Справа № 161/20446/25 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/1137/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Русинчук М.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2019 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вказує, що 14.05.2021 року він одружився з ОСОБА_6 і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_7 . Також, відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.09.2024 року він усиновив ОСОБА_8 .
Крім того, його син ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку як дитина-інвалід та потребує домашнього догляду, який здійснює його дружина.
Також на його утриманні перебувають його батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , які є особами пенсійного віку.
Зазначає, що вказані обставини змінили його становище. При цьому, заробітна плата є основним і єдиним джерелом доходів для утримання всієї родини, з якої він також сплачує аліменти у розмірі понад 5600 грн. на утримання доньки ОСОБА_5 .
Вважає, що такий розмір є значним у співвідношенні до загального сімейного бюджету, враховуючи необхідність утримувати ще двох дітей та забезпечувати потреби сім`ї.
У зв`язку з чим, просить зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на утримання неповнолітньої дочки з 1/4 частини на 1/8 частину від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення нею повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.12.2019 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів, його сімейний стан та матеріальне становище змінились, а тому сплата аліментів у розмірі 1/4 частки від його доходу ставить його у скрутне матеріальне положення.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина друга статті 184 СК України).
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З огляду на викладене, виходячи з положень ст. 182, ч. 1 ст. 192 СК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів.
Відповідно до правові позиції Верховного Суду, яка викладеної у постанові від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24) зміна сімейного стану платника аліментів, а саме: народження дитини від іншого шлюбу, яка перебуває на його утриманні, є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів . У зазначеній постанові Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про зменшення розміру аліментів із 1/4 до 1/6 частини доходу , визнавши, що сама по собі зміна сімейного стану у вигляді появи нової дитини, на утримання якої платник несе юридичний обов`язок, є достатньою підставою для застосування статті 192 Сімейного кодексу України. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом .
Судом встановлено, що у ОСОБА_3 окрім неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , на яку стягуються аліменти, перебувають на утримані неповнолітні діти: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З довідки № 86/30 про потреби дитини (дитина - інваліда) у домашньому догляді вбачається, що ОСОБА_10 перебуває на диспансерному обліку та має статус (дитина-інвалід), потребує домашнього догляду ( а.с. 16).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з моменту винесення рішення суду від 05 грудня 2019 року, як сімейний стан так і матеріальний стан позивача змінився, а саме: на його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей. Одна дитина, у зв`язку з станом здоров`я, потребує домашнього догляду, що в свою чергу позбавляє матір дітей працювати, а тому весь фінансовий тягар в даному випадку лягає на позивача (батька трьох неповнолітніх дітей).
За змістом довідки про доходи ОСОБА_3 середня заробітна позивач становить 30000 гривень, фактично на сплату аліментів за рішенням суду від 05 грудня 2019 року стягується 7000 гривень. Окрім того, щомісячно з позивача в середньому стягується близько 6500 гривень військового збору та ПДФО.
Таким чином, незважаючи на збільшення розміру отримуваної заробітної плати у позивача, як батька трьох неповнолітніх дітей , збільшились витрати. Усі діти позивача мають право на належний та достатній рівень матеріального забезпечення від своїх батьків.
Беручи до уваги розмір заробітної плати позивача, відрахування обов`язкових платежів, наявність на утриманні на час звернення з даним позовом трьох неповнолітніх дітей, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зміни розміру аліментів лише з огляду на збільшення заробітної плати апелянта є таким, що суперечить положенням статті 192 Сімейного кодексу України та наведеній практиці Верховного Суду, оскільки не враховує істотного збільшення обсягу обов`язкових витрат і кола осіб, яких апелянт зобов`язаний утримувати.
Захищаючи першочергово інтереси неповнолітньої дитини, суд апеляційної інстанції доходить висновку про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частки зі всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення, про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір стягуваних аліментів, встановлений в рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2019 року.
Стягувати з ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: