ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВУ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
18 серпня 2026 року Справа № 280/7894/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
30 липня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, обчисленої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року, у сумі 47344 гривні 16 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 01.03.2016 по 12.05.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте у період з 01.03.2016 по 12.05.2024 нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року у справі №280/8780/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01 березня 2018 року по 15 травня 2024 року. 29.06.2026 та 10.07.2026 відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року у справі №280/8780/24 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію-різницю грошового забезпечення 4423,11 грн. за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальній сумі 328111,20 грн. (15965,28 + 252186,51 + 3569,88 + 56389,53), що підтверджується банківськими виписками (додатки №7, 8 до позовної заяви). Відтак загальна сума нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду (до утримання податків та зборів) за період з 01.03.2016 по 28.02.2018 склала 78906,93 грн. Проте одночасно із виплатою індексації грошового забезпечення відповідачем не було проведено перерахунок щомісячної додаткової грошової винагороди 60% за період з 01.03.2016 по 28.02.2018 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.
18 серпня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Відповідач зазначив, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року по справі №280/8780/24 набрало законної сили 30.01.2025 року. Для позивача, в даному випадку таким днем є дата набрання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року по справі №280/8780/24 законної сили - 30.01.2025 року. Так, як днем, коли позивач дізнався про порушення його права є день набрання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року по справі №280/8780/24 законної сили - 30.01.2025 року, позов мав бути поданий позивачем у тримісячний строк починаючи з цієї дати, тобто до 30.04.2025 року, а оскільки з даним позовом позивач звернувся 29.07.2026 року, то строк звернення до суду був пропущений.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Підстави та порядок залишення позовної заяви без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас частинами 3, 4 статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зі змісту наведених норм слідує, що у разі виявлення факту пропуску позивачем строку звернення до суду після відкриття провадження в адміністративній справі позивачу слід надати можливість подати заяву про поновлення строку звернення до суду та обґрунтувати причини пропуску такого строку.
Такі висновки узгоджуються з приписами частини 13 статті 171 КАС України, згідно з якими суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
При цьому частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у редакції КЗпП України, що була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX) внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року, було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.».
Отже, у період до 19.07.2022 згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції) строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувався будь-яким строком.
Так, предметом правовідносин у даній справі є, зокрема, протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо неналежного розміру обчислення та виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, обчисленої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 28.02.2018.
Отже, на вказані спірні правовідносини розповсюджуються положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), відтак, право позивача на звернення до суду із цим позовом за вказаний період не обмежується будь-яким строком.
Відтак, подана представником відповідача заява про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 280/7894/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Ж.М. Чернова