ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/17923/25
категорія 102000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Рябчук Ігор Валерійович з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Міністерства оборони України, яка полягає у не наданні відповіді на скаргу адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича на дії Командира Військової частини НОМЕР_1 вих. № 1051 від 15.01.2025 року поданої на ім`я Міністерства оборони України;
- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Міністерства оборони України, яка полягає у не наданні відповіді на адвокатський запит з додатками вих. № 131 від 25.02.2025 року поданий адвокатом Рябчуком Ігорем Валерійовичем на ім`я Міністерства оборони України;
- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень Міністерства оборони України, яка полягає у не наданні відповіді на адвокатський запит (повторний) з додатками вих. № 454 від 05.05.2025 року поданий адвокатом Рябчуком Ігорем Валерійовичем на ім`я Міністерства оборони України;
- зобов`язати суб`єкта владних повноважень Міністерство оборони України надати письмову відповідь за результатами опрацювання та розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 на дії Командира Військової частини НОМЕР_1 вих. № 1051 від 15.01.2025 року поданої на ім`я Міністерства оборони України;
- зобов`язати суб`єкта владних повноважень Міністерство оборони України надати письмову відповідь за результатами опрацювання та розгляду адвокатського запиту з додатками вих. № 131 від 25.02.2025 року поданого адвокатом Рябчуком Ігорем Валерійовичем на ім`я Міністерства оборони України;
- зобов`язати суб`єкта владних повноважень Міністерство оборони У країни надати письмову відповідь за результатами опрацювання та розгляду адвокатського запиту (повторного) з додатками вих. № 454 від 05.05.2025 року поданого адвокатом Рябчуком Ігорем Валерійовичем на ім`я Міністерства оборони України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що звернувся як адвокат до МОУ із скаргою на дії командира Військової частини НОМЕР_1 вих. № 1051 від 15.01.2025 та із адвокатськими запитами № 131 від 25.02.2025, № 454 від 05.05.2025, № 131 від 25.02.2025. Проте, станом на 10.07.2025 відповідачем не надано відповіді на означені запити, що є порушенням вимог чинного законодавства. Ненадання відповіді на адвокатські запити слугувало підставою для звернення позивача до суду з означеним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що скарга була направлена до Міноборони для передачі за належністю на розгляд Оперативного Командування Військової частини НОМЕР_1 . В свою чергу, Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 22.01.2025 підготовлено доручення за № 2569/адв, яке направлене до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. В адвокатському запиті від 25.02.2025 йшлося про те, що попередньо до Міноборони було направлено скаргу на дії командування військової частини, однак станом на 25.02.2025 ні усної ні письмової відповіді від Міноборони, від оперативного командування Військової частини НОМЕР_1 , від Військової частини НОМЕР_1 так і не отримано. Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 25.02.2025 підготовлено доручення за № 6521/адв, яке направлене до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. В адвокатському запиті 05.05.2025 йшлося про те, що попередньо до Міноборони направлено скаргу від 15.01.2025 № 1051 та адвокатський запит від 25.02.2025 № 131 відповіді на які так і не отримано. Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 08.05.2025 підготовлено доручення за № 16305/адв, яке направлено до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців.
Відповідач наголосив на тому, що запитувана позивачем інформація не є продуктом створеним Міноборони у процесі виконання своїх обов`язків. Зі змісту скарги вбачається, що вона адресована "Оперативному Командуванню Військової частини НОМЕР_1 " у зв`язку з тим, що військовою частиною не розглянуто рапорт про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди за період стаціонарного лікування ОСОБА_2 . Адвокатські запити являються похідними від зазначеної скарги письмовими зверненнями, які обумовлені необхідністю отриманням інформації про її розгляд. Військова частина НОМЕР_1 не входить до апарату Міноборони. Відповідно до доручення керівництва Міноборони за № 2569/адв від 22.01.2025, №6521/адв від 25.02.2025, №16305/адв від 08.05.2025 скарга та адвокатські запити були надіслані на виконання до Генерального штабу Збройних Сил України.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
До суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, в яких вказано, що матеріали справи свідчать, що Міністерство оборони України після отримання звернень позивача діяло відповідно до вимог законодавства, забезпечило їх передачу компетентним органам для розгляду по суті та вчинило всі дії, які належали до його компетенції. За таких обставин відсутні правові підстави для висновку про наявність протиправної бездіяльності Міністерства оборони України, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню
Відповідно до положень статей 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
15.01.2025 адвокат Рябчук Ігор Валерійович звернувся до Міністерства оборони України для передачі за належністю на розгляд до Оперативного командування Військової частини НОМЕР_1 скарги щодо неналежного розгляду військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_2 .
