ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
19 серпня 2026 року Справа №215/5533/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. у справі № 215/5533/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності та діяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності та діяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності та діяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії передано за предметною юрисдикцією до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
20.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли за підсудністю матеріали справи №215/5533/26.
За результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №215/5533/26 в частині позовних вимог щодо встановлення наявності компетенції відповідача.
Щодо іншої частини позовних вимог про визнання бездіяльності та діяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ухвалою суду від 27.07.2026 в цій частині позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Кучугурної Н.В.
У заяві вказано, що не можна довіряти судді, який не зважає на повноваження відповідача, не зазначає мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем з посиланням на норми права, не підкорюється ст. 5, 12, ч. 2 ст. 167, 248, 257 КАСУ, вимагає надати незрозумілі докази для встановлення повноважень і ст. 5, 160, 161, 169 КАСУ тлумаче на свій розсуд, що суперечить його точному змісту та не розуміє спосіб захисту і вважає відсутність ненормативного правового акту не спірними обставинами. Таке свавілля при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо. У судді завжди негаразд з доброзичливістю, увагою, для встановлення наявності компетенції, штучно створює перешкоди для захисту гарантій ст. 46 Конституції України, тому відмовляється витребувати за своєю ініціативою необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи для того, щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики та саме це доводить про його зацікавленість у кінцевому результаті. Позивач указує на перевищення влади, службових повноважень, затягнення строку розгляду, його особистий інтерес для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви залишення позову без руху, порушуючи вимоги ст.ст. 5, 248 КАСУ та підстави ст.ст. 6, 7 КАСУ. При цьому позивач просить зважати на її сумніви про неупередженість, необ`єктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду позову. Позивач звертає увагу на особисті переконання та поведінку судді в аргумент, що правосуддя не здійснюється в термін «розумного строку розгляду». Довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів щодо неупередженості суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства і принципу правової визначеності. Саме ці заперечення повинні взяті судом до уваги при розгляді заяви про відвід судді. Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав та інтересів незалежним і безстороннім судом, а суддя у цьому провадженні є особа прямо заінтересована повернути позов. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Суддя не вважає потрібним виконання гарантій існуючих прав людини. На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 36, 39, 40 КАСУ, позивач просить відводу судді Кучугурної Н.В. Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка має неналежну професійну спрямованість, має упередженість, зацікавленість у кінцевому рішенні, не підкорюється п.4, 5 ч.1 ст.5, п. 5 ч. 2 ст. 245, 248 КАСУ, і не встає на сторону людини.
Ухвалою від 14.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. визнано необґрунтованою; передано матеріали адміністративної справи № 215/5533/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кучугурної Н.В. визначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О.
Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (абзац перший частини четвертої статті 40 КАС України).
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина одинадцята статті 40 КАС України).
Частиною дванадцятою статті 40 КАС України визначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі положень частин восьмої, одинадцятої статті 40 КАС України заява позивача про відвід судді Кучугурної Н.В. розглядається судом у порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву про відвід судді, зважаючи на зазначені у ній мотиви, суд виходить з такого.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- об`єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- суб`єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Аналогічна правова позиція закріплена також в пунктах 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява № 33949/02), пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року (заява № 16695/04). На додачу, в пункті 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».
При вирішенні справи «Білуха проти України» ЄСПЛ у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, якою унормовано недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Отже, з наведених положень статті 36 КАС України слідує, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Позивачем не надано доказів, які підтверджують його доводи про упереджене ставлення Кучугурної Н.В., як судді у справі, а також надання переваги стороні відповідача або прояву його прихильності до цієї сторони.
Зі змісту заяви про відвід судді слідує, що підставою для відводу є виключно незгода позивача з вирішенням судом процесуальних питань під час розгляду справи, а також його суб`єктивне ставлення до таких процесуальних дій судді, що відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС України не може слугувати підставою для відведення судді як такого, що викликає сумнів у його неупередженості.
Отже, наведені позивачем на обґрунтування заяви про відвід судді Кучугурної Н.В. обставини не свідчать про наявність визначених у пункті 4 частини першої статті 36 КАС України та інших підстав для відводу, тому суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурної Н.В. від розгляду справи № 215/5533/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності та діяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.О. Свергун