у «розшуку» та наявність «порушення правил військового обліку» через нібито неявку за повісткою №5771540 від 10.12.2025 року. Позивач є батьком трьох неповнолітніх дітей та відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має безумовне право на відстрочку від призову, що також офіційно підтверджено самим відповідачем у листі від 30.03.2026 року №2490.
Невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що протиправний статус «у розшуку» в базі даних «Оберіг» продовжує діяти щодня, створюючи реальну загрозу безпідставного затримання позивача органами Нацполіції, примусового доставлення до ТЦК та СП та обмеження його конституційних прав ще до моменту розгляду справи по суті. Це унеможливить або суттєво ускладнить ефективний судовий захист прав позивача.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07 серпня 2026 року заяву розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд приходить до наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства передбачений вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які визначені ч.1 ст.151 КАС України.
Так, заявник ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення (звернення) ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві від 19 січня 2026 року про звернення до органів національної поліції щодо розшуку, затримання та доставляння ОСОБА_1 - до набрання законної сили судового рішення у справі № 760/9410/26, та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві тимчасово призупинити відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» статусу «в розшуку» та «порушення правил військового обліку» щодо ОСОБА_1 до вирішення спору по суті.
Однак такі види забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, не передбачені КАС України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема постанови від 09 квітня 2025 року у справі №160/26885/24, від 02 квітня 2025 оку у справі №160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі №460/179/24).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Як встановлено судом предметом спору у даній справі є скасування постанови уповноваженої посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Натомість ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову помилково зазначає, що у проваджені Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа №760/9410/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визначення протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії щодо виправлення відомостей в єдиному державному реєстрі «Оберіг».
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказав, що відповідачем у ЄДР «Оберіг» щодо нього внесено недостовірні відомості про перебування у «розшуку» та наявність «порушення правил військового обліку» через нібито неявку за повісткою №5771540 від 10.12.2025 року. Він є батьком трьох неповнолітніх дітей та відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має безумовне право на відстрочку від призову, що також офіційно підтверджено самим відповідачем у листі від 30.03.2026 року №2490. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що протиправний статус «у розшуку» в базі даних «Оберіг» продовжує діяти щодня, створюючи реальну загрозу безпідставного затримання позивача органами Нацполіції, примусового доставлення до ТЦК та СП та обмеження його конституційних прав ще до моменту розгляду справи по суті.
Відтак, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, не є адекватними та співмірними з позовними вимогами, між предметом позовної вимоги та заходами забезпечення позову відсутній зв`язок.
Також до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, які б підтверджували, що 19 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 було винесено рішення (звернення) про звернення до органів національної поліції щодо розшуку, затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, заявником не доведено, а судом не встановлено, що невжиття визначених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову позивача, у визначений ним спосіб, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Солом`янського районного
суду міста Києва Н.М. Аксьонова