Справа № 703/2410/26
2-а/703/31/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Волосовського В.В.,
секретаря судового засідання Похітон Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Хміль В.М., звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R47411 від 30.08.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою його визнано винним та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього просив закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Окрім того позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 30.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R47411 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. При цьому зауважив що про існування вказаної постанови позивач довідався лише 04 квітня 2026 року, після відкриття відносно нього виконавчого провадження № 80646660, та блокування рахунків шляхом накладення арештів за постановою державного виконавця.
За змістом вказаної постанови вказано: « ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. Та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, постановив накласти штраф у сумі 17 000 грн.»
Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою, та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки містить внутрішню суперечність між правовою кваліфікацією та описом інкримінованого діяння, що унеможливлює однозначне розуміння суті обвинувачення, а тому просив визнати вказану постанову протиправною, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Зазначає, що викладені в постанові № R47411 від 30.08.2025 року обставини не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами. Жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не отримував, що унеможливлювало його прибуття до ТЦК та СП. В матеріалах справи немає жодних доказів отримання позивачем (або надсилання йому поштою) зазначеної повістки. Відтак докази правомірності винесення оскаржуваної постанови відсутні. Зазначив також, що позивач не відмовлявся від проходження ВЛК. З огляду на таке, обставина неявки позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена під час складання стосовно позивача оскаржуваної постанови, є непідтвердженою та такою, що не відповідає дійсності, оскільки жодної повістки про виклик позивач не отримував. На підставі вищевикладеного, сам факт винесення оскаржуваної постанови є протиправним.
Вказав також, що оскаржувана постанова містить істотну внутрішню суперечність між правовою кваліфікацією інкримінованого позивачу діяння та його фактичним описом.
Так, у постанові зазначено про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, однак наведений у ній опис обставин нібито вчиненого правопорушення фактично стосується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також непроходження (відмови від проходження) ВЛК, що за своїм змістом не дає можливості однозначно встановити, у вчиненні якого саме правопорушення обвинувачується позивач. Із тексту оскаржуваної постанови неможливо однозначно з`ясувати ані суть пред`явленого позивачу обвинувачення, ані конкретний склад адміністративного правопорушення, який, на думку відповідача, мав місце. Зазначений недолік постанови, на переконання представника позивача, не є формальним, оскільки така суперечність безпосередньо порушує право позивача на захист, унеможливлює належне спростування викладених у постанові висновків та свідчить про те, що при її винесенні відповідачем не було належним чином встановлено фактичні обставини справи, не здійснено їх правильної юридичної оцінки та не дотримано вимог щодо обґрунтованості й вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень.
Крім того представник позивача вказує, що всупереч вимогам ст.ст. 277 , 278 КУпАП, про час і місце розгляду справи позивачу повідомлено не було. Про факт здійснення розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Внаслідок вищевказаного позивачу не було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право на захист, не надано можливості заявити клопотання та надати пояснення, що є грубим порушенням вимог закону.
З огляду на вказане, на переконання представника позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження відносно позивача - закриттю.
Ухвалою судді від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, встановлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого вони можуть подати заперечення.
12 червня 2026 року до суду від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли письмові пояснення, в яких викладено заперечення з приводу заявлених позовних вимог. Відповідач повністю не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що спрямовані виключно на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Так, представник відповідача зазначив, що 30.08.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виніс постанову № R47411, якою наклав на ОСОБА_1 штраф в сумі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки той не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк і місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказує, що ОСОБА_1 рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.06.1995 року був визнаний обмежено придатним до військової служби в воєнний час.
Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 року, ОСОБА_1 був зобов`язаний до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, для чого повинен був самостійно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_4 або отримати направлення на ВЛК через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.
На переконання представника відповідача, - оскільки ОСОБА_1 не виконав вимогу закону, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № R47411 від 30.08.2025 року його визнано винним у вчиненні правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено стягнення в мінімальному розмірі санкції статті.
Постанова винесена відповідно до вимог ст. 279-9 КУпАП на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.08.2025 р. про визнання порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (не пройшов (відмовився проходити) ВЛК). В заяві ОСОБА_1 дав згоду на розгляд справи в його відсутності, повідомив, що знає зміст ст. 65 Конституції України.
Оскільки ОСОБА_1 подав заяву через електронний кабінет засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі в тексті - ЄДР), то постанова винесена також засобами ЄДР; в ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутня фізична справа (в паперовому вигляді) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Представник відповідача також стверджує, що позивач отримав оскаржувану постанову в день її винесення - 30.08.2025 року через власний електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Таким чином, представник відповідача вказує, що станом на день подання позовної заяви закінчився строк оскарження постанови № R47411. Оскільки ця обставина стала відома суду після відкриття провадження у справі, відповідно до вимог ч. 4 ст. 123 КАС України це є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідач звертає увагу суду, що ОСОБА_1 мав вибір:
1) з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду справи з його участю з дотриманням порядку розгляду, наведеного в позовній заяві;
2) дистанційно засобами застосунку «Резерв+» подати заяву про визнання порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію із згодою на розгляд справи в його відсутності.
Позивач на власний розсуд вчинив дії, наслідком яких є винесення постанови відповідно до ст. 279-9 КУпАП.
