ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
19 серпня 2026 року Справа № 160/25127/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали за позовною заявою Дуди Юлії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
17.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Дуди Юлії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі- відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 10 січня 2023 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 01 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 10 січня 2023 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 із одночасним відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів (1,5% військового збору), а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано таким.
Позивач, ОСОБА_1 , в період з 19 січня 2016 року по 10 січня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2023 №7, заявника виключено зі списків особового складу військової частини.
З метою отримання інформації щодо повноти проведеного з позивачем розрахунку по грошовому забезпеченню, а також досудового врегулювання питання, у разі нарахування грошового забезпечення без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет" на 01 січня відповідного календарного року, представник позивача звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 .
Зазначена заява надіслана відповідачу на електрону пошту та в кабінет підсистеми Електронний суд, що підтверджується квитанцією від 17.07.2026 №8021646.
Відповідач, станом на день звернення до суду відповідь не надав.
Відтак, позивач вважає, що за час проходження військової служби, відповідач в період з 01 січня 2020 року по 10 січня 2023 року протиправно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01 січня відповідного календарного року.
З посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), постанову Кабінету Міністрів України № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, підстав для повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження в адміністративній справі суд не вбачає, у зв`язку з чим вважає за необхідне відкрити провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог.
Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (пункт 20 статті 4 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно із пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, виходячи з наведених в статті 257 КАС України критеріїв, з огляду на предмет спору в даній справі, з урахуванням вимог статей 259, 260, 262 КАС України, суддя вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами частини четвертої статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може запропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне витребувати докази, яких не вистачає для з`ясування всіх обставин у справі, у відповідача.
Щодо пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Позовні вимоги охоплюють період з 01.01.2020 по 10.01.2023.
Загальні положення щодо строків звернення до адміністративного суду закріплені в статті 122 КАС України.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 Верховний Суд зауважив на тому, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Зазначені правовідносини регулюються статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, у справах, які пов`язані з недотриманням законодавства про оплату праці, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосується строків звернення до суду, мають перевагу в застосуванні перед положеннями частини 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діє з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом щодо виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення) згідно зі статтею 233 КЗпП України по 18.07.2022 жодним чином не обмежувався, а з 19.07.2022 обмежений трьома місяцями.
В постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З урахуванням викладеного Судова палата констатувала, зокрема, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Таким чином, до спірних правовідносин, які мали місце за період з 01.01.2020 по 18.07.2022, строки звернення до суду не пропущено, а до тих, які мали місце період з 19.07.2022 по 10.01.2023, застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП в чинній редакції, оскільки вони виникли після 19.07.2022.
При цьому, як зазначено вище, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Разом з тим, Рішенням Великої Палати Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат визнано неконституційною.
Конституційний Суд прямо вказав, що обмеження такого права строком звужує зміст і обсяг прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України; зобов`язання роботодавця щодо виплати винагороди за працю є триваючим; відсутність можливості поновлення строку позбавляє право ефективного судового захисту.
Отже, навіть формальне застосування тримісячного строку у спорах про оплату праці є неприпустимим з конституційної точки зору.
З урахуванням продовження строків звернення до суду на період дії карантину, а також правових позицій Конституційного Суду України, тієї обставини, що предмет спору стосується нарахування та виплати саме поточного грошового забезпечення, а не сум, належних при звільненні, суд вважає, що строк звернення позивача до суду не пропущено.
Керуючись статтями 5, 77, 160, 168, 171, 174, 175, 257, 260, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Відкрити провадження в справі за позовом Дуди Юлії Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Зобов`язати відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також:
- довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 період з 01.01.2020 по 10.01.2023 із зазначенням окремо всіх складових, та з зазначенням, виходячи з якого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб здійснювався розрахунок грошового забезпечення позивача;
- первинні документи, на підставі яких складено довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 (картки особового рахунку, архівні відомості тощо) за період з 01.01.2020 по 10.01.2023;
- довідку про проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у спірний період.
Усі вищевказані документи необхідно направляти через підсистему «Електронний суд».
Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Справа розглядатиметься суддею Секірською А.Г. одноособово.
Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud0470/.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні права та обов`язки, встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Суддя А.Г. Секірська