Справа № 484/4981/26
Провадження № 2-о/467/38/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2026 року с-ще Арбузинка
Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Догарєва І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,
в с т а н о в и в :
21.07.2026 року ОСОБА_1 , від імені якого на підставі ордеру дії адвокат Рябченко К.П., звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.
Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.07.2026 року справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком передано до Арбузинського районного суду Миколаївської області за підсудністю.
Дослідивши матеріали заяви, суддя зазначає про таке.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.
Як вбачається з поданої заяви та матеріалів справи, ОСОБА_1 просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому заявник, зазначаючи про окреме проживання матері дитини, не вказує її ролі в утриманні дитини. Водночас, в силу положень ст.242 ЦК України, ОСОБА_2 є законним представником своєї неповнолітньої дитини, вона є дієздатною і не позбавлена батьківських прав (матеріали справи інших даних не містять), а тому наділена всіма правами представляти, захищати інтереси своєї дитини і виконувати свої батьківські обов`язки, незалежно від того, з ким проживає дитина.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, на підставі положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру та майнового припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Заявник просить встановити факт перебування на його утриманні та вихованні неповнолітньої дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, оскільки ОСОБА_1 просить встановити факт саме одноосібного виховання та утримання дитини.
У заяві від 10.03.2023 року на ім`я начальника служби у справах дітей Благодатненської сільської ради, на яку посилається заявник, ОСОБА_2 дійсно не заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком, одночасно зазначаючи, що вона, перебуваючи у Німеччині, пересилає кошти, одяг, продукти харчування доньці, спілкується з нею.
З огляду на зазначене вбачається, що у справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманні) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).
Доведення факту одноосібного утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання, утримання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Отже, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Аналогічні висновки в своїй ухвалі від 10 березня 2025 року у справі №554/6391/24 (провадження №61-2479ск25) виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Також Верховний Суд зазначив, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
У постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 за заявою батька про встановлення факту виховання дитини Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, про те, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
У постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі №752/5665/23, від 10 березня 2025 року у справі №554/6391/24 зазначено про те, що факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, оскільки існує спір щодо участі одного з батьків у вихованні дітей.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справах №595/1508/24, №367/7291/24, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справах, оскільки подані заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цих справах обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини (ухвали Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі №595/1508/24, від 14 лютого 2025 року у справі №367/7291/24).
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
З викладеного суд робить висновок про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки обставини, на які посилається заявник на обґрунтування своїх вимог можуть свідчити про існування спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, таким чином подана ОСОБА_1 заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260-261, 315, 353, 354 ЦПК України, суд,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Благодатненської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.
Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду з позовною заявою в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її складення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.О.Догарєва