ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
19 серпня 2026 року Справа №160/24966/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Білокінь Тамари Фіруддінівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 17.08.2026 надійшла надіслана 16.08.2026 поштою позовна заява адвоката Білокінь Тамари Фіруддінівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ііндексації-різниці грошового забезпечення 3925,55 грн в місяць у загальній сумі 380254,94 грн за період з 15.03.2018 по 10.04.2026, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , індексацію-різницю грошового забезпечення 3925,55 грн в місяць у загальній сумі 380 254,94 грн за період з 15.03.2018 по 10.04.2026, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) за період з 29.01.2020 по 10.04.2026 (включно), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України " Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок, грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за період з 29.01.2020 по 10.04.2026 (включно), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний встановленого бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач у період з 15.03.2018 по 10.04.2026 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .
З 10 квітня 2026 року був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення. Копію Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №100 від 10.04.2026, довідку про проходження військової служби від 11.05.2026, та витяг із наказу начальника генерального штабу Збройних Сил України № 79 від 13.04.2026.
Військова частина НОМЕР_4 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - Відповідач).
У зв`язку з викладеним, як відповідача у справі залучено військову частину НОМЕР_1 .
До військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 02.07.2026 направлено адвокатський запит.
На поштову адресу адвоката від військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь 06.08.2026 на адвокатський запит та надано картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2018-2026 роки, в яких містяться відомості про нарахований та виплачений розмір грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення.
Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо не нарахуванні та невиплат ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 15.03.2018 по 10.04.2026 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, а саме 3925,55 грн в місяць відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та не виплатив недоотриману суму індексації грошового забезпечення позивачу за весь період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_4 .
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 (справа № 990/156/23) чергове підтвердила висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції до 18.07.2022 включно).
Так, до 19.07.2022 строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові, зокрема, індексації грошового забезпечення, як складової оплати праці не обмежувався.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Натомість частина друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду звільненого працівника з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася.
В позовній заяві позивачем заявлені вимоги щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 15.03.2018 по 10.04.2026 та грошового забезпечення з 15.03.2018 по 10.04.2026.
У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним платежем, отже в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Відтак, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд звертає увагу що у разі звільнення позивача з військової служби застосовується трьох місячний строк звернення до суду передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України, а у разі продовження проходження військової служби такі строки не застосовуються відповідно до Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі № 1-7/2024(337/24).
З вказаним позовом представник позивача звернулася до суду 16.08.2026 (дата відправлення поштового конверту).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.04.2026 № 100 позивача з 10 квітня 2026 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Отже, якщо позивач звільнився у квітні 2026 року, то з моменту проходження служби позивачем у відповідача минуло понад три місяці, а тому пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом.
Суд наголошує на тому, що грошове забезпечення є щомісячним платежем, отже в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Відтак, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не надано.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідачів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду за спірний період з 19.07.2022 по 10.04.2026 з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений законодавством строк звернення до суду.
Відповідно до статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Разом з тим згідно пред`явленого позову представник позивача зазначає, що позивач у період з 15.03.2018 по 10.04.2026 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 та станом на момент виключення з особового складу Військової частини НОМЕР_4 відповідач не провів належних розрахунків з позивачем.
Також до позовної заяви не долучено доказів проходження позивачем служби у спірний період (військовий квиток, наказ про призначення на службу тощо).
Для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати копію військового квитка та/або інші докази проходження служби у відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статті 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позовну заяву слід залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву адвоката Білокінь Тамари Фіруддінівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду за спірний період з 19.07.2022 по 10.04.2026 з доказами поважності причин його пропуску понад встановлений законодавством строк звернення до суду;
- копію військового квитка та/або інші докази проходження служби.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Т.В. Смішлива