ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6539/26 Справа № 299/3522/25 Суддя у 1-й інстанції - Федотова В.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Федотова В.М.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) подав позов в суд проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № MKV0GA00006086 від 19 жовтня 2006року у розмірі 233970,05грн, яка складається із: 68 264,82грн - 3 % річних від простроченої суми; 165 705,23грн - інфляційні втрати.
Існування таких вимог Банк пов`язував із тим, що 19 жовтня 2006року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKV0GA00006086. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 31 жовтня 2016року Виноградівським районним судом Закарпатської області ухвалено заочне рішення у справі № 299/2659/16-ц, яким задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № MKV0GA00006086 від 19 жовтня 2006року в розмірі 761 287,13грн та судові витрати в розмірі 11 419,31грн. Зазначене рішення набрало законної сили.
Вказував, що з моменту ухвалення рішення по 23 лютого 2022року на погашення заборгованості по кредиту 16 листопада 2018року надійшли кошти в розмірі 14 900,39грн. Залишок невиконаних зобов`язань згідно рішення суду становить 757 806,05грн. Таким чином вважає, що у зв`язку з невиконанням рішення суду, у позивача виникло право на отримання компенсації, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 березня 2026року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги, чого не було заявлено позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
15 квітня 2026року АТ КБ «Приватбанк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 березня 2026року.
В апеляційній скарзі Банк висловив вимогу про скасування рішення та просив про задоволення позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у зв`язку із зволіканням відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, позивач вправі вимагати від відповідача сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання.
Також заявник стверджував про те, що в даному випадку не відбулася трансформація цивільного зобов`язання в натуральне, вимога кредитора захищена у судовому порядку з огляду на наявність раніше ухваленого рішення суду, тому таке зобов`язання не може вважатися натуральним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
20 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Новокодацького районного суду міста Дніпра цивільну справу №299/3522/25; та 28 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2026року справу призначено до судового розгляду на 18 серпня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
19 жовтня 2006року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKV0GA00006086.
Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016року у справі № 299/2659/16-ц, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» було задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № MKV0GA00006086 від 19 жовтня 2006року в розмірі 761287,13грн та судові витрати в розмірі 11419,31грн. Зазначене рішення набрало законної сили.
Як вказує представник позивача, заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016року відповідачем не виконане.
Згідно із інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 22 серпня 2017року було відкрито виконавче провадження № 54557923 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів, стан ВП - завершено.
Інші відкриті виконавчі провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів відсутні.
Згідно розрахунку заборгованості за період з 23 лютого 2019року по 23 лютого 2022року відповідач має заборгованість у розмірі 233 970,05грн, яка складається із: 68264,82грн - 3 % річних від простроченої суми; 165705,23грн - інфляційні втрати.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби та відсутність у матеріалах справи ухвали про поновлення позивачу строку на пред`явлення його до виконання унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню.
Та суд виснував, що будь-яких доказів пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання з 2017року, поновлення позивачем (стягувачем) строку пред`явлення до виконання вказаного виконавчого документу в судовому порядку суду не надано, клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено. АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів перебування виконавчого листа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби чи у приватного виконавця, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на вимогах закону.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи мало місце прострочення виконання грошового зобов`язання та за конкретних обставин цієї справи неналежне виконання грошового зобов`язання підтверджено рішенням суду, в якому суд захистив право позивача та визначив розмір суми що підлягала стягненню, - фактично обов`язок виконати грошове зобов`язання трансформувався в обов`язок виконати рішення суду.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України - ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов`язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином /стаття 599 ЦК України/.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, згідно із інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 22 серпня 2017року було відкрито виконавче провадження № 54557923 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів.
З цього часу відсутні відомості щодо звернень позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 до відділу ДВС з метою виконання рішення суду.
Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наразі ВП №54557923 має статус: завершено.
За рішенням суду про стягнення заборгованості не було здійснено жодних виконавчих дій направлених на їх реалізацію з 22 серпня 2017року та зі сторони стягувача також не вчинялося жодних дій спрямованих на виконання рішення суду.
Слід зазначити, що доказів на підтвердження перебування на виконанні у відділі ДВС виконавчих листів, виданих на виконання рішення суду від 2016року про стягнення з відповідача заборгованості матеріали справи також не місять, такі докази відсутні та позивачем суду не надані.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що грошове зобов`язання ОСОБА_1 перейшло в обов`язок останнього виконати рішення суду, однак на теперішній час відсутні докази того, що виконавчі листи у справі перебувають на виконанні, слід дійти висновку, що за умов що склалися у даній справі застосування статті 625 ЦК України нерозривно пов`язане з простроченням виконання обов`язку по виконанню рішення суду.
Заразом, ніщо не вказує на те, що боржник ОСОБА_1 на час вирішення цього спору фактично прострочив виконання грошового зобов`язання в даному випадку рішення суду, як то передбачено статтею 625 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та інфляційних втрат, підставою нарахування яких фактично було невиконання рішення суду.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Тож, судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову правильно враховано вищевикладене, внаслідок чого суд правомірно прийшов до висновку про необхідність відмови у стягненні 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та інфляційних втрат у даній справі.
Посилання апеляційної скарги на те, що вимога кредитора захищена у судовому порядку з огляду на наявність раніше ухваленого рішення суду, тому таке зобов`язання не може вважатися натуральним, є безпідставним, оскільки підставою відмови у задоволенні позову не було те, що зобов`язання є натуральним, а тому кредитор не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Натомість підставою відмови у задоволенні позову було те, що відсутні докази, що боржник ОСОБА_1 на час вирішення цього спору фактично прострочив виконання грошового зобов`язання, в даному випадку рішення суду, яке не перебуває на виконанні.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку із зволіканням відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, позивач вправі вимагати від відповідача сплати трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання, апеляційний суд вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки спростовуються встановленими у даній справі обставинами.
Загалом доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Заочне рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31 березня 2026року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 серпня 2026року.
Судді: