ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Житомир
справа № 240/17705/25
категорія 102090000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління стратегічних розслідувань у Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 19.07.2024 №1801/36 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №39/548 від 12.11.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.12.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 19.07.2024 №181413[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області поновити дозвіл на імміграцію, виданий громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ярославль російської федерації, паспорт НОМЕР_2 , виданий 28.03.2014.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що має російське громадянство, строк дії якого закінчився 28.03.2024, та з 1971 року проживає в Україні. 12.11.2015 Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області видано дозвіл на імміграцію в Україну за №39/548, на підставі якого видано посвідку на постійне проживання.
Зазначає, що 19.07.2024 начальником Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області винесено рішення №1801/36, на підставі п.3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", про скасування дозволу на імміграцію в Україну, яким одночасно скасовано посвідку на постійне проживання. Крім цього, 19.07.2024 головним спеціалістом Бердичівського відділу УДМС України в Житомирській області прийнято рішення №181413[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким зобов`язано позивача покинути територію України до 31.07.2024.
Наголошує, що відповідні рішення приймалися без відома позивача, а отримав їх лише 23.05.2025.
Вважає, що оскаржувані рішення прийняті без будь-якого аналізу інформації, зверхньо, без всебічного розгляду, грубо порушують його конституційне право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання, а тому підлягають скасуванню.
Також зазначає, що в минулому був засуджений згідно з вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2022 у справі №274/6443/22, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку.
Вказує, що згідно з ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.06.2024 у справі №274/6443/22 засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного вироком Бердичівського міськрайонного суду від 02.12.2022, у зв`язку із закінченням іспитового строку.
Позивач вважає, що законні підстави для ухвалення оскаржуваних рішень про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання та прийняття рішення про примусове повернення відсутні, оскільки відсутні мотиви для прийняття таких рішень, а негативні наслідки, які мали місце згідно з вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2022 у справі №274/6443/22 перестали існувати, оскільки позивача звільнено від призначеного покарання по закінченню іспитового строку.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу, відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана учасниками справи.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що 09.07.2024 від Державної міграційної служби України до УДМС у Житомирській області надійшов лист №8.1/1913-24 щодо розгляду подання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 для прийняття відповідного рішення з направленням його на погодження до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства.
Вказує, що за змістом вищезазначеного подання Управлінням стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - УСР в Житомирській області) порушено питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 з підстав, визначених п.3, 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію». ДМС України поінформовано, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 02.12.2022 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст. 436-2 КК України (Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її учасників). Вирок не був оскаржений та набрав законної сили 02.01.2023.
Зазначає, що згідно із вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2022 у кримінальній справі №274/6443/22, громадянин російської федерації ОСОБА_1 свідомо підтримує збройну агресію російської федерації проти України, яка виражається у поширенні матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також тих осіб, які брали участь у збройній агресії російської федерації проти України під виглядом так званої «спеціальної воєнної операції».
Відповідач вказує, що за результатами вивчення подання, УДМС в Житомирській області було підготовлено проєкт висновку, який був направлений на погодження до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України, та листом №8.1/1980-24 від 18.07.2024 Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України підтримано проєкт вищезазначеного висновку у зв`язку з чим 19.07.2024 прийнято рішення 31801/36 про скасування дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», та на підставі цього рішення скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.12.2015.
Також зазначає, що 19.07.2024 Бердичівським відділом УДМС у Житомирській області щодо позивача прийнято рішення №181413[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства та зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України у термін до 31.07.2024.
Крім цього вказує, що відповідне рішення було направлено на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією, яка повернулася до відправника 07.08.2024 з відміткою пошти "повертається за закінченням терміну зберігання".
Додатково зазначає, що встановлені у вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2022 у справі №274/6443/22 обставини, які виражалися у протиправних діях позивача, направлених на порушення громадського порядку (загалом правопорушення проти миру, безпеки людства) є такими, що мали місце, не спростовані позивачем, у подальшому, викладені у поданні УСР у Житомирській області та в цілому свідчать про наявність у діях позивача намірів, які становлять загрозу громадському порядку в Україні безпосередньо та національній безпеці України взагалі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, письмових пояснень по суті позовних вимог до суду не подала.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданго ФМС 76003 28.03.2014 (строк дії якого закінчився 28.03.2024) ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Південний-66" від 09.06.2025 №111, ОСОБА_1 не зареєстрований, але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1984 року, та разом із з ним зареєстровані та проживають дружина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та син ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
21 грудня 2015 року ОСОБА_1 було видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 .
Згідно з вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2022 у справі №274/6443/22, суд затвердив угоду від 03.11.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202206[телефон приховано], про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 за участю його захисника Сірохи Л.К. та прокурором Житомирської обласної прокуратури Швецем І.В. Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.06.2024 у справі №274/6443/22 засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного вироком Бердичівського міськрайонного суду від 02.12.2022, у зв`язку із закінченням іспитового строку.
19 липня 2024 року Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області прийнято рішення №1801/36 про скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до якого ОСОБА_1 скасовано дозвіл на імміграцію №39/548 від 12.11.2015 на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Вказано, що видана на підставі цього дозволу посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.12.2015 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
19 липня 2024 року Бердичівським відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області прийнято рішення №181413[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, згідно з яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації, ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 31.07.2024.
Листом від 19.07.2024 Бердичівський відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повідомив Управління ДМСУ в Житомирській області щодо прийнятого рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни №181413[телефон приховано] від 19.07.2024 відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Позивач, вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
За приписами частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №3773-VI визначено, що іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 07.06.2001 «Про імміграцію» №2491-ІІІ від 07.06.2001 (далі - Закон №2491-ІІІ).
За приписами частини першої статті 1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до статті 3 Закону №2491-ІІІ правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 2 та 3 частини першої статті 12 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну (ч.2 ст.12 Закону №2491-ІІІ).
Відповідно до частини другої та п`ятої статті 13 Закону №2491-ІІІ особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок №1983).
Згідно з абзацу першого пункту 21 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Абзацом першим пункту 21 Порядку №1983 передбачено, що питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію" або визнанню недійсним відповідно до статті 12-1 Закону України "Про імміграцію".
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (абзац перший пункту 22 Порядку №1983).
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що скасування дозволу на імміграцію можливе лише за наявності визначених Законом №2491-III підстав та на основі складеного обґрунтованого висновку із зазначенням таких підстав для скасування відповідного дозволу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 64 та пунктом 65 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (далі - Порядок №321) посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, та був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 21.12.2015.
Матеріали справи свідчать, що 19.07.2024 Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області прийнято рішення №1801/36 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Вказано, що видана на підставі цього дозволу посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.12.2015 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
Підставою для розгляду питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну слугувало подання Управління стратегічних розслідувань у Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 09.07.2024 №19778/105-2024 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновком Начальника УДМС в Житомирській області від 19.07.2024 за результатами розгляду подання про скасування дозволу на іміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянину російської федерації ОСОБА_1 , встановлено наступне:
"Відповідно до вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.12.2022 суспільна небезпечність громадянина російської федерації ОСОБА_1 полягає у наступному: вищевказаний громадянин у 2020 році, будучи активним користувачем створив власний обліковий запис у соціальній мережі «Однокласники» під нікнеймом «Царапаев», що розміщується за URL-адресою http://ok.ruprofile/331377522605, доступ до перегляду змісту якого будь-якими іншими користувачами соціальної мережі «Однокласники» не обмежено, та як єдиний власник облікового запису мав у ньому відповідно до функціоналу указаної соціальної мережі безпосередньо публікувати, поширювати та видаляти пости, публікації, фото та відео матеріали.
Водночас, достовірно знаючи про блокування доступу до соціальної мережі «Однокласники» на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію Указом Президента України від 15.05.2014 №133 та продовженого на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2020, затвердженого Указом Президента України від 14.05.2020 №184, використовуючи спеціальне розширення «VPN» веб-браузеру «Google Chrome», для обходу блокування, умисно, цілеспрямовано, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер даної соціальної мережі через можливість поширення інформації у всесвітній мережі «Інтернет» серед невизначеного кола осіб, ОСОБА_1 користувався власною сторінкою у соціальній мережі «Однокласники» шляхом ознайомлення з текстовими та відеоматеріалами, аудіозаписами та зображеннями, розміщеними іншими користувачами вказаної соціальної мережі, та їх поширенням.
За цих обставин, ОСОБА_1 у період часу з 28.03.2022 по 29.03.2022 в соціальній мережі «Однокласники» ознайомився з публікацією Інтернет-спільноти «Нашествие», за URL-адресою http://ok.ru/ivototomch/opic/154671068453011, у якій міститься стаття «Элита служения» та у цей же час у нього, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України, виник злочинний умисел, направлений на поширення серед невизначеного кола осіб - користувачів соціальної мережі «Однокласники» указаної публікації з текстовим матеріалом, у якому міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну російську агресію російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед невизначеного кола осіб, використовуючи власний ноутбук марки «DELL», моделі «Р47F», № НОМЕР_3 із встановленим на ньому програмним забезпеченням, через телекомунікаційну мережу «Internet», з власного облікового запису в соціальній мережі «Однокласники» під нікнеймом «Валерий Царапаев» за URL-адресою http://ok.ruprofile/331377522605, з Інтернет-спільноти «Нашествие», шляхом проставляння відмітки «Класс» поширив на своїй сторінці у розділі «Новини» публікацію під назвою «Элита служения Адский план Чубайса по превращению России в звероферму провалился Александр Проханов...» та закінчується словами «....Движение Русской Мечты, вероучение Русской Победы, Этика служения - ІНФОРМАЦІЯ_4 » за URL-адресою http://ok.ru/ivototomch/opic/154671068453011.
Внаслідок зазначених умисних злочинних дій ОСОБА_1 , відповідно до функціоналу соціальної мережі «Однокласники», вищевказана публікація була розповсюджена серед його друзів та підписників у вигляді їх оповіщення, а також розміщення на сторінці його облікового запису під нікнеймом «Валерий Царапаев» за URL-адресою http://ok.ruprofile/331377522605 в, указаній соціальній мережі, у зв`язку з чим могла бути та була візуально сприйнятий невизначеною кількістю користувачів вказаної соціальної мережі.
Отже, громадянин російської федерації ОСОБА_1 свідомо підтримує збройну агресію російської федерації проти України, яка виражається у поширенні матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також тих осіб, які брали участь у збройній агресії російської федерації проти України під виглядом так званої «спеціальної воєнної операції».
Вищевказані факти свідчать про те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , який наразі перебуває на території України, використовуючи складну ситуацію в державі, шляхом підбурення вихідців з російської федерації та близьких їм осіб, в послідуючому може повторно вчиняти злочини, а також створювати масові протести, що може призвести до чисельних порушень громадського порядку та дестабілізації в середині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні".
Також у вищевказаному висновку зазначено, що інформація викладена у поданні УСР в Житомирській області ДСР HП України від 09.07.2024 №19778/105-2024, є підставою для скасування зазначеній вище особі дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Спірне рішення №1801/36 від 19.07.2024 про скасування дозволу на імміграцію в Україну прийняте на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Суд звертає увагу, що у постанові від 01.11.2023 у справі №160/11245/22 Верховний Суд наголосив, що наявність інформації про дії іноземця або особи без громадянства, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є правовою підставою для прийняття рішення про заборону іноземцю в`їзду в Україну на визначений відповідним органом термін. Отже, оперативна інформація органу кримінальної поліції про наміри іноземця щодо порушення громадського порядку, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово або постійно проживають в Україні, є достатньою підставою для прийняття рішення про заборону іноземцю на в`їзд в Україну.
Хоч ці висновки Верховного Суду стосуються заборони іноземцю в`їзду на територію України, суд вважає їх релевантними і для справи про відкликання дозволу на імміграцію іноземця в Україну.
Варто також наголосити, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, питання забезпечення національної безпеки та протидії діяльності, яка може бути пов`язана з державою-агресором, набуває особливого значення.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 вересня 2022 року у справі № П/857/1/22, відповідно до якої сповідування та пропаганда антиукраїнських - а правильніше проросійських - ідей, що сприяє таким чином окупантам у втіленні їхніх намірів, теж становить реальну загрозу національній безпеці, конституційному ладу України, її суверенітету і територіальній цілісності.
Крім цього суд враховує, що Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до Положення, затвердженого наказом Національної поліції України №1077 від 23.10.2019 (у редакції наказу №859 від 05.12.2022), є міжрегіональним територіальним органом кримінальної поліції, який здійснює оперативно-розшукову діяльність та бере участь у реалізації державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю.
Таким чином, інформація, викладена у поданні №19778/105-2024 від 09.07.2024, походить від компетентного органу, який відповідно до законодавства здійснює діяльність із виявлення та попередження загроз державним інтересам.
Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №344/9604/23 зазначив, що надходження до органу ДМС звернення правоохоронного органу із повідомленням про дії іноземця, які можуть суперечити інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, є підставою для вжиття передбачених законом заходів.
Отже суд дійшов висновку, що надана органом поліції у поданні інформація про те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України, охороні громадського порядку, а також охороні здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є достатньою підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відкликання дозволу на імміграцію позивача в Україну.
Що стосується посилань позивача на те, що судимість позивача є погашеною, то суд вказує на те, що чинним законодавством не передбачено жодного зв`язку між фактом погашення судимості та наявністю загроз національній безпеці за вчинення відповідних дій.
Згідно статті 13 Закону №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Виходячи з вищезазначеної норми скасування та вилучення посвідки є похідним від рішення про скасування дозволу на імміграцію, а відтак оскільки підстав для скасування рішення, яким скасовано дозвіл на імміграцію не встановлено, відсутні підстави для скасування рішення, яким скасовано посвідку на постійне проживання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 19.07.2024 №1801/36 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №39/548 від 12.11.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким також скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.12.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , є обґрунтованим.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 19.07.2024 №181413[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI) та Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі - Інструкція), які визначають правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, встановлюють порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, та визначають примусового повернення і примусового видворення з України іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до приписів пункту 5 Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни зокрема є дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції визначено, що рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов`язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в`їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в`їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в`їзду.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19 липня 2024 року Бердичівським відділом управління Державної міграційної служби України в Житомирській області прийнято рішення №181413[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, згідно з яким вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 31.07.2024.
Вказане рішення мотивовано тим, що 19.07.2024 Управлінням ДМС в Житомирській області прийнято рішення №1801/36 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №39/548 від 12.11.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" на підставі подання Управління стратегічних розслідувань у Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань НП України від 09.07.2024 №19778/105.
Видана на підставі цього дозволу посвідка на постійне проживання НОМЕР_1 від 21.12.2015 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321. Відповідно до рапорту дільничного офіцера Бердичівського ВРП ГУ НП в Житомирській області, громадянин російської федерації ОСОБА_1 за адресою реєстрації місця проживання ( АДРЕСА_3 ) відсутній.
Обставин, які забороняли б примусове повернення з України в країну походження чи третю країну відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» громадянина російської федерації ОСОБА_1 не виявлено.
Вказано, що з метою забезпечення виконання положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 31.07.2024.
У графі "з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі У країни у визначений строк ознайомлений(а)" проставлений власноручний підпис ОСОБА_1 від 23.05.2025.
Отже, підставою для прийняття оскаржуваного рішення №181413[телефон приховано] від 19.07.2024 слугувало винесення відповідачем рішення від 19.07.2024 №1801/36, відповідно до якого позивачу скасований дозвіл на імміграцію в Україну та скасована посвідку на постійне проживання.
Як вже встановлено судом, підстави для визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 19.07.2024 №1801/36 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №39/548 від 12.11.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_1 та про скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 21.12.2015 громадянину російської федерації ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку з чим відсутні також підстави для визнання протиправним та скасування рішення Бердичівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 19.07.2024 №181413[телефон приховано] про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 , оскільки останнє є похідним від рішення №1801/36 від 19.07.2024.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2491-ІІІ особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Окремо слід зазначити, що саме по собі проживання особи на території України протягом тривалого часу та факт наявності дружини та дітей, не означає автоматично, що особа абсолютно захищена від примусового повернення до країни походження міркуваннями збереження її приватного життя, внаслідок зобов`язань держави відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідачем доведено наявність передбачених законом підстав для застосування до позивача відповідних міграційно-правових заходів, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, покладені в основу оскаржуваних рішень.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є обґрунтованими, прийнятими з метою захисту національної безпеки України та громадського порядку, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , номер паспорта НОМЕР_2 , виданий ФМС 76003 28.03.2014) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Чуднівська, 105, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10005, код ЄДРПОУ 37808497), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління стратегічних розслідувань у Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (бульв. Старий, 5/37, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 43305056), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 19 серпня 2026 року.
Суддя А.В. Горовенко