Після подання ОСОБА_1 заяви про визнання правопорушення, керуючись ч. 2 ст. 279-9 КУпАП, керівник ТЦК та СП був зобов`язаний протягом 3 днів винести постанову у справі без участі ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ч. 3, 4 ст. 279-9 КУпАП призначити штраф в мінімальному розмірі з можливістю оплати 1/2 його частини. Зауважив, що текст заяви про визнання правопорушення та розгляд справи без участі заявника та текст постанови про адміністративне правопорушення є частиною алгоритму ЄДР щодо застосування ст. 279-9 КУпАП. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 лише накладає ЕЦП на текст, згенерований засобами ЄДР. Після ініціювання військовозобов`язаним цифрового алгоритму реалізації положень ст. 279-9 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не має технічної можливості винести будь-яку іншу постанову чи змінити її текст. Таким чином, не ІНФОРМАЦІЯ_7 поставив ОСОБА_1 в умови, коли б він змушений був подати заяву про визнання вини, а військовозобов`язаний, погоджуючись в за стосунку « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на притягнення до відповідальності в порядку ст. 279-9 КУпАП, визначив подальший безумовний спосіб дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обраний позивачем порядок розгляду справи надав йому можливість сплатити штраф в сумі 50% мінімального розміру (ч. 1 ст. 300-3 КУпАП).
Вважає, що відповідач не може нести відповідальність за наслідки дій позивача, вчинених дистанційно і не контрольованих відповідачем.
За вказаних обставин, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення. Відтак просив у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, однак звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 , просив врахувати доводи сторони відповідача, наведені у поданих ними письмових поясненнях, одночасно звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, вважає, до достатнім розміром таких витрат є сума 500 грн.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи представників сторін, які викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R47411 від 30.08.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.
За змістом вказаної постанови вказано: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, постановив накласти штраф у сумі 17 000 грн.
Зі змісту вказаної постанови також вбачається, що вона винесена за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Дата надходження заяви 29.08.2025, спосіб надходження заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, короткий зміст заяви повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
В той же час, суд бере до уваги, що з огляду на засади презумпції невинуватості, позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що стосовно обставин допущення позивачем порушень вимог пункту 2 розділу ІІ Закону України від 21 березня 2024 року № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі - Закон №3621) в частині виконання обов`язку про проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено оскаржувану постанову № R47411 від 30.08.2025 року.
Водночас відповідачем жодних доказів які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП не надано. В матеріалах справи немає жодних доказів отримання позивачем (або надсилання йому поштою) повістки чи направлення для проходження ВЛК. Надана копія постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності окремо не є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
У відповідності до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 560 від 16 травня 2024р. (в редакції, чинній на час прийняття спірної постанови) громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, що прибули до РТЦК та СП для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
За приписами пункту 74 цього Порядку резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) РТЦК та СП видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов`язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) РТЦК та СП або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) РТЦК та СП, та строк завершення медичного огляду.
Отже, з наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує: формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) РТЦК та СП направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 560 від 16 травня 2024р.та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку.
Однак, в матеріалах справи зазначені документи відсутні, доказів дотримання відповідної процедури та етапності відповідачем не надано.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Також, суд зауважує, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Також суд погоджується з доводами позивача, що наявність заяви особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, без доказів його винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності.
Окрім того, факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. За приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.
Отже, відсутність у матеріалах справи належних і достатніх доказів порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, на переконання суду, виключає притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, оцінюючи обставини події, яка стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, з огляду на обсяг доказів, наданих суду сторонами, та обставини, викладені у письмових поясненнях позивача, суд доходить висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 при винесенні оскаржуваної постанови не виконав належним чином вимог, встановлених ст. 280 КУпАП, а за своїм змістом та характером його дії під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не відповідають засадам, які передбачають для суб`єктів владних повноважень обов`язок діяти наступним чином: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Таким чином, відповідач діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, внаслідок чого позов належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № R47411 від 30.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП закриттю.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Так, представник відповідача стверджує, що позивач отримав оскаржувану постанову в день її винесення - 30.08.2025 року через власний електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Відтак вважає, що станом на день подання позовної заяви закінчився строк оскарження постанови № R47411. Оскільки ця обставина стала відома суду після відкриття провадження у справі, вважає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 123 КАС України це є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Водночас, вказані доводи представника відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що оскаржувана постанова направлялась позивачу та була ним отримана. Сама по собі можливість ознайомлення з текстом постанови через електронний кабінет в системі «Резерв+» не свідчить про отримання постанови позивачем. Відтак клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення.
Що стосується інших доводів сторін, то фактично вони зводяться до тлумачення положень законодавства, що регулюють процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Натомість, в контексті обставин спірних правовідносин, які мають значення для правильного вирішення справи за даним позовом, відповідні доводи не мають значення, оскільки не впливають на правильність висновків суду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн. Відтак, позивачу при зверненні до суду із вказаним позовом необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 грн. 60 коп. за одну вимогу немайнового характеру.
Водночас позивачем сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14.04.2026 року.
Клопотань про повернення переплаченого судового збору до суду не надходило.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
Стосовно витрат позивача на правову допомогу, то суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві заявлено вимогу про компенсацію позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. Натомість всупереч вимог ст. 77, ч. 7 ст. 139 КАС стороною позивача не надано суду доказів розміру таких витрат, як і не було зроблено заяви про подання таких доказів після ухвалення рішення у справі. За таких обставин доводи сторони позивача про компенсацію витрат на правову допомогу є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R47411 від 30.08.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) коп. в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;
Головуючий: В. В. Волосовський