УХВАЛА
13 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 569/6881/24
провадження № 61-10248ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідачаПархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк», інтереси якого представляє Яворська Валерія Романівна, на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2026 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду 16 липня 2026 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
постановив ухвалу про таке:
1. У квітні 2024 року АТ «Ідея Банк» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 106 988,16 грн.
2. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2024 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
3. Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2026 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування № С-302-009981-21-980 від 03 березня 2021 року у розмірі 54 519,09 грн.
4. Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду 16 липня 2026 року заяву відповідача про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 569/6881/24 задоволено частково.
Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 808,00 грн, що понесені ним під час провадження справи.
5. 31 липня 2026 року представник позивача - Яворська В. Р. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2026 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду 16 липня 2026 року у справі № 569/6881/24.
6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
7. В такому випадку Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Так само і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплюючи право на справедливий суд, не містить гарантій щодо можливості касаційного оскарження всіх судових рішень.
9. Механізм реалізації права на судовий захист визначає законодавець виключно в законах України (пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України).
10. Відсутність можливості оскарження рішення в касаційному порядку автоматично не створює порушення права на справедливий суд.
11. За чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках (див., наприклад, рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021).
12. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що «встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення».
13. В свою чергу згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
14. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
15. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК).
16. Ціна позову у даній справі становить 106 988,16 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн, де 3 328,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року).
17. Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
18. У касаційній скарзі позивач зазначає, що вирішення даної справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вирішить питання того, за які послуги в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» надавач кредитних послуг може встановлювати плату, що сприятиме стабільності банківського сектору економіки.
19. Верховний Суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
20. Верховний Суд вже висловлював позицію щодо понять «фундаментальне значення», «значний суспільний інтерес» та «виняткове значення» (див., наприклад, ухвалу від 05 квітня 2021 року у справі № 420/8512/20).
Суд наголошував, що «фундаментальне значення» для справи, яка була у нього на розгляді, для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
21. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
22. Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. В даному випадку позивач не обґрунтував належним чином та не підтвердив доказами фундаментальний характер питання права, який він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні.
24. Зокрема, не вказано фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
25. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності правозастосовчої практики. Аргументи позивача зводяться до незгоди з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин.
26. Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.
27. Позивач мав можливість наводити доводи та подавати докази на користь своїх позовних вимог в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а тому йому була забезпечена можливість реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд.
28. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для його касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК.
29. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК).
30. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк», інтереси якого представляє Яворська Валерія Романівна, на постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2026 року та додаткову постанову Рівненського апеляційного суду 16 липня 2026 року у справі № 569/6881/24.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков