УХВАЛА
18 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 127/19491/25
провадження № 61-10264ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури, яка підписана представником Колівошко Світланою Миколаївною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Вінницькою обласною прокуратурою 31 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Колівошко С. М., на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року.
Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. (частина третя статті 392 ЦПК України).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва органу державної влади, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками органу державної влади. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такого органу державної влади без додаткового уповноваження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24) вказано, що:
«7.36. Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду, доходить висновку, що її формулювання дозволяє виснувати про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
7.37. Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)]. Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні».
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності) (див. постанову Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 740/2873/22 (провадження № 61-8685св23).
Касаційна скарга Вінницької обласної прокуратури не відповідає вимогам частини третьої статті 392 ЦПК України, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати (до касаційної скарги не додано документів, що посвідчують повноваження представника).
На підтвердження повноважень Колівошко С. М. до матеріалів касаційної скарги додано довіреність у порядку передоручення, сформовану через підсистему «Електронний суд» від 04 серпня 2025 року. Разом з тим, аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що вони не містять визначених частиною четвертою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження Колівошко С. М. діяти від імені Вінницької обласної прокуратури в порядку самопредставництва.
Додана до касаційної скарги довіреність у порядку передоручення від 04 серпня 2025 року, яка видана від імені Ткаленка О. В., не підтверджує наявність підстав для самопредставництва. Окрім цього, як вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі, у переліку осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, Колівошко С. М. не зазначена.
На підставі викладеного, згідно пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга Вінницької обласної прокуратури, яка підписана представником Колівошко С. М., на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року підлягає поверненню, у зв`язку з тим, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 260, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури, яка підписана представником Колівошко Світланою Миколаївною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2026 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: І. О. Дундар