Розглянувши скаргу адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 22.01.2025 підготовлено доручення за № 2569/адв, яке направлене до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. Зокрема зазначено: "За дорученням Міністра оборони надсилається для опрацювання порушеного питання в установленому порядку та інформування автора звернення у визначений законодавством термін".
25.02.2025 адвокат ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з адвокатським запитом, в якому просив надати відомості стосовно вхідного номеру, за яким було зареєстровано скаргу, стадії та/або результатів розгляду скарги з додатками.
Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 25.02.2025 підготовлено доручення за № 6521/адв, яке направлене до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. Зокрема зазначено: "За дорученням Міністра оборони надсилається для опрацювання порушеного питання в установленому порядку та інформування автора звернення у визначений законодавством термін".
05.05.2025 адвокат ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з адвокатським запитом, в якому просив надати відповідь за результатами опрацювання адвокатського запиту від 25.02.2025.
Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 08.05.2025 підготовлено доручення за № 16305/адв, яке направлено до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. Зокрема зазначено: "За дорученням Міністра оборони надсилається для опрацювання порушеного питання в установленому порядку та інформування автора звернення у визначений законодавством термін".
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на скарну та адвокатські запити від 25.02.2025 та 05.05.2025 позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Положеннями статті 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Конституційним принципом забезпечення незалежності правосуддя є гарантія незалежності адвокатури.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Житомирської області 02.03.2018 №7/2.
Рябчук І.В. представляє інтереси ОСОБА_2 відповідно до ордеру про надання правничої допомоги від 15.01.2025.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі по тексту також - Закон № 5076-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Частиною третьою статті 24 Закону № 5076-VI визначено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про законодавчо закріплений обов`язок надання інформації та копій документів на адвокатські запити, зокрема органами державної влади, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Іншого положеннями Закону № 5076-VI не передбачено.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі по тексту також Закон № 2657-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 54 Закону №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
За приписами статті 7 Закону №2657-ХІІ право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Надання доступу до інформації, усунення порушень права на інформацію та оскарження відмови або бездіяльності щодо надання інформації здійснюються відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Положеннями статті 20 Закону №2657-ХІІ визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі по тексту також Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
За приписами частин другої та третьої статті 10 Закону №2939-VI обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Положеннями статті 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;
4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся до Міністерства оборони України для передачі за належністю на розгляд до Оперативного командування Військової частини НОМЕР_1 скарги щодо неналежного розгляду Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_2 та адвокатськими запитами від 25.02.2025 та 05.05.2025.
Зі змісту скарги вбачається, що вона адресована Оперативному Командуванню Військової частини НОМЕР_1 .
В свою чергу, Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 22.01.2025 підготовлено доручення за № 2569/адв, яке направлене до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. Зокрема зазначено: "За дорученням Міністра оборони надсилається для опрацювання порушеного питання в установленому порядку та інформування автора звернення у визначений законодавством термін".
Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 25.02.2025 підготовлено доручення за № 6521/адв, яке направлене до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. Зокрема зазначено: "За дорученням Міністра оборони надсилається для опрацювання порушеного питання в установленому порядку та інформування автора звернення у визначений законодавством термін".
Департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю 08.05.2025 підготовлено доручення за № 16305/адв, яке направлено до Генерального штабу Збройних Сил України та Центрального управління захисту прав військовослужбовців. Зокрема зазначено: "За дорученням Міністра оборони надсилається для опрацювання порушеного питання в установленому порядку та інформування автора звернення у визначений законодавством термін".
Отже, відповідно до доручення керівництва Міноборони за № 2569/адв від 22.01.2025, №6521/адв від 25.02.2025, №16305/адв від 08.05.2025 скарга та адвокатські запити були надіслані на виконання до Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
- Генеральний штаб Збройних Сил України;
- Командування об`єднаних сил Збройних Сил України;
- види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
- окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;
- окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки;
- органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Військова частина НОМЕР_1 не входить до апарату Міноборони.
З наданих відповідачем доказів вбачається, що на виконання вимог статті 22 закону №2939-VI відповідачем, який не володів запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, було направлено адвокатський запит позивача належному розпоряднику. При цьому, матеріали справи містять докази опрацювання адвокатських запитів позивача.
Крім того, суд враховує, що Військова частина НОМЕР_1 надала відповіді на звернення позивача 03.03.2025 №2096/482, від 14.05.2025 №2096/943.
Таким чином, виходячи з наявних у справі доказів, судом встановлено вчинення відповідачем законодавчо визначеного алгоритму дій щодо направлення адвокатський запит позивача належному розпоряднику та надання відповіді належним розпорядником на означений адвокатський запит, що свідчить про відсутність ознак протиправності в оскаржуваній бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на скаргу та адвокатські запити 25.02.2025 та 05.05.2025 та, відповідно, має наслідком відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича (пл. Солом`янська, 2, м. Київ, 03035. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
18.08.26